Related posts

3 thoughts on ““Слово Просвіти”, ч. 40 (573), 7–13 жовтня 2010 р.

  1. Леонід

    “ Якби ж то дослухались…”! Згадуючи А.Погрібного.
    Не хочемо слухати і сьогодні! Бо хіба ж можна шанувати людину , яка “покликана Часом і обрана Долею”(Е.Бабчук). нещирими словами і писати “ Він не залишив нас… вийшли книги… звучать передачі..готують книгу”(“Слово просвіти”,число 40,ст.8.9,slovoprosvity.org) Неначе в останньому мав би жити серед нас А.Погрібний, а не в живій справі по оздоровленню української нації, в продовженні справи незабутнього А.Погрібного!
    Так, Анатолій Погрібний і сьогодні живий з тими, хто не замовчує хворобу української нації і нагадує українцям за національністю про їхню байдужість, безпорадність і необхідність активної роботи української громади в загальній і індивідуальній терапії українців і нації. І Він не з тими, хто хоче поховати ще раз А.Погрібного, його справу в нещирих словах, в спогадах і передачах. Як не прикро, він не з Вами, не з редакцією тижневика і , навіть, не з ВУТ «Просвіта», у всякому разі ,не з Правлінням і не з П. Мовчаном, які не кличуть українців за національністю до єдності, і нічого не роблять з того, до чого кликав свого часу А.Погрібний . Як не прикро, навіть не прислухаються до голосів тих, хто про це нагадує, хто пише про це, про щирість почуттів і намірів, щирість слів в самому тижневику, кличе шанувати правду, дивитися тій правді в очі. Прислухайтеся, будь ласка, до написаного в тому ж числі тижневика: “Цікаво, де вони були раніше.. Невже так само прийшли б і до живого.. біля труни..промовляють красиві, присмачені патетикою і жалем слова.. Серед них багато нещирих..”(А.Багряна,там же)
    Отак і через чотири роки! І це про того, хто ”..на повний зріст піднявся проти манкуртизму, що загрожував і ЗАГРОЖУЄ матері –Україні”! (А.Мокренко, там же)) Хто піднявся і йде сьогодні за А.Погрібним?! “А Демблок мовчить, мовчать всі…Якби ж то дослухались, якби ж то брали на карб українці, то, певна, Україна сьогодні була б інакша” (В.Гончар, там же)).
    Як не прикро, не захотіли і не взяли нести далі справу А.Погрібного, переконувати українців, соромити їх, мовчить « Демблок» і сьогодні про продовження справи Анатолія Погрібного. Одні нещирі слова, слова, слова.. А діла нема.. Боляче до сліз..
    Бо не може, а дійсно ”.. звідтіля, із високості посилає нам власний, вслід за Шевченком,докір: “ Якби ж ми вчились так,як треба “ (Е.Бабчук,там же) To голос А.Погрібного! Прислухайтеся, будь ласка, може і почуєте. Схаменіться! Майте сором і , бодай , перед пам”ятю Анатолія Погрібного будьте і будьмо щирими в своїх словах , вчинках і в продовженні справи А.Погрібного, в головному, в ділах.
    Леонід Пінчук,шанувальник і дописувач А.Погрібного,Миколаїв

  2. Леонід

    Попередній коментар-лист- це,на мій погляд, приклад того, як діяв би сьогодні Анатолій Погрібний.Шанувати А.Погрібного,погодьтеся,маємо ділом,роблячи те,до чого закликав він,що актуальним є і сьоголні: бити у дзвони оздоровлення української нації через активні дії самих українців за національністю,української громади, уникаючи ворожнечі між українцями,шукаючи порозуміння,насамперд,серед народнх депутатів-українців за національністю, як приклад для всіх нас,українців за національінстю. Добре було б,щоб до цієї справи, будити українців за національністю,долучилися шанувальники А.Погрібного, журналісти тижневика,та в кожному числі, не покладаючи рук і шукаючи слова до розуму і сердець українців за нціональністю, поки-що таких безпорадних,байдужих і бездіяльних.

  3. Леонід

    ХТО ВИ Є?
    Відкритий лист народним депутатам України-українцям за національністю.
    Шановні народні депутати України-українці за національністю! Вимушений написати Вам відкритого листа, бо на моє звернення до кожного із Вас окремо і на мій заклик до єдності у відстоюванні інтересів української нації і ,відтак,України, заклик до порозуміння між Вами ,незалежно до якої політичної сили Ви належите, в коаліції Ви ( сьогодні- в «більшості») чи в опозиції, коли мова йде про захист інтересів української нації,зокрема, через спротив ухваленню антиукраїнського за визначенням фахівців законопроекту про мови, як не прикро, не знайшов відгуку у Ваших серцях. Особисто я не отримав від жодного із Вас жодного слова, а публічно, в ЗМІ ми почули заяву лише А.Парубія про наміри його однодумців розпочати розмову з депутатми-українцями із різних фракцій стосовно блокування сумнозвісного законопроекту Єфремова,Сим оненка,Гриневецького про мову.
    То, хто ми є, українці за національністю, коли навіть перед реальною загрозою, яку несе згаданий законопроект визначальному у духовному відродженні української націїї, в її оздоровленні, у припиненні подальшого зросійщення і денаціоналізації побратимів –українців, несе реальну загрозу використанню української мови в Україні, насамперед, українцями за національністю, більшістю населення (78%!), не чуємо одне одного, не прислухаємося до голосу пересічних українців-виборців, фахівців, науковців, правників з закликами до єдності?! Не усвідомлюємо, що разом нас багато, але ми не єдині.
    Хто ми є, українці за національністю, коли, зокрема, як добре відомий Ю.Андрухович, навіть не зробивши жодного кроку на шляху до єдності і порозуміння між нами, не бажаючи навіть вести діалог з пошуками порозуміння, сприймаючи існуючу, як не прикро, ворожнечу між українцями за національністю як вічну, покладаємо надії лише на добрі наміри Віктора Фьодоровича, вбачаючи в останньому єдиний шанс вплинути на процес ухвалення закону про мови ( «Як вплинути на процес ухвалення закону про мови»,unian.net).
    Того Віктора Федоровича, нині Президента України В. Януковича, який зі своєю командою у своїх програмах давно використовує лукаве гасло захисту прав російськомовних, яке суперечить, бодай, статті 11 Конституції України, бо за цим гаслом українці мають розвивати мовну самобутність, користуючись….російською мовою. Яке суперечить як Конституції України так і Європейській хартії мов, бо останні захищають права народів, націй, національних меншин, права українців, росіян, поляків, євреїв і інших в Україні, а не права мовних груп, »російськомовних» чи «україномовних» в Україні. Яке, нарешті, направлене не на захист прав людей, а на збереження чисельності слухняного російськомовного електорату, серед якого, як не прикро, багатенько російськомовних українців, направлене на збереження себе при владіі у такий ганебний спосіб, з порушенням конституційних прав українців на ровиток мовної самобутності рідною мовою .
    Ще в 1999 році В.Вітковський стверджував, що головна трегедія українців за національністю полягає в тому, що стихійній русифікації, яку породжує хворе етнічне тіло української нації («епідемічно хворої» за визначенням А.Погрібного), ми не здатні нічого протиставити, окрім сподівань на «націєтворчу» діяльність керівництва, якої ніколи не було, нема і не буде. А нам і сьогодні пропонує Ю.Андрухович і інші представники інтелектуальної еліти, не кажучи вже про політичну, оті сподівання та ще й з таким керівництвом, відвертаючи нашу увагу від використання головної зброї українців за національністю, від єдності дій і порозуміння між нами, бодай, від пошуку шляхів до останнього!
    Чи усвідомлюєте і Ви, наші обранці, народні депутати-українці за національністю, які представляють у вищому законодавчому органі не тільки і не стільки інтереси політичних сил, а, насамперед , інтереси української нації, української більшості в суспільстві, інтереси, у відповідність до яких Ви мали би приводити програми політичних сил в разі їх розходження, а не навпаки, як це Ви слухняно робите за вказівками вождів, що , відмовляючись від діалогу, від пошуку шляхів до порозуміння між собою і єдності дій, створення з цією метою позафракційного об,єднання депутатів-українців за національністю (бодай малочисельного спочатку, але обнадійливого і такого бажаного як приклад для депутатів -українців рад всіх рівнів, для всієї української нації!) ,своєю діяльністю підтримуєте в суспільстві, насамперед, серед українців за національністю свідомо чи за вказівками оту ілюзію »націєтворчої» діяльності керівництва .
    Хіба ж не на це направлені Ваші масові перебігання до провладної коаліції чи вже більшості і підтримка вже спільно із депутатами-українцями із фракцій партіїї регіонів, комуністів, Литвина відомих антиконституційних дій команди В.Януковича із програмованими рішеннями Конституційного суду, наділення чинного президента небаченими повноваження через ухвалення законів, тексти яких Ви, як стверджує А.Гриценко, і не читали, звільняючи себе від делегованих Вам народом повноважень носія влади, без згоди народу неконституційною більшістю проводячи перезавантаження повноважень всіх гілок влади? !
    Хіба ж не цьому сприяють Ваші дії, коли забувши про свою національність, національну гідність, не слухаючи голос крові, голос нації, голос України, а прислухаючись лише до голосу партійних вождів, керівників фракцій і слідкуючи за руками М.Чечетова, дбаючи про своє депутатське майбутнє, Ви , українці за національністю в нинішній більшості, слухняно голосуєте , зокрема, за законопроекти В.Колесніченка, готуєтеся голосувати за законопроект П.Симоненка і інших про захист прав російськомовних, насамперед, коли разом з авторами, разом з М.Чечетовим, О.Єфремовим і іншими стаєте провідниками антиконституційного, антиукраїнського гасла захисту прав російськомовних, закриваючи очі собі і супільству на ганебний стан рідної Вам , сподіваюся, української мови в Україні?! Стаєте провідниками цього гасла навіть тоді, коли в опозиції не голосуєте за законопроекти, але не шукаєте діалогу із побратимами-українцями, не шукаєте шляхів до порозуміння, щоб зупинити ганебні спільні діїї народних депутатів-українців за національністю на очах у всієї України.
    То, хто ж Ви є, народні депутати України-українці за національністю, яких у Верховній Раді України більшість і які здатні в разі єдності за національною ознакою зупинити любі спроби ухвалення законопроектів з антиукраїнською направленістю?! Невже правий той же Ю.Андрухович, коли не бажає вже і звертатися до Вас як до «шановних народних депутатів», а пише таке: « Які вони мені «шановні»?..всі-всі-всі – вороги всього українського й агентурні шавки сусідньої країни… нікчемні покидьки народні депутати.. Ми з «ними» у своїх почуттях взаємні»( там же)?!
    Невже не бачимо, що подальша ворожнеча між українцями за національністю, небажання слухати одне одного, шукати шляхи до єдності дій, чим користуються, як стверджує цілком слушно О.Доній , провідники отого гасла, провідники російського націоналізму в Україні, відсутність доброї волі з Вашого боку до порозуміння між собою, народними депутатами-українцями за національністю, відкривають шлях до перебудови України в Малоросію чи в якусь невизначену, але не українську національну державу з вивіскою «Україна»?!
    Згадаймо гіркі, але вірні і сьогодні слова Т.Шевченка про нас і до нас, українців за національністю : « Доборолась Україна до самого краю: гірше ляха свої діти її роздирають. .. Схаменіться, недолюди, діти юродиві.. полюбіте щирим серцем велику руїну.. розкуйтеся, братайтеся».
    ТО ж згадайте, чиї Ви діти, народні депутати України-українці за національністю, майте сором за свої нинішні дії, допомагайте А.Парубію й його однодумцям шукати порозуміння між Вами, щоб не допустити ухвалення сумнозвісного законопроекту про мови і зміцнювати Вашу єдність у парламенті на майбутнє аж до створення позафракційного об,єднання народних депутатів-українців за національністю!
    Станьте прикладом для депутатів-українців за національністю рад всіх рівнів, прикладом для всіх українців за національністю, для вс ієї України!
    Не голосуйте за законопроект про мови П.Симоненка і інших , не слідкуйте за руками М.Чечетова. Голосуйте особисто проти чи утримуйтесь, якщо вже бере страх за своє депутатське майбутнє, але не довіряйте картки нікому, щоб по результатам поіменного голосування Україна бачила, хто із Вас чує голос Т.Шевченка, голос України, а хто ним нехтує, виправдовуючи слова Ю.Андруховича.
    Згадайте і такі слова Т.Шевченка , адресовані і Вам: » Обнімітеся,брати мої, молю вас,благаю». Якщо вже слова фахівців, науковців, громадських діячів, побратимів –українців для Вас нічого не варті і Ви навіть не хочете на них реагувати бодай у який-небудь спосіб, то, можливо, молитва і благання Т.Шевченка примусять Вас згадати , чиї Ви діти і схаменутися. Дай, Боже!
    П.С. Сподіваюся,що , прочитавши цього листа, небайдужі українці за національністю приєднаються до нього зі своїми доповненнями чи напишуть свій лист,краще,виразніше, переконливіше , перешлють цей лист чи надішлють свій на особисті елктронні адреси народних депутатів-українців (є на сайті ВР http://www.rada.gov.ua) чи на адреси керівників фракцій з проханням поширити лист серед депутатів,бо писати на адресу ВР всерівно, що «на деревню, дедушке», де лист ні до кого не попаде.

Leave a Comment