“Слово Просвіти”, ч. 39 (572), 30 вересня – 6 жовтня 2010 р.

One Thought to ““Слово Просвіти”, ч. 39 (572), 30 вересня – 6 жовтня 2010 р.”

1. Леонід

   05.10.2010 at 15:01

   Чи шануємо правду?!
   Саме в тижневику В.Войтенко наводить такі слова В.ВІтковського , сказані ще в 1999 році, але неначе про наші часи з огляду на те,що вже сьогодні висловлено за «круглими столами «і поза ними,зокрема ,О.К.РОманчуком про Систему,яка адаптувала під свої потреби демократичні елементи :»-русифікація України московськими чинниками незаперечна, але сьогодні не це є визначальним.-…україножери.. тому такі активні, що українське відродження загальмоване,- паростки русифікації самотужки проростають з усіх шпарин ХВОРОГО ЕТНІЧНОГО ТІЛА.- справжня трагедія в тому, що стихійній русифікаціії ми не годні протиставити нічого, окрім надій на »націєтворчу» діяльність керівництва,якої ще не бачили і навряд чи побачимо» До цього варто додати зроблені свого часу і забуті старанно висновки Анатолія Погрібного про «епідемічно хвору «українську націю.Час підтверджує правоту В.Вітковського і А.Погрібного: маємо і сьогодні хворе етнічне тіло, яке ніхто не збирається лікувати. Натомість- сподівання на «націєтворчу» діяльність нинішнього керівництва, яке П.Мовчан і Ко хочуть виховати, чи того керівництва, яке «штатні патріоти»,»націонал-паразити» сподіваються привести до влади без лікування хворого етнічного тіла, без оздоровлення української нації, без створення в суспільстві української більшості. Натомість, у своєму зверненні Правління не знайшло слів до українців за національністю,не хоче вести розмову з народними депутатами-українцями, щоб не голосували за законопроект про зміни до закону про мови.Т.Шевченко із Запоріжжя теж не бачить потреби розмовляти з українцями-депутатми, які, як неприкро, не чуючи голосу побратимів-українців,бодай,із» Просвіти»,бодай від тогож Т.Шевченка, голосують за підтримку російської мови.На кого ж ми сподіваємося, якщо не бачимо побратимів-українців, насамперед ,серед депутатів і не хочемо з ними розмовляти,переконувати,шукати порозуміння в захисті української справи,а бачимо їх зрадниками,»тушками»,ворогами?! То чи не ганьба всім нам,Т.Шевченко,П.Мовчану,І.Фаріон,П.Антоненко,Л.Голоті і багатьом і багатьом іншим разом з отими депутаатми,які чують голос партії і нечують голосу крові,нації,якщо не всім просвітянам,які закривають очі на хворе етнічне тіло ось уже багато років та ще й сіють невиправданий оптимізм,як П.Мовчан(тому будьмо оптимістами) чи як І.Фаріон(ми все здолаємо,українській мові не замовкнути) І це при хворому етнічному тілі. Звідкіля він береться оцей оптимізм?!Пане Петре,проведіть журналістське дослідження будь ласка,відкрийте оптимістам очі на реальний стан справ,про що пише і тижневик,який вони виявляється не читають,допоможіть українській нації. «Схаменіться недолюди,діти юродиві..!»Нагадайте їм про Тараса Шевченка!Не із Запоріжжя, а із Черкащини,славного сина України.