Шановний пане Президенте!
Звернутися до Вас змусили останнi подiї щодо мовного питання. Як відомо, в Україні невдовзі відбудуться чергові місцеві вибори. Правляча Партія регіонів сьогодні втрачає популярність через невдалу економічну політику, яка виливається в різке підвищення цін на ринках на найнеобхідніші продукти харчування, підвищення тарифів на енергоносії тощо. Щоб відволікти увагу своїх виборців від провальних дій в економіці, Партія регіонів вдалася вчергове до випробуваної тактики. До Верховної Ради України було внесено законопроект “Про мови в Україні”. Згідно з цим проектом, російській мові нададуть широкі можливості закріпити за собою фактичний статус другої державної мови, що суперечить ст.10 Конституції України та рішенню Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року. Знову українську мову намагаються витіснити із судів, із системи освіти та науки, із державних установ, мистецько-культурних закладів, бізнесу тощо.
Політику заборон і витіснення української мови з ужитку впродовж тривалого часу енергійно застосовувала російська адміністрація в минулому, а також радянська адміністрація в епоху тоталітаризму. Майже чотири століття українська мова перебувала під загрозою знищення, однак у жахливих умовах вона все-таки вижила і показала свою життєздатність та органічність. Сьогодні в часи становлення і утвердження української державності її знову намагаються витіснити із суспільного життя. Ініціатори цього одіозного проекту затяті українофоби — народні депутати В. Колісниченко та О. Єфремов із тієї ж партії.
Ситуацію щодо мови загострює також перебування на посаді міністра освіти та науки не менш одіозної постаті як Дмитро Табачник, який ще вчора поширював великим накладом антиукраїнські статті з приниженням та образами не тільки чинних державних осіб, а й української нації, її культури. Сьогодні цей горе-міністр витрачає свої сили також на витіснення української мови із системи освіти й науки. З його “легкої” руки ліквідують іспити на знання української мови, впроваджується так званий “вільний” вибір мови навчання в школах тощо.
Сьогодні російській мові в Україні нічого не загрожує. Вона в багатьох сферах суспільного життя посідає навіть домінантне місце, тому російська ніяк не може бути прирівняна до регіональних мов, яким загрожує зникнення. Навпаки, українська мова сьогодні гостро потребує державної підтримки, оскільки тривалий період гоніння на неї не пройшов безслідно. Глобалізаційні процеси у світі в мовному питанні також негативно відбиваються на її становищі в країні. Немає мови — немає культури народу, тому як неоціненний наш скарб українська мова має бути пошанована та збережена для людства в цілому.
Шановний пане Президенте! Ви як гарант прав українського народу несете пряму персональну відповідальність за нездорову ситуацію, що породжується силами, керованими авантюристами від політики в самій державі та поза її межами. Мовне питання надумане, і воно, як шахрайська мічена карта, розігрується між її учасниками. Воно може стати тим спусковим механізмом, що може привести нашу країну до громадянської війни, як це було вже неодноразово в нашій багатостраждальній історії. Звертаємося до Вас із закликом припинити злочинні дії деяких партій та їхніх провідників щодо української нації та її мови. Не даймо втягнути себе у Морок та Хаос!
З надією
члени Українознавчого клубу “Спадщина” Київського будинку вчених Національної академії наук України
