АНГЛІЗАЦІЯ

1989 року, коли в Україні ухвалили “Закон про мови”, ні в кого і думки не виникало, що конкурентом української може стати англійська. Хоча у “Перці” вже 1997 було вміщено дотепну карикатуру: двоє українців з вусами й оселедцями хочуть сфотографуватися на згадку про перебування в Києві. А тлом для фото служить столичний ландшафт із написами: “Coca-cola”, “Stimorol”, “Camel”, “Oriflame”, “Opel”, “Marlboro” тощо.
Наступне десятиліття засвідчило, що занепокоєння карикатуриста було небезпідставним. Процес латинізації та англізації вивісок поступово набирає обертів. Скажімо, у невеликому поліському містечку Олевську, що на Житомирщині, увагу приверне назва: “Торговий центр “Ріоneer”, у Полтаві натрапите на “Супхаус”, а в самісінькому центрі Львова побачите магазин “Рrikid”.
Із погляду старшого покоління львів’ян, цей англо-російський суржик у західноукраїнському “П’ємонті” недоречний, але молодь його сприймає нормально. “Повзуча” англізація триває, практично ніде не зустрічаючи опору. Глобалізаційні процеси просуваються дуже швидко! Діти, на відміну від своїх батьків і дідів, англійську вивчають серйозніше, користуються комп’ютером, подорожують. А тому їх не треба переконувати в тому, що ця мова престижна.
Вивіски сприяють утворенню як англо-українського, так і англо-російського суржику. Мабуть, для підвищення престижу мережу туристичних агенцій назвали “Смайл”, а на молодіжний заклад хтось вліпив дотепне: “Sorry, бабушка”. Такі деталі впливають на мовну свідомість підростаючого покоління. Скажіть, що українського у словосполученні “Мінімаркет “Лімон”? А в назві “Бебі-маркет”, “Ваbу-люкс”, “Бэбик”? Якщо у слові “Квітляндія” (так назвали салон квіткового мистецтва) бодай перша половина якось пов’язана з Україною, то у слові “Спортландия” і цього немає, тут навіть алфавіт використано російський. Зауважте, це у Львові, а не в Севастополі.
Кілька років тому в Кіровограді мій погляд “зачепився” за дещо незвичну білоруську назву “Мілавіца” (так називається фірмовий магазин жіночої білизни), це викликало тільки приємні емоції — білоруської мови у нас так мало… Роком пізніше, в Житомирі, емоції були іншими — власники цього ж фірмового магазину вирішили йти в ногу з часом і назвали його: “Milavitsa”. Такої екзотики у нас хоч греблю гати, і вона вже давно не радує. А уявіть собі, з якою шкалою мовної престижності входитимуть у життя юні львів’яни, якщо вони купують зошити та інше канцприладдя у крамниці “Тhe best зошити”?
На щастя, до повної англізації ще далеко, але саме час робити висновки. Ви ж дивіться: якщо не можна латинізувати весь текст, то сучасні горе-дизайнери прагнуть втиснути в нього бодай кілька неукраїнських літер: “Стуdio моda”, “Бамбіno”, “БатаRейки” тощо.
Довго сміявся, коли в Донецьку прочитав на магазині: “Стиlь, моdа, khorошо!” А ще кажуть, що донеччани проти НАТО — та вони вже однією ногою в Європі! Англійськомовних вивісок там більше ніж українськомовних! На п’яти Донбасу наступає Галичина. Весняне оголошення про “Обливаний ponedilok”, вивішене у Львівському національному університеті ім. І. Франка, доводить, що любові до іноземщини “все возрасты покорны”, всі регіони.
Отже, борючись із зросійщенням, не треба забувати про “загрозу із Заходу”. Можна, зокрема, вивчити багатющий французький досвід захисту державної мови від “природної” англізації.