КОГО СПОКУШАЄ ЛАВРА?

Голова Всеукраїнської асоціації музеїв, колишній генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Сергій Кролевець широко коментує в електронних ЗМІ останні події навколо заповідника. Пропонуємо вашій увазі найцікавіші фраґменти з інтерв’ю Сергія Павловича інформаційному агентству УНІАН.

— Пане Сергію, Києво-Печерську лавру передали у державну власність. Депутат Київради Олександр Бригинець уже висловив побоювання, що з державної власності її передадуть до “церковно-московської”, а над музеями й майстернями, що розташовані на території Києво-Печерського заповідника, вже нависла небезпека. Ви поділяєте його побоювання? Які вбачаєте причини і наслідки такого рішення?
— Акцент треба робити не на самій передачі, а на тому, в який час це робиться. Чому не було зроблено це рік тому чи два? Або 2003 року, коли Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник передавали з міського підпорядкування до міністерського? Тоді чомусь не було зроблено передачі майнового комплексу одночасно з передачею закладу… Керує закладом міністерство, майно розподіляє місто. І ця ситуація сім років влаштовувала всіх. А спроби минулого і позаминулого років вирішити питання, недовирішені  2003 року, чомусь наражалися на повне бойкотування у Верховній Раді. Коли голосували у травні 2009 року, Партія реґіонів була проти передачі майна в державну власність. А зараз вони “за”. Що змінилося? Я вбачаю в цій ситуації винятково політичний підтекст.
Зараз Київрада вирішила просто передати майно у державну власність, а що буде з ним, що буде з музеями на цій території, чи буде скорочений заповідник? Відповідей нема. Натомість є лист від Мінкультури з підписом міністра пана Кулиняка про скорочення працівників заповідника на 20 відсотків.  Понад сто осіб виганяють на вулицю.
— Рознарядка стосується тільки цього заповідника чи інших музейників також чекають звільнення?
— Ідеться про скорочення працівників Києво-Печерського заповідника. Ось такий пробний крок. Якщо він пройде, то завтра почнуть скорочення по всіх музеях і заповідниках України. Нинішня влада обіцяла скоротити чиновників, а звільняє музейних працівників.
На території заповідника розташовано п’ять музеїв, ще два — в охоронних зонах. Невідомо, що з ними буде.
— А чи відома Вам доля творчих майстерень художників, що перебували у корпусі № 30 Києво-Печерського заповідника? Вони опинилися під загрозою виселення через закінчення строку оренди. Київрада строк оренди не продовжила — начебто приміщення передані монахам. А митці наполягають, що приміщення відбудували після війни коштом Національної спілки художників.
— Справді, ці приміщення будували для Лаврської іконописної школи наприкінці ХІХ століття. Працювали Попов і Їжакевич, які розписували трапезний храм Києво-Печерської лаври. Після війни коштом художників будівля була відреставрована. Там розміщені майстерні відомих художників. Питання можна вирішити, надавши цим митцям інше приміщення на Печерську. Однак їх просто виселяють на вулицю, а корпус № 30 планується передати “під потреби церкви”. До речі, тільки за останні п’ять років на території нижньої Лаври церква звела близько 15 тисяч квадратних метрів  новобудов для власних потреб — без дозволів і погоджень!
— Іконописну школу теж чекає закриття?
— Наскільки мені відомо, договір оренди не було продовжено. А чи співпрацюватимуть із цими  художниками — незрозуміло.
— ЮНЕСКО попередило Україну, що Києво-Печерська лавра і Софія Київська вже наступного року можуть потрапити до так званого “чорного списку”. Експерти акцентують увагу на неефективному управлінні об’єктами, через що і виникають ризики для самих пам’яток. Лаврою і Софією у нас керували і Мінкультури, і Мінреґіонбуд, і служителі церкви, і столичні управлінці… Хто ж повинен опікуватися Лаврою?
— Представники ЮНЕСКО були здивовані такою кількістю наглядачів і відповідальних, але сказали: хоч у вас і сім няньок, та все одно має бути якась єдина програма управління. Наші чиновники, позичаючи у Сірка очі, кажуть: “Є”. Хоча такого документа немає! Є план фінансування. Експерти ЮНЕСКО хотіли побачити зовсім інший документ: генплан, концепцію, програму — назвіть його як хочете, але він має бути єдиним для всіх і, зокрема, засвідчувати, що тут і через п’ять років буде музей. А наша влада не знає, буде тут музей чи ні, бо вона звикла працювати в режимі ручного управління. Іде дерибан землі, розпродаж окремих ділянок.
— Які забудови несуть найбільшу загрозу Заповіднику сьогодні?
— Це чітко викладено у минулорічному звіті ЮНЕСКО, прийнятому на сесії комітету Всесвітньої спадщини у Севільї (Іспанія) з назвами об’єктів і адресами. Мінкультури приховувало цей звіт і не перекладало його. Неофіційний переклад було здійснено Всеукраїнською асоціацією музеїв, він розміщений на нашому сайті www.vuam. org.ua. Найнебезпечніші для Заповідника ресторан на березі Дніпра прямо під Лаврою, наміри забудови якоїсь японської чи французької фірми, яка виграла конкурс Мистецького Арсеналу (оці куби, паралелепіпеди, трикутники на валах Цитаделі), офісно-культурологічний або житловий комплекс у Лаврському провулку та інші наміри забудови в охоронних зонах об’єкта, що перебуває під охороною ЮНЕСКО.
— Як до цього часу в Лаврі вдавалося співіснувати митцям та музейникам із церковниками?
— За дорученням Кабміну, Заповідником 2002 року було розроблено “Концепцію розвитку Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та принципів його співіснування з Українською Православною Церквою”. Існувало розуміння, що такий документ украй потрібний як Церкві, так і музеям.  Прикро, але на стадії візування чиновники поклали цей документ “під сукно”. Тоді, працюючи над документом із вищим керівництвом Церкви, вдалося знайти порозуміння в принципових речах. Працювала Міжвідомча комісія з врегулювання державно-церковних відносин при Кабінеті Міністрів України, яка збиралася регулярно. Таку позицію підтримувало й колишнє керівництво міста. Вже  років із п’ять ця комісія, на жаль, не працює…
Зараз, на мій погляд, у деяких учасників процесу з’явилася оманлива спокуса вирішити все й відразу. Київрада позбувається проблемного об’єкта, який, до того ж,  не дає зиску. Церква спокушається майном і витісняє музеї, як щось чужорідне і вороже їй. А насправді за цим стоять корумповані чиновники, віртуози плетіння мережива інтриг, що бажають і далі ловити рибку в каламутній воді. Керівництво Держслужби з питань національної культурної спадщини тікає від відповідальності за ганебну забудову Києва і руйнування пам’яток національного значення! Сьогодні одіозні Микола Кучерук і Марина Громова — нове керівництво Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, заступник і генеральний директор відповідно. Ті, хто мав би відповідати за нищення Заповідника, — очолили цей музей. Театр трагічного абсурду!

Спілкувалася
Анна ЯЩЕНКО

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment