Придумали і твердий знак,
якого шовіністи
Донецька ліплять на всі вивіски
та реклами.
Напевно, зупиняться тоді,
коли слово “гусь”
і “Русь” напишуть з твердим знаком…
Антон Талимончук, м. Донецьк
Донецький просвітянин має рацію: твердий знак, цей своєрідний символ дореволюційної російськості, впадає в очі дедалі частіше. Він став “своїм” не лише в столиці шахтарського краю, а помаленьку завойовує весь український простір. Це як російська попса — культурна цінність сумнівна, а динаміка поширення наштовхує на роздуми. “Трактиръ на Кіевской”, “Салон “Бульваръ”, “Купецъ”, “Холодъ”, “Ломбардъ”, “Провиантъ” — у спекотному Сімферополі чи Севастополі ці написи так нагадуватимуть приїжджим росіянам рідні краї!
Столиця України також не “пасе задніх”. Схоже, дехто в Києві відчуває сильну ностальгію за тими часами, коли місто було губернським центром. Тому і з’являються, як гриби після дощу, ресторан “Онегинъ”, “Салон оперативной печати “Полиграфъ Полиграфыч”, магазин “Кондитеръ”, “Аптекарскій магазінъ”, “грузинская кухня “Старый Тифлисъ”. Дедалі частіше твердий знак потрапляє навіть на українськомовні вивіски: “Гастрономъ на Михайлівській”, “Трактиръ “Війна і миръ”, “Український паб “Абсолютъ”, “Новий караоке клуб “Патіфонъ” тощо. Сам Валуєв просльозився б від радості, якби побачив оці наочні приклади інтеграції українців у російськомовний культурний простір! Проросли у Малоросії посіяні ним золоті зернятка… Ударимо по незміцнілій українській ідентичності своїм твердим знаком — символом російської незнищенності й наступальності!
Не сидять без діла нащадки Валуєва. У Теремках, де живуть недавні вихідці із сіл, відкрився новий “Продмагъ”, дорогою з Києва на Ірпінь серед сільської архітектури височіє величний “Карманъ”, в центрі Житомира — “Телефонъ”, у Кіровограді —“Домъ обуви”, у козацькому Січеславі — “ЧоботарЪ”. У невеликому містечку Щорс, що на півночі Чернігівської області, з’явилася вивіска “Сновскъ”. Найстаріші мешканці навколишніх сіл і досі кажуть не “Щорс”, а “Сновське” — саме так називалося містечко до 1934 року. То звідки ж узявся оцей дореволюційно-російськомовний варіант — “Сновскъ”?
Виявляється, кілька років тому в місті знімали художній фільм за мотивами повісті А. Рибакова “Гарячий пісок”. Згодом усі декорації та довоєнні вивіски познімали, а цю, “ностальгійну”, залишили. Як німе свідчення палкої любові до Росії та розчарування у роках незалежності. Ще п’ять чи шість років тому ми картали президента Кучму за “різновекторність”, але куди ж йому було подітися, коли навіть тут, на Чернігівщині із вектором не визначилися, а ще ж є Луганщина, Донбас, Крим… Якби ж хоч Галичина трималася непохитно! Та ні, нова “мода” досягла вже і Львова. У самісінькому центрі міста побачите вивіски “Табакъ & первакъ” або “Магазінъ ЦісаR”. Тут уже, як кажуть, “комплекси в квадраті” — трохи латини, трохи дореволюційного російського, головне, щоб поменше свого.
Так чи так, просвітянам варто системно моніторити ситуацію з вивісками. Що раніше виявляються тенденції, то краще. Візьму на себе сміливість зробити певні висновки. Вихід в одному: не здаватися і поступово піднімати українську планку якості. Пам’ятаєте вислів: “вода камінь точить”? Кожен із нас повинен перетворитися на краплю води і працювати, працювати, працювати… Тільки така життєва філософія допоможе подолати наш комплекс меншовартості.
Матеріали підготував
Сергій ЛАЩЕНКО
