УСЕ ПОЧАЛОСЯ З ДОНБАСУ…

Ірина МАГРИЦЬКА,
кандидат філологічних наук,
доцент СНУ імені В. Даля

Віктор Янукович, ставши президентом України, пообіцяв об’єднати державу. Як він це робить сьогодні, вже зрозуміло: східні і західні українські терени він об’єднує нічим іншим, як російською мовою, радянськими символами і насаджуванням субкультури іншої держави.
Зовсім невипадково пам’ятник кату українського народу Йосипу Джуґашвілі (Сталіну) постав у Запоріжжі, тількино Янукович остаточно легітимізував своє президентство. Комуністи ж добре розуміють, що їхнє електоральне поле в Україні, як і поле регіоналів, засіяв кров’ю мільйонів жертв саме Сталін, тому пам’ятник йому буде стояти доти, доки ми, українці, терпітимемо цю владу.
Ми, мешканці Донбасу, з волі Президента Ющенка живемо під владою Партії регіонів уже не перший рік і давно знаємо, що заяви її лідерів і їхні конкретні справи — це речі, як правило, зовсім протилежні. Про антиукраїнське свавілля регіоналів при владі в Луганську я інформувала Віктора Ющенка (через свої публікації в центральній пресі) не раз, але йому, мабуть, був дорожчий спокій на пасіці під Києвом.
Тому цілком закономірно, що на закланні у Партії регіонів сьогодні вже опинився не тільки Донбас, а й уся Україна. І якщо ми будемо заціпеніло спостерігати за її антиукраїнським шабашем і надалі, то деякі наші письменники, які живуть на Заході, задля власного душевного комфорту пропонуватимуть уже відсікти від України не тільки Донбас, а й усі, на їхню куцу думку, “забруднені терени” по самий Збруч.
Тільки за тотальної антиукраїнської влади ухвалення законопроекту “Про мови в Україні” за авторством колишніх професійних комсомольців Єфремова, Симоненка та Гриневецького може стати реальністю, яка вже остаточно “об’єднає” Україну, як нам й обіцяв Янукович.
Погоджуюсь із припущенням Олега Медведєва про те, що цей законопроект розроблено зовсім не тією депутатською трійцею, а в самій Москві; а ті лідери п’ятої колони були використані Кремлем лише як його підписанти.
Хто не знає нинішніх українських реалій, може подумати, що автори законопроекту виконують шляхетну місію — захищають права принижених у мовному плані громадян України (саме на такий захист спрямована і “Європейська хартія регіональних або меншинних мов”). Із документа випливає, що приниженими у своїх мовних правах є зовсім не кримські татари, гагаузи, караїми та інші національні меншини, а лише “російськомовні” мешканці України.
Захист саме цієї категорії громадян здійснюють найактивніші правдоборці від ПР на Луганщині вже не перший рік. Результатом такого “правового захисту” є найнижчий в Україні показник школярів, які навчаються в українськомовних класах і школах (у Луганську 10,5 % і близько 50 % по області від загальної кількості учнів), повна відсутність середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, у яких навчання велося б державною мовою. Українськомовні діти, які закінчують сільську школу, фактично ніде в Луганській області не можуть реалізувати своє право далі навчатися рідною мовою.
Широковідомий луганський студент Сергій Мельничук уже кілька років поспіль виборює в судах своє право вчитися рідною — державною мовою.
Начальниця Луганського міського управляння освіти В. Кіяшко сьогодні “оптимізує”, за її словами, навчальний процес, об’єднуючи українськомовні класи з російськомовними — по суті, продовжує валуєвську практику русифікації українських дітей — уже в умовах незалежної України.
У жодному луганському обласному музеї вам не проведуть екскурсію мовою більшості населення області (українців на Луганщині, за даними останнього перепису населення, 58 %). Тут не видається жодної українськомовної обласної газети, а деякі газети приймають дописи винятково російською.
Чиновники у своїх кабінетах спілкуються з відвідувачами, навіть українськомовними, лише мовою сусідньої держави. А коли їм доводиться зачитати публічно якийсь офіційний документ, вони вибачаться перед слухачами за те, що робитимуть це українською.
Офіційне свято — День міста Луганська, яке проходило цього року на стадіоні “Авангард”, відвідав мій знайомий із Франції, який непогано володіє як українською, так і російською. Він був дуже здивований, що всі тутешні можновладці — голова Луганської міськради С. Кравченко, голова ЛОДА В. Голенко, голова Луганської обласної ради В. Пристюк — у промовах не сказали жодного українського слова. У концерті на честь цього свята не було жодної української пісні. Іноземець сказав, що не уявляє, як таке може бути в державі з назвою Україна.
Усі методи такого “захисту” російськомовних громадян на Луганщині є насправді боротьбою з рештками української мови і культури в найсхіднішій області України. Українське мовнокультурне поле тут давно вже звужене майже до нуля.
З перемогою В. Януковича та його команди ці самі методи захисту/боротьби активно поширились на всю Україну. Закріплення російської мови в якості “регіональної” на територіях, де проживає понад 10 % російськомовних громадян, фактично перетворить усю Україну на Донбас.
Усі найактивніші “правозахисники” російськомовних громадян — луганці, якот: Олександр Єфремов, Віктор Тихонов, Ірина Зайцева — сьогодні в Києві (остання є заступником Табачника), саме вони разом із собі подібними “донецькими” й перетворюють Україну на Донбас. Пригадую, як ще один сьогоднішній міністр — луганець Василь Надрага — на сіверськодонецькому з’їзді заявив: навіщо, мовляв, Україні потрібна та Галичина, якщо там одні “смєрєкі”? Хай вона собі відокремлюється! Отож зрозуміло, за яким принципом формувалася нова вища влада в Україні.
У сьогоднішніх умовах українцям не можна сидіти, склавши руки. Перемагають тільки ті, хто бореться.
Одним із методів боротьби може бути діяльність організацій, які здійснюватимуть правовий захист українськомовних і українськокультурних громадян від навали чужорідного середовища. Треба нарешті зупинити “регіоналів”, які у своєму бажанні знищити все українське в Україні дійшли до крайньої межі. Вони й далі нахабно брешуть у всіх європейських інституціях про “насильницьку українізацію”.
Нам треба самим стукати у двері цих європейських правозахисних структур, доводячи на фактах брехню представників п’ятої колони, запрошуючи європейців у Крим та Донбас, щоб ті на власні очі могли переконатися, яка насправді мовна ситуація сьогодні склалася в тих регіонах.
Цю місію повинні взяти на себе патріотично налаштовані депутати Верховної Ради. Цим вони принесуть значно більше користі українській справі, ніж своєю постійною присутністю на токшоу в Савіка Шустера та Євгена Кисельова. Час їхніх безрезультатних дискусій з опонентами повинен відійти в минуле. Бо ті опоненти встигають не лише опонувати, а й діяти, на відміну від наших патріотів.
Крім цього, кожний із нас також може завадити білосиній владі “об’єднувати” Україну на їхній кшталт. Для цього треба лише бути небайдужим до кожного факту зневажання української мови з боку чиновників. Коли це буде боліти кожному з нас, повірте моєму досвідові: та влада не бути почуватися так упевнено в антиукраїнських діях. А цього для початку не так уже й замало.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment