ЗА ПЛЕЧИМА КУЗЬМИЧА — 106 РОКІВ, ЗА ПЛЕЧИМА КУЗЬМИЧІВ — 464 РОКИ

Мешканцю селища Млинів Степану Кириловичу Кузьмичу, колишньому учаснику “Просвіти”, виповнилося 106 років, а сумарний вік, прожитий довгожителем та його п’ятьма дітьми (Катериною — 1932 року народження, Василем — 1937, Євгенією — 1941, Іваном — 1944, Марією — 1948), не враховуючи шостої — доньки Галини, яка померла  38-річною, становить наразі дивовижну, а можливо, й рекордну для України цифру — 464 роки. І дай Бог їй подальшого збільшення…

Євген ЦИМБАЛЮК,
Рівненська обл.

Для найстарішого мешканця Млинова, одного з найстаріших мешканців Рівненщини, нинішній 106-літній тягар, на жаль, надважкий у багатьох вимірах.
— Зір, слух, пам’ять, хода в тата вже не ті, що були, скажімо, ще років три тому, — розповідає Іван Кузьмич, син довгожителя, — і вже без сторонньої допомоги йому важко обходитися. Але дякуємо Богу, що тато живий і своєю присутністю радує цей світ. Коли є батько, то й дітям світ миліший. А також і внукам, і правнукам. Їх у Степана Кириловича вже більше двох десятків. Дочекався він і двох праправнуків. От було б добре, аби ще й прапраправнукам порадів…
Якщо вдатися до Кузьмичового життєвого літопису, то на його сторінках радість межувала із надзвичайними труднощами. Були вони і 1944 року, коли Степан Кирилович, призваний до армійських лав, потрапив до Алма-Ати і там, у своїй піхотній роті, став одним із небагатьох, кому пощастило вижити. Чимало жахів довелося пережити, коли працьовитих Кузьмичів насильно “розкуркулювали” — забрали у колгосп шість гектарів землі, коней, корів, сільськогосподарський реманент. А потім ще один удар — у п’ятдесятирічному віці помирає дружина, і на батька залишається шестеро діток. Поховав Кузьмич і другу свою дружину, з якою теж, як сам зазначає, добрий шмат життя прожив. Непереливки було і на колгоспній роботі — клопіткій, малооплачуваній. Працював Степан Кирилович то столяром, то трактористом, то конюхом…
Але головне — завжди працював із великою відповідальністю.
Сусіди Степана Кузьмича стверджують, що він до ста років не знав у роботі спокою. Розповідають: якось Степан Кирилович (у 85-річному віці) пішов на город поратися. Пробув там цілий день допізна. А вранці поскаржився, що у боку болить. Опісля звернувся до лікаря. Дільничний терапевт зацікавився, що ж могло спричинити біль, а коли дізнався, то аж закляк від здивування. З’ясувалося: дід Степан, удобрюючи поле, самотужки розніс і розкидав майже двадцять тонн гною!..
Зрештою звернення Кузьмича до лікарні це радше виняток із правил. Якщо хворів, то пігулок уникав, лікувався народними методами. При головних болях прикладав до лоба капустяний листок чи кружальця бараболі. Каже, що вже за декілька хвилин відчуває полегшення. А ще Кузьмич жартує, що дожив до такого поважного віку, бо втікав від лікарів.
Справді, було таке у його біографії. Якось пішов дід Степан до Божого храму. Літо, спека страшенна. І от трапилося, що чоловік втратив свідомість. Люди полякалися, хтось викликав “швидку”. Коли лікарі прибули на виклик, то в церкві Кузьмича не застали. Він, прийшовши до тями та почувши про лікарів, вирішив “не мати з ними діла” і чимдуж почимчикував додому…
Найкращий лікар у житті, як вважає Степан Кирилович, — це Божа благодать. А щоб вона не полишала людину, варто завше бути з молитвою. Сам же довгожитель своє життя вимірював і продовжує вимірювати вірою у Бога, і це, вважає, найперший секрет довголіття. Серед інших Кузьмичових довголітніх секретів — те, що за все життя він не випалив жодної цигарки; у його харчування завжди входили мед, часник, молоко. Причому Степан Кирилович утримував (доки міг) корову, сам її випасав і доїв… Та й про гени варто сказати: прадід Степана Кириловича ледь-ледь не дожив до 120 років. Так що нинішньому довгожителю є з кого брати приклад. Дай Боже, йому здоров’я та ще многих літ!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment