НАСТУП НА МОВУ — ВІЙНА ПРОТИ НАЦІЇ

Сесія Головної ради Всеукраїнського товариства “Просвіта” 8 жовтня розглянула питання “Про мовні проблеми в Україні”. Ці проблеми особливо загострилися нині через спроби влади надати російській мові статус другої державної, на що фактично націлений законопроект про мови, внесений у парламент представниками правлячої коаліції. Тому обговорення цього питання було дуже гострим і водночас конструктивним. Рада визначалася з тим, що в нинішній непростій ситуації мають робити просвітяни, аби захистити державний статус української мови. З доповіддю виступив голова ВУТ “Просвіта”, народний депутат України Павло Мовчан.

ЦЕ ЦІЛЕСПРЯМОВАНА АТАКА НА НАШУ ДЕРЖАВНІСТЬ
Павло МОВЧАН,
голова ВУТ “Просвіта”,
народний депутат України
Росія веде цілеспрямовану, сплановану атаку на упокорення України. Вона стосується насамперед гуманітарної сфери, не економічної. Властиво, сфери освітньої, мовної, інформаційної. Щодо інформаційної, то вони вже все тут здобули. Працює ціла велика аналітична група в Росії. Натомість у нас нема жодного аналітичного центру, який би хоч відстежував ситуацію. Не з’явився такий центр і за попередньої влади, тим паче, його нема й не може бути зараз.
Утім, ми можемо здогадуватися, до чого ведеться. Очевидно, після того, як повноваження Януковича стали абсолютними, етап федералізації держави буде неминучим — конституційними змінами. Спершу треба було ліквідувати ті категорії, які носили офіційні дефініції опозиції. Вона після зміни Конституції зникає як політична сила. Тож російські розробки швидко втілюються в реалії щодо того, як взяти владу в Україні. А там є рекомендації аж до перевороту. Тому що втрата України для росіян — це втрата величезного впливу держави, яка усталена, з якою рахується Європа. І саме тому Росія зараз витрачає величезні кошти на заведення агентури в колишні республіки Союзу, купівлю політиків. Гроші дуже серйозні працюють, зокрема в Україні. Ці гроші працювали на президентських виборах, працюватимуть і на місцевих.
Але все сказане зовсім не означає, що нам уже треба капітулювати. Навпаки, ці агресивні спроби прибрати Україну до рук викликають зворотну реакцію і в нас, і за кордоном. Європа вже бачить, до чого призводить потурання Росії. Тому світову спільноту зараз консолідують і довкола українського фактора. І нам не треба розгублюватися. Марно представники регіоналів подають щойно ухвалену резолюцію ПАРЄ як якусь перемогу влади. Насправді ж такої жорсткої резолюції давно не було в стінах ПАРЄ. В Європі розуміють, що означатиме втрата України. Тому ми не самотні. Наступ на Україну — це наступ на Європу, на європейські цінності, це навала так званого “Русского мира”.
Для нас також зрозуміло, чим може завершитися ця навала. Одного дня, маючи 300 голосів у парламенті, оголосять, що Україна федеральна. А це вже означає спершу регіоналізацію. Втім, вона вже певним чином відбулася через Партію регіонів. А федералізація — це право регіонів визначати національну політику. Тобто унітарний принцип буде зліквідований, основоположні принципи Конституції відкинуті.
Як усьому цьому протидіяти? В російських розробках є й такий термін —“неврахований фактор”. Ідеться про національний спротив українців. Тому й розробляються російські технології його нейтралізації. Один із способів — знищення українського села. Українське слово в найтяжчі моменти історії все ж відновлювалося, бо був його носій — наше селянство. Після того, як аграрну сферу було практично знищено, влада нині її добиває. Сьогодні уряд не дає жодної копійки на аграрний сектор. Усе це робиться, щоб нашого національного спротиву не було. Соціальний фактор — річ серйозна, і люди змушені думати лише про те, як вижити.
Допускаю, що наш український президент не хотів би бути васалом Росії. Але якщо йому вже підсунули російського охоронця, то, очевидно, що вони все прагнуть пильнувати, що це фактор впливу на нашу ситуацію. Та не треба вважати, що все програно. Є ціла низка наших бізнесових структур, які ніколи не погодяться з диктатом Москви. Далі, у нас визрівають серйозні інфляційні процеси, які виведуть на протестні акції соціальні низи.
Пригадую часи утворення Руху, наші дискусії. Ми зараз фактично повертаємося до тієї ситуації, але вже маючи певні конституційні права, задекларований європейський вибір, українську владу в певних регіонах. Тому все не так безнадійно, як дехто вважає. За нами стаття 10 Конституції, і влада не посміє її скасувати, якщо ми рішуче боротимемося за державність української мови. І тут роль просвітян дуже велика. У нас начебто багато партійних структур, але всі вони заклопотані тим, як влізти в ту щілину, що називається “влада”. Тому закликаю просвітян до роботи!

НЕ ДОПУСТИТИ МОВНОГО ГЕНОЦИДУ
Остап САВЧУК,
голова Чернівецького обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”
Ми, просвітяни Буковини, прийняли звернення до Президента України, в якому висловлюємо стурбованість мовною політикою в державі. Ми звертаємося від того краю, який багато століть зазнавав ґніту іноземних поневолювачів. Наш благодатний край усіляко обусурманювали турецькі зайди, онімечували австро-угорські колонізатори, орумунювали наші захланні сусіди. З усім цим не могло миритися українське населення краю, яке становить тут абсолютну більшість і вустами своїх світочів висловлювало обурення і супротив. Геніальний Юрій Федькович писав “Ми маємо звучну, гнучку, здатну до вивчення мову, незважаючи на те, що москвовити і поляки намагаються її поглинути”.
Тому ми, просвітяни Буковини, категорично проти того, щоб протягувати у Верховній Раді запропонований правлячою більшістю законопроект про мови. Адже таке ухвалення призведе до того, що в країні остаточно запанує і так поширена російська мова. А це означає, що українську мову буде знищено, а з нею буде знищено і українську державу.

НАС НЕ ВПЕРШЕ ХОЧУТЬ ЗНИЩИТИ
Анатолій МОКРЕНКО,
народний артист України
Моє покоління пережило важкі часи. І дуже гірко, і страшно на душі, що вже втретє сама держава планує знищити мене і всіх нас, українців. Уперше це було в Голодомор. Я народився в січні 1933 року, в страшний час, коли померло 5 тисяч моїх односельців. Це було знищення найактивнішої частини українців. Другий випадок, про який я нагадаю, це наказ радянської влади, виданий 1944 року. Ви знаєте про цей наказ, який підписали нарком внутрішніх справ СРСР Берія та заступник наркома оборони Жуков. Наказ про виселення всіх українців, які потрапили під німецьку окупацію, а це вся Україна. Цим наказом передусім було вирішено виселити з України всіх, хто працював на німців, потім всіх інших. Я працював, хоч був ще дитиною. Мусив працювати, як і моя мама, мої односельці, яких окупанти змушували працювати на них.
Звертаю увагу, в цьому наказі йдеться не просто про “жителів України”, а саме про “українців”. І це була друга масова акція радянської держави зі знищення України.
Тому зараз я підпишуся під кожним словом ухвали “Просвіти” на захист нашої української мови. Адже наступ на мову — це не просто війна проти мови, це війна проти нації.

У НАС ПРАГНУТЬ ВІДІБРАТИ ІСТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
Роман КРУЦИК,
голова Київського “Меморіалу”
Як ми знаємо, влада реорганізовує Український інститут національної пам’яті. Фактично його перетворюють на колишній ідеологічний відділ компартії. Відтак згортається вся попередня робота з вивчення білих плям української історії, зокрема визвольного руху. Передбачаючи це, ми ще позаторік почали збирати в областях України документи, інші матеріали, що стосуються нашої історії. Тодішній голова СБУ Валентин Наливайченко передав нам в електронній версії розсекречені спецслужбою матеріали. Таким чином ми створили великий інформаційний центр, яким уже зараз користуються науковці, студенти. Підготували кілька виставок, є чудова бібліотека, фотоархів. До речі, наші виставки за сприяння “Просвіти” ми можемо показати і в областях.
У зв’язку з тим, що така ситуація з УІНП, ми вирішили створити Громадський інститут пам’яті на базі нашого Меморіалу. Є база для початку цієї справи, є науковці, особливо молодь. І ми запрошуємо просвітян активно залучитися до цієї роботи.

ДОРОГУ ЗДОЛАЄ ТОЙ, ХТО ЙДЕ
Світлана НІКОЛІНА,
голова Рівненського облоб’єднання “Просвіти”
Наші лідери не забезпечили інформаційної безпеки, не відстояли інформаційного простору. Коли вмикаю телевізор, таке відчуття, що все суспільство живе в матриці. Це нереальне життя. Дуже складно донести до людей нашу дійсність, бо ми позбавлені голосу. У них є все, у нас — нічого. Свіжий номер “Слова Просвіти” абсолютно унікальний, я дуже вдячна редакції. Але скільки нас, тих людей, які читають? А як донести до решти? І це, мабуть, головне завдання всіх просвітянських аналітиків: визначитися з тим, як вийти із цього інтелектуального гетто, в якому перебуваємо.
Можу посперечатися з паном Павлом: голодні бунтувати не стануть. У 1930-х не бунтували, не бунтували і в 90-х. А от коли пішов економічний підйом із 2000 року,  2004-го виник Майдан. Можливо, тому додушують українського підприємця, щоб змусити людей думати тільки про те, як вижити, щоб вони ні книжки не купили, ні газети.
У цій глобальній ситуації, у якій перебуваємо, ми не унікальні. Європа ще в гіршому становищі. Ми принаймні розуміємо, що відбувається, і про це говоримо. А вони можуть дочекатися танків і не тільки танків. Але крім глобальної політики, яку важко донести до людини, треба робити реальні справи.
У Рівному Московський Патріархат намагався побудувати храм Алєксандра Нєвського, ця епопея тривала три місяці. І ми три місяці пікетували сесії міської ради. Храм Алєксандра Нєвського планувався як величезний російський культурний центр. Я казала, що Рівне може бути побратимом Парижа — у них храм побудували, але там землю купили, а в нас хотіли взяти на дурняк. Але в Рівному більшість депутатів за це не проголосували. Коли ми йшли на перший пікет, думали, що це справа безнадійна. Дехто казав: “Ну зберемо 20 чоловік, а депутати однак проголосують”. На першому пікеті нас було 30. На останньому — понад 300, отже, розуміння прийшло. Біблійна заповідь “Дорогу здолає той, хто йде” діє. Якщо щось робити, буде результат. 17 вересня, під час скандалу з Русланом Забілим, тюрмою на Лонцького провели пікет СБУ, постійно спілкуємося з В’ятровичем, 20 вересня провели “круглий стіл” “Окупація чи визволення?” з істориками, які ще не бояться цієї теми, висвітлили подію на радіо, бо якщо про акцію ніхто не сказав, вона ніби не відбулася. Провели через сесію заяву з приводу мови, збір підписів на майдані, презентацію книжок, молодіжну поетичну акцію тощо. Зараз готуємося до Покрови, відчули разючі зміни. Наша влада нині каже: “Який до Покрови стосунок має УПА? Святкуйте собі День українського козацтва”.
Готуємо на Покрову традиційний фестиваль повстанської пісні. В області з квітня діє “Комітет національного порятунку”, туди входять різні сили, співпрацюємо, сподіваюся, що спільними зусиллями відіб’ємо майдан у влади, бо на нашу заявку відповіли, що майдан до 16-ї години зайнятий.
Розуміючи всю складність ситуації, водночас бачимо, що відбуваються й позитивні процеси, відбувається люстрація. Ненадійні, перелякані відходять, і нехай. У боротьбі залишаться сильні, загартовані, і думаю, що ця боротьба буде успішною. Українців достатньо багато, щоб протистояти будь-яким табачникам.

ПОВЕРТАЮТЬ СВЯТО 7 ЛИСТОПАДА
Юрій ГНАТКЕВИЧ,
народний депутат
Комітет соціальної політики Верховної Ради схвалив одностайно голосами комуністів, Партії регіонів і литвинівців проект закону “Про внесення змін до закону про працю”, у якому пропонується повернутися до 7 листопада як державного свята з вихідним днем.
Але нам не варто боятися загострень. Пропоную внести до резолюції, що в Україні до влади дорвалися не українці. Так не повинно бути.

ТРЕБА ВЖИВАТИ РІШУЧИХ ДІЙ
Олександр ПОНОМАРІВ,
професор
Світлана Ніколіна говорила про інформаційний простір. За часів президентства Віктора Ющенка нічого не зроблено з того, що він обіцяв, у тому числі й з інформаційним простором. Зараз це особливо відчутно.
Нещодавно двічі на різних каналах записували мої коментарі з приводу проекту закону про мови. На СТБ вирізали прямо з ефіру, сказали, що якісь технічні неполадки. На Першому національному я казав, що ситуація з мовою не історично склалася, а її склали. Навів приклад, що коли Прага вийшла з Австро-Угорської імперії (на той час була німецькомовним містом), вона швидко відродилася. Так із моєї розповіді тільки про Прагу й показали. А про українську мову — нічого.
У других Теремках є невеличка автокефальна церква Бориса і Гліба, куди ходило багато людей. Віряни побудували велику церкву Преображення. Тепер новозбудовану церкву відібрали регіонали під приводом, що хтось із членів цієї партії давав гроші на її будівництво.
Неукраїнською влада виявила себе на другий день після виборів: президент звернувся до виборців мовою сусідньої держави і запросив московського священика його благословляти, навіть не нашого Володимира з Московського Патріархату, а Гундяєва. З українців відверто сміються, призначивши міністром освіти українофоба Табачника. Або керувати телебаченням Є. Бенкендорфа, який демонстративно не говорить українською мовою. Такого не було навіть у Радянському Союзі. Микола Охмакевич говорив тільки українською, Скачко може вдома й говорив російською, але публічно — українською. Нам проти цієї влади, окрім звернень, треба вживати рішучих дій. Наприклад, у день, коли мали розглядати проект скандального “Закону про мови” зібралася молодь біля Верховної Ради. Коли вийшов М. Чечетов, його так засвистали, що він повернувся назад і вийшов через чорний хід. Розгляд закону відклали. Треба більше організовувати таких пікетів, мітингів, об’єднатися і привести нарешті до влади українців.
ВИКОРИСТОВУВАТИ РІЗНІ МЕТОДИ РОБОТИ
Олексій ШЕВЧЕНКО,
голова Сумського облоб’єднання “Просвіти”
Вважаю, що потрібно використовувати в нашій роботі всі методи. Треба, щоб кожен надіслав на електронну пошту “Просвіти” досвід своєї діяльності. Цей досвід треба розвивати.
Друга пропозиція — зробити інформаційний банк із дуже сильних фактів, якими ми могли б оперувати і в полеміці, і в публікаціях; видати типову брошуру, юридичний посібник із порадами, як треба судитися, вигравати судові справи.
Треба розповідати людям, порівнювати, що мають росіяни в Україні й українці в Росії. Ці факти постійно замовчують. Якби ми говорили відкрито, що проти України ведеться інформаційна, економічна, кадрова, правова війна, люди б зрозуміли багато чого.
“Просвіта” повинна очолювати різні акції, об’єднувати різні організації, але робити це так, щоб інші не лишалися в тіні. У нас, наприклад, є Рада патріотичних організацій, Координаційний центр.
У Сумах є три українськомовні газети, наклади яких по кілька тисяч і три російськомовні, з накладами по кілька десятків тисяч. Вони не висвітлюють того, що відбувається в Україні. Телебачення тим паче. Наприклад, ми провели дуже цікавий “круглий стіл” із науковцями, краєзнавцями щодо проблем війни, запросили журналістів. Майже ніхто не прийшов.
Що треба робити? Налагодити Інтернет, випускати листівки, брошури, розповсюджувати.
Ми видали розпорядження через обласне управління освіти відроджувати осередки. Через осередки шукаємо активних людей, які підтримують українські інтереси.
Треба активніше працювати з міжнародними організаціями.
У зв’язку з виборами ми запропонували понад 100 достойним людям, які себе добре зарекомендували, йти в депутати місцевих рад. Погодилося 19, а тільки 6 подали документи. То хто ж буде в радах, якщо найдостойніші відмовляються?

САМИМ ДБАТИ ПРО СЕБЕ
Іван ЮЩУК,
професор
Ми зараз переживаємо нелегкий, навіть страшний політичний час. Маємо Геббельса, незабаром з’явиться Йосип Віссаріонович. Нам нема чого сподіватися від влади. Дмитро Табачник назвав нашу організацію в газеті “2000” “націоналістична “Просвіта”.
Де ж порятунок? Порятунок у нас самих. Я, наприклад, власним коштом видав брошуру “Якщо ти українець”. Добре було б поширити їх серед депутатів, щоб замислилися, хто ми є. Проаналізував у цій брошурі всі українські й міжнародні закони з питань мови. На них треба спиратися, бо в новому законопроекті маємо шахрайство. Автори ніби посилаються на міжнародні закони, а насправді перекручують факти. Наприклад, скрізь було визначення “мова національної меншини”. А тепер — “мова меншини”, національної вже нема. У проекті закону є стаття, що кожен може обирати мову, як заманеться, тобто стимулюється манкуртство.
Наше “Слово Просвіти” — найкраща, найбойовіша газета, насичена інформацією. Я майже щомісяця зустрічаюся з учителями української мови. Перед тим заходжу в редакцію, беру газети й переконую педагогів, що в часописі багато матеріалів, які можна використовувати на уроках. Газета коштує недорого, можна викупити кілька десятків і роздавати, пропагувати на місцях.
Є чудові статті й у іншій пресі. Наприклад у газеті “День” зверніть увагу на статтю “Убивці мови”. Можна зробити з неї ксерокопії, поширювати. Заслуговує на увагу “Лист до Литвина” Максима Стріхи тощо. Треба активізувати молодь, спілкуватися, зустрічатися з учнями. Я зустрічаюся, читаю лекції, часом виступаю на радіо. Але на радіо зараз прямо говорити про мовну ситуацію не можна, ці питання відстежують. Нове керівництво Держтелерадіо заявляє: “Українського фундаменталізму не допустимо”.
Треба самим дбати про себе, самим шукати кошти, нам ніхто нічого не дасть.

ПРОВЕСТИ ВСЕСВІТНЮ АКЦІЮ НА ЗАХИСТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Олег ТКАЧЕНКО,
голова Запорізького облоб’єднання ВУТ “Просвіта”
Ми активно працювали перед президентськими виборами 2004 року, коли також були нелегкі для просвітян часи. Хоч нас і залякували, ми провели більше 100 акцій у Запорізькій області.
Нині також треба діяти сміливо, активно, наступально, різними методами: проводити “круглі столи”, пікети, писати заяви тощо.
У лютому ми провели форум “20-річчя відновлення діяльності “Просвіти”, щоб зібрати патріотичні сили, об’єднати їх.
Запорізька обласна рада нещодавно ухвалила Закон про регіональні мови. Ми влаштували пікет, написали звернення до депутатів обласної ради, роздали їх кожному. Подали заяву до прокуратури. Якщо це не допоможе, будемо судитися, пройдемо всі процедури і доб’ємося, щоб цей ганебний закон відмінили.
Ще маю цікаву пропозицію. Колись під час відомих подій у призначений день і годину в усьому світі вийшли грузини з протестом проти окупації Грузії. Давайте й ми визначимо день і час, повідомимо про це всім українцям світу і вийдемо на захист української мови.

ОБ’ЄДНАТИСЯ І АКТИВІЗУВАТИСЯ
Марія ОЛІЙНИК,
заступник голови Донецького облоб’єднання “Просвіти”
Хочу дати пораду східним і південним областям. Навіть якщо б ваші ради прийняли і вписали в рішення статтю 10 Конституції, то все одно згідно з Законом “про місцеве самоврядування” у ст. 43 виписано чітко, чим може займатися обласна рада. Неправомірні дії органу місцевої влади стовідсотково скасовуються. 7 вересня зареєстровано закон Єфремова, Гриневецького, Симоненка. 8 вересня прийняла рішення Запорізька обласна рада. Це — загальний сценарій. А 9 вересня я Вам, пане Ткаченко, скинула матеріали, з якими треба було одразу йти до суду. Вам прокурор скаже, що це рішення не ввійшло в законну силу і його не можна оскаржувати. Рішення справді ще не можете оскаржувати, а оскаржувати треба неправомірні дії ради. Якщо ми так працювати не будемо, нас і надалі зневажатимуть. А коли рішення буде опубліковане, зробите додаток до свого позову, крім того, що оскаржуєте дії ради, ще й скасовуєте рішення.
Рішення нашої облради від 18 травня 2006 року ми скасовували чотири роки, чотири місяці й вісім днів. Оскаржили його 23 травня. Рішення залишили в силі суди першої інстанції, апеляційний, касаційний. 30 вересня цього року Вищий адміністративний суд нарешті їх скасував. Я посилалася тільки на Конституцію України і Закон про місцеве самоврядування. Можу вислати всім наші позовні заяви і рішення всіх судів.
Ми не дієві й дуже роз’єднані. Так працювати не можна. Коли ми проводимо фестиваль “Джерело талантів”, посилаю на всі 27 обласних організацій запрошення. Відгукнулися тільки Херсон і Луганськ. Коли зняли голову нашої обласної “Просвіти” ректора Володимира Шевченка, я теж не могла до вас достукатися, щоб підтримали своїми зверненнями.
Треба, щоб у всіх місцевих об’єднаннях був Інтернет, мобільний зв’язок.
Із 200 партій, які є на всеукраїнському рівні, в Донецьку зареєстровано 160. Усі партії, за винятком двох національно-демократичних, перш ніж щось зробити, ідуть до Партії регіонів узгоджувати свої акції. Але я знайшла все-таки 16 організацій, які підписали звернення проти Табачника. Давайте працювати кожен на рівні своєї області й робити спільні всеукраїнські акції. Найперше — не дати парламенту прийняти антиукраїнський проект закону про мови.

ЗАПРОШУЄМО ПРОСВІТЯН ДО ЛУГАНСЬКА
Володимир СЕМИСТЯГА,
голова Луганського облоб’єднання “Просвіти”
Я розумію ситуацію так, що горить наш будинок, а ми співаємо, танцюємо, відкриваємо мистецьку конференцію тощо. Кожен може прозвітувати і сказати, що він робить. Добре, що робить. Але сьогодні йдеться про інше. Ми звертаємося до президента, до чиновників і дуже рідко — до народу. Не звертаємося до росіян, білорусів, громадян інших національностей. У те, що відбувається в Луганську, неможливо повірити. Виступає в університеті Табачник, до нього черга студентів. Думаєте про мову запитують? Ні, про стипендію і про гуртожиток.
Пропоную хоч раз на рік зробити виїзне засідання редакції “Слова Просвіти” в Донецьку чи Луганську, побути впродовж тижня, подивитися, що там відбувається, звернутися із запитом до кого потрібно. Ми допоможемо.
Вважаю, що кожен голова “Просвіти” повинен стати спецкором газети і грюкати в двері облдержадміністрації, обласної ради, контролювати, що там відбувається. У Луганську голову “Просвіти” не пускають ні на засідання облради, ні облдержадміністрації, ні в управління освіти. А начальник управління освіти нецензурно лається і заявляє: “Після цих виборів ви не будете ні вчителями, ні директорами шкіл, бо не підтримуєте регіоналів, нашого мера”.
Доходить до абсурду. На наше запрошення до Луганська приїздять ансамблі з Воронежа, Сахаліну, звертаються до місцевих чиновників українською мовою, а ті відповідають російською.
Запрошуємо просвітян із центру, з Волині, Івано-Франківська інших західних областей приїхати до нас, виступити, підтримати нас. З теперішньою владою говорити практично неможливо: це вчорашні комсомольці, комуністи тощо, які мріють бути в Московській імперії. Це — державний переворот.

Матеріали підготували
Надія КИР’ЯН,
Петро АНТОНЕНКО

Фото Олеся ДМИТРЕНКА

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment