ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЧЕХОВА

У Києві з 23 по 28 вересня тривав VII міжнародний фестиваль жіночих монодрам “Марія”, присвячений першій народній артистці України Марії Заньковецькій. Цьогорічний фестиваль відбувся під знаком 150-ї річниці від дня народження Антона Чехова.

Форум традиційно проводила лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка народна артистка Лариса Кадирова (яка є президентом фестивалю) за підтримки Міністерства культури і туризму, Національного академічного театру ім. І. Франка, міжнародної благодійної організації “Міжнародний інститут театру” (Український центр), Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т.Г. Шевченка, музею Марії Заньковецької, відділу музею театрального, музичного та кіномистецтва України.
У рамках VІІ фестивалю відбулася наукова конференція. “Вплив творчості Чехова на світовий та український культурні процеси”. Під час конференції свої думки з приводу прочитання Чехова висловили учасники з багатьох країн світу (Україна, Росія, Великобританія, Польща, Угорщина, Іспанія).
Найбільше надихало те, що під час виступів представники різних країн не рвали Чехова на шматки, не з’ясовували кому він належить (і, певна річ, не сперечалися поет він, прозаїк чи драматург), а говорили про те, чим Чехов дорогий кожному. Адже Шекспір і Чехов — два автори, п’єси яких найчастіше ставлять на сценах світу.
У чому ж таємниця такої привабливості?!
Директор Інституту літератури НАНУ академік Микола Жулинський вважає, що велика магія творчості Чехова в тому, що він зберігає нам пам’ять. “Скільки не з’являється нових постановок Чехова, нових прочитань його, а він завжди дарує нам віру і надію… Чехов живий і театр вічний ”, — зауважив академік.
А російський театрознавець Валерій Хазанов вбачає особливість Чехова в тому, що він намагається осягнути і зрозуміти незбагненне, неможливе. “Епіграф всієї творчості Чехова — самотність людини”. Мабуть, саме тому письменник залишається близьким кожному.
Професор Жаклін Карр-Філіппс розповіла, що британці вважать Чехова провісником модернізму, містком між реалізмом і модернізмом.
“Вплив Чехова на англійську літературу дуже відчутний, — підкреслила доктор філології Ланкастерського університету. — Це можна побачити з творчості Вірджинії Вульф, Кетрін Менсфелд, багатьох інших. Уся модерна література вийшла з Чехова”.
ЇЇ слова підтвердила ще одна англійка — професор, доктор медицини Університету Кардиф Маргарет Сіріол Коллі: “Чехов модерністський автор і в англійській літературі він прочитується саме в такому контексті”.
Письменниця, професор, доктор філології Університету Единбурга Женет Пейслі розповіла про сучасне пере-прочитання Чехова в Шотландії, його інтерпретації та оживлення, яке знайшло відгук у сучасних шотландців.
А директор та художній керівник Мадридського національного російського театру Ірина Куберська вважає, що у ХХ столітті взагалі не вдалося повністю зрозуміти, розкрити Чехова, адже він був письменником майбутнього, і тільки в XXI столітті з’явилася можливість це зробити. Пані Ірина розповіла про своє бачення Чехова на прикладі вистави “Вишневий сад”, яку вона, як режисер, поставила в своєму театрі.
“Героями Чехова рухає сексуальна творча енергія, якої Чехов теж зазнав. Ми маємо не підкорятися обставинам, а творити, рвати обставини”, — пояснила своє бачення класика пані Куберська.
Український театрознавець Олег Вергеліс розповів про першу постановку Чехова в театрі Франка 1946 року. Це був “Вишневий сад”. У виставі грали Наталя Ужвій, Дмитро Мілютенко, Євген Пономаренко. Реакція критиків на виставу була дуже бурхлива. Настільки, що двадцятирічний син Ужвій Михась не витримав і написав відкритого листа на захист своєї матері та її персонажа — Раневської.
Кінознавець, головний редактор журналу “Кінотеатр” Лариса Брюховецька охарактеризувала Чехова як “ходячий рентген”. Вона докладно розповіла про екранізації Чехова та їхні особливості. Також пані Лариса провела паралелі між Бергманом і Чеховим. Шведського режисера, вплив Чехова на творчість якого дуже відчутний, письменник приваблював своєю бунтівною натурою. Він називав його чудовим діагностом, і казав, що не дивується тому, що він став лікарем.
Наталія Бабанська, директорка музею Марії Заньковецької розповіла про серйозні глибокі дружні стосунки, які пов’язували Марію Заньковецьку й Антона Чехова. Про їхні листи та бажання Чехова купити собі будинок біля Ніжина (Заньковецька в цьому йому намагалася допомогти). На що президент фестивалю, емоційна Лариса Кадирова не стрималась і викрикнула: “Це була не дружба! Закохався він у неї. Закохався!”.
А драматург Олександр Мордань зауважив, що багато хто зараз звертається до Чехова через бажання самовиразитися, й змагається з колегами в тому, хто оригінальніше прочитає текст.
“Всі герої Чехова нещасні. Серед них немає поганих, немає гарних. Є живі.
Чехов присутній в усіх нас, хочемо ми цього чи ні”, — резюмував він.
Під час фестивалю на Камерній сцені Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка були показані жіночі моновистави з різних країн світу. Серед яких США, Польща, Угорщина, Росія, Білорусь, і, звісно, Україна. Зокрема глядачі побачили прем’єру вистави “Стара жінка висиджує” (режисер-постановник Збігнєв Хшановський, виконавиця Лариса Кадирова), а також “Вигнання до раю” (постановка Віргінні Тарнавськайте, виконавиця — Галина Дзягілєва), “Актор” (режисура — Станіслав Мельський, виконавиця — Олександра Томас) та ін.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment