Максим ОНИЩЕНКО,
студент філологічного факультету Ніжинського держуніверситету імені М. Гоголя
Ми збирали їх у православному таборі над Ворсклою неподалік Полтави. Молоді люди з’їхалися сюди з усієї України, об’єднані вірою в Бога. Наш курінь називався “Таборові бджоли”. Адже християнство допомагає нам збирати стільники духовного меду, які наснажують у житті. І тому всі таборяни протягом десяти днів відпочивали за православним звичаєм: кожен день починали і закінчували молитвою і вдячністю Богу. Наші духівники попросили нас відмовитися на цей час від шкідливих звичок і одягатися за таборовими правилами.
Я вже відпочивав у такому таборі минулого літа. Це було в наметовому містечку поблизу Богуслава. Ми знаходили духовні сили і знання в лекціях священиків, у піснях кобзаря Тараса Компаніченка, у повсякденному спілкуванні між собою. Цього літа табір був комфортнішим, але в ньому залишилася та сама куренева структура і щира атмосфера. Мені було цікаво і приємно говорити на різні теми з нашою курінною Оленою, з духівником отцем Володимиром Стеблиною, Тарасом Кузьменком, Юлією Розумною, Катериною Штойко. Ми швидко порозумілися з молоддю інших куренів. Усі вони по-різному прийшли до Бога, шукають і знаходять своє покликання під його волею.
Розмови відбувалися протягом дня під час походів до річки, чергувань на кухні, після рілігієзнавчих лекцій, бесід за “круглим столом”.
Усім табором ми приїхали в Київ, аби взяти участь у Хресній ході до пам’ятника рівноапостольному князю Володимиру в день хрещення Київської Русі. Подія запам’яталася і урочистим велелюддям, і Днем янгола нашого духівника.
Ми завжди ретельно готувалися до вечірньої ватри. Усі охочі представили себе в конкурсі “Україна має талант”. Найбільше було читців, які виразно прочитали вірші Тараса Шевченка, Ліни Костенко, Володимира Сосюри. Усіх насмішив гуморесками Костянтин із “Полтавських галушок”. А найкраще співали священики брати Петро і Володимир Стеблини.
Остання ватра затягнулася майже до ранку. Я нарешті дізнався, що моїм таємним другом була гарна і добра дівчина Уляна. Це була така гра, під час якої ми посилали один одному невеличкі подарунки.
У передостанній день побували на екскурсії в Полтаві. Цікаво було в музеях цього славетного міста, а ще приємно було зустрітися в православному храмі з отцем Костянтином Остружком, який був духівником у моєму курені “Корабель життя” минулого літа.
Розчулено розлучалися з гарними й розумними людьми. Якщо Бог дасть, то побачимося знову.
