«Я ВИБІР СВІЙ ЗРОБИВ: Я МУЖ І ВОЇН»

imagesУ конференцзалі Національної спілки письменників України відбулася презентація нової поетичної збірки “Торкнутися небес” Володимира Шовкошитного (видавництво “Ярославів Вал”) — поета, письменника, доктора філософії та громадського діяча, що стояв біля витоків української незалежності й досі відстоює національні інтереси.

Наталія АНТОНЮК

“За безліч довгих літ, // Що мчать з весняним пухом, // Я випробував світ, // І досвідом, і духом”, — так говорить Володимир Шовкошитний у своїй книжці. Він — лицар без страху і відступництва, що “знешкіреними пальцями поета” безстрашно протинає хмари відчаю і безнадії, бо має в серці те, що не вмирає — любов до України і до Бога.
На презентації книжки “Торкнутися небес” були присутні письменники, поети, політики, громадські діячі. Охочих послухати поезію було настільки багато, що довелося перейти до іншої, більшої зали.
Це була незвичайна презентація: разом зі схвальними відгуками, читанням поезій, цікавими історіями з життя і творчості головного героя вечора, говорили про Україну, жваво обговорювали майбутнє нашої держави. “Я не люблю такого формату презентації книжки, коли мудрі й дорогі мені люди хвалять мене”, — зазначив Шовкошитний. Авторові було набагато приємніше говорити гарні слова, аніж слухати їх, він дякував друзям, колегам, які допомогли йому віднайти своє “я” в літературі, політиці, житті.
“Відбулося становлення особистості такого масштабу, коли можемо говорити про те, що постать Шовкошитного така ж виразна, як свого часу виразно постала постать Василя Симоненка. Не відокремлюючи Шовкошитного від його політичної діяльності, громадської роботи, людського життя, говоритимемо про поета Шовкошитного”, — зазначила ведуча вечора письменниця, лауреат Шевченківської премії Любов Голота.
Виступили письменники Павло Вольвач, Володимир Голобородько, Світлана Йовенко, суддя Конституційного Суду України Віктор Шишкін, політики Іван Заєць, Павло Мовчан та інші.
Павло Вольвач: “Я веду внутрішній діалог сам із собою: “Хто тобі, Павле, подобається з людей української культури?” Найближча мені та українська людина, що добралася до свого українства, до своєї вселюдськості через нетрі та перепони, найцікавіша людина та, що пройшла випробування і складнощі, — це Шовкошитний. Чому такі люди найцікавіші? Бо вони справжні. Володимир Шовкошитний такого ж типу як Василь Стус і Григір Тютюнник.
Доля кидала Шовкошитного по різних закапелках, жоден життєвий вибір для нього не передбачав українськості, однак він, на відміну від мільйонів наших співвітчизників, обрав Україну.
Пригадую таку карикатуру: колона автомашин везе величезну кількість зрубаних дерев, а назустріч іде з відром води і саджанцем однаєдина людина. Шовкошитний нагадав мені цього чоловіка, бо він ніколи не плив за течією, а завжди робив свідомий вибір справжнього українця. Субстанція, що його вела, — це честь і чесність, які є домінантою книжки “Торкнутися небес”.
Честь бачу в усьому, зокрема, коли Шовкошитний пише: “Я вибір свій зробив: я муж і воїн — // З ворожих рук я крихти не злижу, // Як треба — перейду сумну межу, // Адже поет народжений для воєн, // Тож я свій рід козацький не встиджу”. Я цьому вірю. Це пафосно, але в кращому розумінні, бо в цих словах немає тріскотняви. Бачу честь і шляхетність у тому, що він подає у книжці портрет дружини і пише: “Без твого довготерпіння, мудрості й підтримки я б не відбувся…”
Честь і в тому, що його другом був Зелімхан Яндарбієв. Я трохи знаю чеченців і можу сказати, що вони хоч і делікатні, але дружити аби з ким не стануть.
Окрім поезії, честь Шовкошитного і в політиці. Коли дивлюся на наших політиків, то навіть зовні їхньою головною ознакою є подвійні підборіддя. Проте політик Шовкошитний — це людина не тільки справжня, це людина дії”.
Письменниця, заслужений працівник культури України Світлана Йовенко розповіла, що познайомилася із Шовкошитним, коли він не мав такого гучного імені, а був прип’ятським юнаком. “Він людина честі, громадянин — це у нього в крові. Книжка “Торкнутися небес” — вагоме видання, у якому бачу спорідненість Шовкошитного з поетами Празької школи, для яких українець — герой.
Шовкошитний — безоглядний, харизматичний, в його поезії є та україністика, якої нам так бракує: не етнографічна, не шароварна, а та, що у свідомості вибурхає на протестному рівні.
“Був я дужий козакхарактерник, // Тож виходив сухим із води, // Хоч купався в біді, мов у маслі вареник, // Та неначе не бачив біди”. Це тільки українець може сказати “в біді, мов у маслі вареник”. Метафори Шовкошитного суто чоловічі. Таких героїв, як у книжці “Торкнутися небес”, нам бракує.
Шовкошитний дуже змінився через трагізм, який обпік його серце, однак душевне тепло, наївність поетична, що була на рівні перших поезій, проблискує. Ви натрапите на вірш “Українка”, який абсолютно простий, однак надзвичайно проникливий і щирий”.
Голова ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, лауреат Шевченківської премії Павло Мовчан: “Слово Шовкошитного народжене болем. В очах Володимира великий досвід, який він зафіксував у своїх книгах. Ми говоримо сьогодні про поезії, забувши про те, що він прекрасний прозаїк і публіцист. Шовкошитний має рентген, що називається великим досвідом українським і взагалі людським. Той рентген опромінює його слово, виводячи на нові масштаби. Шовкошитний — людина, яка передбачає”.
Народний депутат України III і IV скликань, доктор економічних наук, професор Володимир Черняк: “Коли читаєш справжню поезію, завжди переживаєш потрясіння: неймовірно, чому саме так поет поставив ці слова, чому саме вони опинилися поруч? Часто це нелогічно, але правильно, а інколи — правильно, але нелогічно. Це завжди дивує, вражає. Читаючи поезію Шовкошитного, відчуваєш таке потрясіння. У його поезії вражає справжність. У нас дефіцит багато чого, але основний — справжності. Це ми відчуваємо найбільше, в тому числі й у нинішній політичній, соціальній, економічній, духовній ситуації. Але справжні поети — це про Шовкошитного”.
Ще Володимир Черняк зазначив, що автор вдало підібрав назву: “Вона піднімає над усім несправжнім. Люди несуттєво відрізняються відстанню своєї голови до п’ят, але суттєво відрізняються своєю відстанню від голови до небес. Шовкошитний головою торкнувся небес, його поезія — злет духовності. Тих, хто вірить у Бога набагато більше ніж тих, у кого вірить Бог. Сподіваюся, Шовкошитний належить до другої категорії”.
Народний депутат України Іван Заєць зазначив, що Володимир Шовкошитний — один з небагатьох, хто досяг успіху і в літературній творчості, і в політиці: “Хто відстежував його дороги у різних напрямах, той знає, що Шовкошитний не губився, а знаходив цілісну стежку у цьому діапазоні, був попереду. Його поезія промовляє загальнолюдськими цінностями в національній формі”.
Любов Голота: “Справжність поета проявляється тоді, коли він реагує на теперішній час. Я думаю, що настав той момент, який проявить всіх, хто є хто. Можливо, що політики повертаються в поезію — це ознака того, що українське слово відчуває свою останню межу, але це сховок не равлика, а зерна, а зерно має проростати”.
Теплоти книжці “Торкнутися небес” додали роботи художників Рафаеля Багаутдінова, Миколи Компанця, Анатолія Гайдамаки. Кожна репродукція символізує розділ: “Дорога прощ” — це струмінь філософського осмислення, “Летаргія нейтронів” — світле диво кохання, “Перемога поразки” — незгасна свічка волі і честі, “ Чорний лелека” — зоря на ім’я Полин, “Кров — свята” — пам’ять предків із безмежних правіків, “Письмена на краю життя” — переклади поезій друга і однокласника Шовкошитного — Зелімхана Яндарбієва.
Володимир Шовкошитний розповідає про назву книжки: “Торкнися небес — іди, навіть якщо ти не дійдеш до неба, то дорогою здолаєш не одну висоту. Мрій! Мрія повинна бути високою, навіть якщо вона не здійсниться, то на шляху до неї досягнеш багато висот, яких без мрії здобути неможливо”.
Шовкошитний про свою любов до жінки: “У літературу мене просто проштовхнула Світлана Йовенко. Вона зробила для мене надзвичайно багато, я пішов у літературу, дякуючи її наполегливій рекомендації. Вона — моя хрещена мати у літературі.
Друга моя любов — Любов Голота. Коли вона працювала завідувачем відділу поезії в “Молоді”, я, ще тоді “понтовий мальчік”, прийшов до неї з російськими віршами. Голота дивиться своїми ангельськими очима у мої вічі й креслить, креслить, креслить. Але при цьому дуже толерантно, там, де було мені щось дороге, вона ніколи не виправляла. Я розумів: безнадійно, перед її очима не встоїть жодний мужчина. Почав переробляти. Голота навчила дивитися на себе збоку розумними критичними очима. Ще вдячний Любові Сироті, яка була в нас у Прип’яті головою літературного об’єднання і дала мені перші уроки поезії.
У книжці я написав присвяту своїй дружині: “Без тебе я б не відбувся”. Це свята правда. Бо такого терпіння і розуміння, яке я мав у житті, дай Боже кожному чоловікові. Без Галини Миколаївни я б не відбувся як особистість”.
Шовкошитний про принципи власної поезії: “Між словом і поезією тотожність, в поезії є все те, що є у слові. Намагаюся, щоб і зовнішня форма, і образ в поезії давали якомога ясніше значення. Якщо пишу зоровий образ, повинен побачити, як вчила Йовенко. Якщо пишу про осінній ліс, то, як вчила мене Любов Голота, повинно пахнути грибами. А все інше — від лукавого. Якщо прочитавши книжку, ніщо тебе не зачепило, то це — не поезія. Сподіваюся, що прочитавши мою книжку, щось у кожного у душі йокне”.
Шовкошитний про романтику і прагматику: “Говорять, романтики Україну завели у прірву. Поки у Верховній Раді нас була сотня романтиків, ми здобули незалежну Україну, прийняли Конституцію, стали європейською державою. Коли ж до влади прийшли прагматики, то маємо на сьогодні у державі безлад. Я не бачив жодного прагматика на барикадах, а романтики ідуть на барикади, прокладають шляхи, навіть якщо вони ведуть через ошкірений списами степ!”
Наостанок Шовкошитний зачитав вірші із збірки: “Достукатися до неба”, триптих “Ющенку”, “Чужий”, “Воля і честь”, “Куля гуляла”, “Мерехтіння”, “Прагматизм”.
У збірці “Торкнутися небес” є такі слова: “Якщо вже вижив — то живи! // Не проживай — живи на повну. // І кожен божий день наповнюй // Смарагдом свіжої трави, // Медами спілої черешні, // Коханням милої нарешті — / Хоч і до втрати голови!”. Будьмо романтиками!

Довідка
Володимир Шовкошитний — автор збірок поезій “Жорстоке свято”, “Тяжкий хрест”; “Фантомний біль”, “Занедбаний рай”, книжок прози, публіцистики, музичних альбомів: “Фантомний біль”, “Занедбаний рай”, “Барди Чорнобиля”. Співавтор сценаріїв фільмів “Поріг”, “Просвітлої дороги свічка чорна”, “Чорнобиль: трагедія і надія”, “Я українець”, “Хресна путь”, “Мерехтіння зникань”. Народний депутат України I скликання, член правління Української народної партії. Голова підкомісії з питань 30кілометрової зони, секретар Комісії з питань Чорнобильської катастрофи (1990—1994 рр.). Президент Міжнародної організації “Союз Чорнобиль” з 1990 року. Шовкошитний — мешканець Прип’яті, інженертеплоенергетик, безпосередній учасник усіх подій, які розгорталися після аварії на ЧАЕС.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment