УКРАЇНСЬКА КНИЖКОВА ГРАФІКА ХХ СТОЛІТТЯ: ПОВЕРНЕННЯ ІЗ ЗАБУТТЯ

Жовтень в Україні розпочався не лише низкою соціополітичних перепитій, забарвлених неоднозначністю і болючістю для українського суспільства, а й приємною подією. У приміщенні Музею книги та друкарства України за сприяння та активної підтримки Головного управління культури КМДА, Національного художнього музею України, Національного музею ім. А. Шептицього у Львові та Центру дослідження історії та культури східноєвропейського єврейства Національного університету “Києво-Могилянська академія” відкрилася унікальна виставка “Українська книжкова графіка. 1900—2000 рр.”, що вперше у вітчизняній історії зібрала докупи та експонує унікальні зразки, шедеври книжкової графіки українських авторів, а також демонструє весь спектр панівних стилів і тенденцій у книжковій графіці впродовж останнього століття: від модерну до сучасних течій.

Ганна ТРЕГУБ,
Національний університет “Києво-Могилянська академія”

Перед глядачем — широке полотно історії української культури, схоплене та розказане книжковою ілюстрацією. На стінах трьох виставкових залів розміщено чималу колекцію графічних творів художників, яких єднає доля України протягом ХХ століття. Радянська влада у гонитві за світовим пануванням не обминула “увагою” й образотворче мистецтво, оформлення книжок. Багато з тих, чиї твори експонують на цій виставці, трагічно закінчили життя по ГУЛАГах та Сибірах, виїхали за кордон або були позбавлені засобів до існування. Лише в останні десятиліття наполегливими стараннями багатьох науковців, музейних працівників, усіх небайдужих до українського образотворчого мистецтва вдалося віднайти втрачену, часто замовчувану правду про унікальність українського малярства, графіки 20—30 років минулого століття.
Сучасне уявлення про мистецтво разюче відрізняється від того, яке було напередодні постання незалежної України. Виставка “Українська книжкова графіка. 1900—2000 рр.” — це не початок, а радше результат на шляху незворотного відродження пам’яті українців про свою культуру та історію, вершини автентичного мистецтва.
Ще років 20 тому проведення такої виставки було неможливе. В курсі “Українського радянського мистецтва”, який читали в Академії мистецтв наприкінці 80-х років ХХ століття, такого поняття, як “українська книжкова графіка”, не було. Охочі могли дізнатися здебільшого про монументальну графіку Г. Нарбута, В. Касіяна, репрезентованого роботами на шевченківські теми, а також тих, хто створював роботи на революційну тематику. Нині, коли йдеться про архітектуру та малярство, початок ХХ століття асоціюється зі стилем модерн, відродженням книжкової графіки на наших теренах, іменами Седляра, Кричевських, Пляхи, Моздалевського тощо. Модерн і радянський лад — це дві несумісні речі. Останній вимагав конструктивізму, утилітаризму, колективності, а не “буржуазного” індивідуалізму та художнього смаку окремої людини.
Модерн у книжковому оформленні чітко асоціюється з роботами Г. Нарбута. В його рослинних мотивах і візерунках, які передані в абстрактних декоративних формах, глибоко символічний гармонійний зміст. Поєднання білого тла, лінії та чорного кольору — це те, що стало близьким його послідовникам та учням, зокрема І. Моздалевському, віньєти до “Українських вістей” якого слугують окрасою експозиції.
20-і роки ХХ століття — час розквіту книжково-журнальної обкладинки, яка унаочнює вплив модерного досвіду Європи на українську художню культуру. Зокрема на виставці експоновано зразки оформлення “Українського малярства”, виконаного В. Г. Кричевським, “Українських вістей” та інших тогочасних періодичних видань.
Серед художників, які творили в цей період, було багато різних за творчим стилем майстрів. Конструктивістський напрям у мистецтві книжкового оформлення, що відображав експерименти з тогочасною типографікою, створювала плеяда художників. Приємно, що до української спільноти повертаються роботи В. Єрмолова, В. Меллера,        Г. Фішера, А. Петрицького тощо.
Кілька слів треба сказати про твори галицьких та єврейських митців, чиї роботи чи не вперше презентуються широкому загалові в Києві. Йдеться про роботи С. Городянського, П. Ковжуна, Р. Лісовського, Ф. Пляхи, значення творчості яких було визначальним для встановлення стандартів західноукраїнської книжкової графіки. Окрему частину експозиції складають роботи художників “Культур-Ліги” — потужного єврейського культурного об’єднання, що діяло в Києві на початку ХХ століття Ісахар-Бер Рибак, Марк Епштейн, Марк Шагал, Тайль Лисицький, Натан Рибак, Соломон Нікітін, Сара Шорр, Абрам Маневіч — ці імена сьогодні всесвітньо відомі. Проте й досі не кожний українець знає, що ці метри образотворчого мистецтва творили на території України.
У 30—50-і роки книжкове оформлення проходить під знаком двох художників —         І. Їжакевича та В. Касіяна, чиї твори також репрезентовано в експозиції виставки. Прискіпливу увагу звернено на літературно-оповідальне ілюстрування. Будь-який літературний твір того часу трактується з погляду ідеології. Взірцевими були ретельно промальовані ілюстрації, які мали сприяти прямолінійному тлумаченню літературного твору.
Одним із новаторів української книжкової графіки другої половини ХХ століття справедливо визнано Г. Якутовича. Саме з нього можна починати “відлигу” у сфері книжкової графіки. Роботи С. Адамовича та  А. Базидевича, О. Петрової та         В. Чебанника, О. Данченка та          М. Деригуса, В. Лопати та багатьох інших асоціюються з творами світової та української літературної класики.
Ймовірно, що найтепліші наші спогади стосуються саме ілюстрованих видань. Згадати про тепло дитинства, і разом з тим зануритися до царини високого мистецтва можливо. Варто лише не полінуватися сходити до виставкової зали!

Сергій БІЛОКІНЬ, доктор історичних наук, лауреат Національної премії Т. Шевченка:
Сьогодні в Музеї книги і друкарства України відкрилася надзвичайно цікава виставка, де вперше експонують українську книжкову графіку ХХ століття. Національний художній музей України дав на цю виставку 16 оригінальних робіт Георгія Нарбута. Вони — на стрижневому, центральному місці експозиції. Також представлено твори Василя Григоровича та Василя Васильовича Кричевських, Михайла Івановича Жука, Василя Ілліча Касіяна. Це та експозиція, ті речі, які в такій сукупності ніколи не експонували.
Цікаво, що в сховищах Музею книги та друкарства України поза експозицією лишилося багато цікавих експонатів, які просто фізично не можна було представити. Очевидно, це справа наступної експозиції.
Зараз багато хто зазіхає на музейні приміщення, хочуть викинути, як відомо, кілька музеїв із території колишнього Всеукраїнського музейного містечка (нині це Києво-Печерський заповідник). Чим вся ця колотнеча закінчиться, ми поки що не знаємо. Ті особи, які зазіхають на культурний спадок, не розуміють, що кожне їхнє ім’я зрештою стане відомим. Зараз виходить серія “Реабілітовані історією”, а їхні імена належатимуть до серії “Засуджені історією”.
Леонід ФІНБЕРГ, керівник Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства при НаУКМА:
Виставка “Українська книжкова графіка. 1900—2000 рр.” — певний етап у закріпленні пам’яті про історію національної культури. Це знання про культуру української нації у Києві та Львові, в діаспорі. Вона містить не тільки український етнічний компонент, а й єврейський, польський, кримськотатарський та інші.
Раніше таку виставку не можна було влаштувати не тільки тому, що це заборонялося, а й через те, що ця пам’ять не була зібрана. Наприклад, наш Центр крок за кроком збирає пам’ять про єврейську історію та культуру вже впродовж 20 років.
Одним із найбільших наших відкриттів був феномен “Культур-Ліґи” — об’єднання, що виникло за часів УНР у Києві, проіснувало до 1924 року, доки радянська влада його не знищила. Вони займалися просвітою, шкільництвом тощо. Найцікавішим, що лишилося, це діяльність художньої секції, до якої належали всесвітньо відомі художники Марк Шагал, Тайль Лисицький, Натан Рибак, Соломон Нікітін, Сара Шорр, Абрам Маневіч та багато інших. Учасники “Культур-Ліги” займалися не лише книжковою графікою, зразки якої перебувають в експозиції виставки, а й живописом, скульптурою, від якої нині майже нічого не лишилося. На щастя, кілька примірників книжок із геніальними ілюстраціями культурліґівців збереглося.

Лариса ГУСАК, співробітник Музею книги та друкарства України, головний координатор виставки “Українська книжкова графіка. 1900—2000 рр.”:
Наш музей надав для виставки книжки, книжкову графіку сучасних художників. Концепція була така: показати панівні стилі, тенденції, школи, навіть угруповання, які були в мистецтві книжкового оформлення в Україні протягом останніх 100 років. На жаль, не вдалося показати книжкову графіку кінця ХХ — початку XXI ст. Нині здебільшого знаємо про дитячу книжкову ілюстрацію, серед якої є дуже гарна, проте подекуди — на грані кічу. Але тієї, якою вона була ще 20 років тому, ми сьогодні не бачимо.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment