ПЕРША ПЕРЕМОГА ГРОМАДЯНСЬКОЇ АКЦІЇ

Євген БУКЕТ,
фото автора

Ще зі студентських часів запам’яталися публікації доктора фізико-математичних наук Леоніда Шульмана про українську й російську мови. Він писав: “Насправді кількість слів в українській мові набагато більша, ніж у російській. Я нещодавно відкрив для себе цей несподіваний факт шляхом порівняння розмірів двох комп’ютерних словників, призначених для перевірки правопису. У редакторі “Слово і діло”, створеному московським програмістом Гутниковим, об’єм російського словника — 669115 байтів, а об’єм українського — 2645961 байт (байт — одиниця виміру інформації). Якщо врахувати, що українські слова в середньому коротші, ніж російські, виходить, що українська мова має у п’ять разів більше слів, ніж російська. Це пояснюється дуже просто: синонімічний ряд української мови приблизно в п’ять разів довший, ніж російської. А це означає, що українська мова несе набагато більше інформації, ніж російська”. Для нас, студентів-математиків, таке обґрунтування необхідності спілкування українською було незаперечним. Цікавими були й висновки, які робив професор, зокрема про те, чому кожен українець без жодних проблем може спілкуватися і українською, й російською, а для росіянина оволодіти мовою, що в п’ять разів складніша його рідної — перетворюється на справжню проблему…
Центральне місце у зареєстрованому в Верховній Раді законопроекті від коаліції №1015-3 “Про мови в Україні” відводиться російській. Чого варта хоча б стаття 7, яка має назву “Російська мова в Україні. Українсько-російська двомовність”, що цинічно перекручує факти на користь російської мови. “Цей законопроект — докладна інструкція зі знищення української мови в усіх сферах суспільного життя. Якщо його приймуть, українська швидко зникне зі шкіл і вишів, із телебачення й кінотеатрів, книгарень і крамниць, органів влади і війська. Українці стануть людьми другого сорту у власній країні, а сама Україна після цього швидко перетвориться на російську провінцію”, — так пояснювали необхідність прийти 4 жовтня до Комітетів Верховної Ради України організатори громадської акції “Врятуй свою мову!”
Акція, яку організували, серед інших громадянський рух “Відсіч”, рух добровольців “Простір свободи”, громадянська кампанія “Новий громадянин” і Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, зібрала на вулиці Грушевського понад тисячу небайдужих громадян, серед яких були відомі громадські діячі, письменники, науковці, журналісти. Учасники мітингу вимагали відкликати з реєстрації у Верховній Раді проект Закону про мови. Вони тримали в руках клітки для птахів, у яких — підручники з української мови та літератури, книги відомих українських письменників, плакати з написами “Депутати, не забирайте рідну мову в дітей”, “Займіться нашою платоспроможністю, а не “русскоязычием”, “Не нацьковуйте язик на мову”.
Того ж дня стало відомо, що закон про мови у Верховній Раді найближчим часом не розглядатимуть. Про це заявив перший заступник голови фракції Партії регіонів Михайло Чечетов. У Партії регіонів не впевнені, що за його ухвалення проголосує більшість парламентарів. Тож законопроект не було включено до порядку денного, акція “Врятуй свою мову!” отримала першу перемогу.

МИ — ПРОТИ!

Олена БІЛОЗЕРСЬКА, журналіст: “Законопроект “Про мови в Україні” загрожує державному суверенітету України.
Де-факто він робить російську мову другою державною, дозволяючи і навіть зобов’язуючи її використання у діловодстві, судочинстві, освіті і навіть при публікації актів найвищих органів державної влади.
Давайте будемо чесними самі з собою. Внаслідок трьохсотлітньої окупації переважна більшість населення України на переважній більшості території спілкується у побуті російською. Більшість людей не живуть державними масштабами і не замислюються над тим, що українська мова — це єдиний і найкращий бар’єр, що відділяє нас від сусідньої держави. Якщо дозволити цим людям обирати, якою мовою їм писати ділові папери, здобувати освіту і дивитися фільми, вони оберуть російську — просто тому, що так їм “на копійку” зручніше, і українська мова дуже швидко буде витіснена з ужитку. А далі в Кремлі скажуть: “Що ж це за незалежна держава, якщо всі у ній спілкуються російською? Це частина Росії!”. І кінець державі Україна.
При цьому всі наші люди добре володіють українською, і прекрасно можуть нею навчатися, писати ділові папери і дивитися фільми, якщо їм сказати, що так треба. І досі вони успішно це робили. І якби небагаточисленні, але галасливі організації, фінансовані з-за кордону, не кричали про утиски російської мови, цим людям і на думку б не спало, що їх хтось нібито утискає. А їхні діти виросли б українськомовними”.

Іван АНДРУСЯК, письменник: “Не існує ніякого законопроекту про мови, а є законопроект про забивання дурних хохлів у глуху резервацію. Якщо ми дурні хохли — то змиримося, проковтнемо це й зажуємо — і настане нам повний, остаточний і безповоротний гаплик, він же хана, амба і, по-янучарськи кажучи, капєц. Але особисто я себе за дурного хохла не вважаю — тому ніякої подібної ахінеї визнавати не збираюся, а боротимуся з цим усіма відомими мені способами. Якщо ці мудаки-янучари цивілізованого варіанта боротьби мені не залишать — що ж, хоч як мені цього не хочеться, але боротимуся нецивілізовано. Конституція все ще дозволяє народу скрутити гадам у владі голови, якщо ті гади переходять межі”.

Галина ТЕЛЬНЮК, співачка: “Те, що це питання постане, було зрозуміло ще на початку 90-х. Провінційна забитість, комплекс вторинності, наглухо втаврований соцрежимом, не дали можливості універсально-правильно розплутати віковий клубок суперечностей у російсько-українських стосунках. Стосунки, що більше подібні до війни і, власне, є війною. Пропонований проект — оголошення чергового наступу на те, що ще 20 років тому намагалися назвати “відродженням української культури”. Історія повертається. І не без нашої пасивної (а іноді й досить активної) допомоги. Адже це ми тупцяємося на місці, не помічаючи своєї відсталості, комічності. Нас влаштовує стан вторинності, провінційного стійла з якого не виходили і навіть не намагалися цього зробити. Це поразка і трагедія, а не демократія, якою прикриваємо причинне і хворе місце. Цілком логічним є наступне після прийняття проекту цього закону — офіційна втрата залишків політичної незалежності”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment