15 жовтня цього року один із найстаріших вищих навчальних закладів України, КиєвоМогилянська академія, відзначив своє 395річчя. У цей святковий для університету день ініціатор відродження Академії В’ячеслав Брюховецький і чинний президент Сергій Квіт на брифінгу для представників преси оголосили про старт 5річного проекту “Реставрація”, що має на меті збереження унікального історикоархітектурного комплексу на території університету, що має загальнодержавне значення. Почати вирішено з архітектурної перлини початку XVIIІ ст. — Староакадемічного (Мазепиного) корпусу.
Ганна ТРЕГУБ,
Національний університет
“КиєвоМогилянська академія”
КиєвоМогилянська академія від часів заснування, нарівні з храмом Св. Софії, КиєвоПечерською лаврою, є не лише окрасою, а й символом Києва. Коли йдеться про епоху козацького бароко, то в контексті Києва всі одразу пригадують Поділ, Червоний (Контрактовий) майдан, бурсаків — химерних розбишак, що розмовляли латиною та розумілися на всіх тонкощах філософії й теології, цілу шеренгу гетьманів, просвітників і суспільнокультурних діячів, що належали до могилянців. Проте найголовніше місце в цьому образі займає дивовижно красивий білостінний академічний Мазепин корпус, будинок Галшки Гулевичівни, Святодухівська церква, мурована ще за часів митрополита Петра Могили. Без цих будівель годі собі уявити нині і Поділ, і КиєвоМогилянську академію.
Не кожному університетові щастить так, як КиєвоМогилянській академії. На її території розташований цілий комплекс історикоархітектурних пам’яток державного значення — 11 будівель XVII—XIX століть. Варто наголосити, що це, так би мовити, “живі” будівлі, що активно функціонують: тут розміщуються навчальні аудиторії, бібліотеки, галереї, дві діючі церкви. Всі ці споруди — надбання не лише Академії, а й усього українського народу; їх відкрито для доступу всіх охочих. Щомісяця тут проводять мистецькі імпрези, виставки, книжкові презентації, конференції тощо. Ці історичні стіни, що пам’ятають Могилу та Сагайдачного, Мазепу, Орлика та Сковороду, формують унікальну ауру не лише Академії, а й історичної частини Києва.
Із невмолимим плином часу і люди, і будівлі старіють, починають руйнуватися. Спорудам на території Могилянки — понад 100 років, усі вони вже зараз потребують капітального ремонту й реставрації.
Прикро констатувати, що на тлі перманентної політичної та економічної кризи держава, під охороною якої знаходяться унікальні архітектурні пам’ятки, не приділяє уваги та підтримки питанню їхнього збереження та реставрації. З моменту відродження 1991 року університет фактично самотужки утримує всі історичні будівлі на своїй території, за можливості їх ремонтує та реставрує. За 20 років існування відродженої Академії державні кошти на реставраційновідновлювальні роботи було виділено лише раз, коли реставрували унікальну Святодухівську церкву — єдину на території Києва базиліку XVII століття! Тоді з державних фондів було надано 7 млн грн, Академія залучила ще 2 млн. Нині у цих приміщеннях — діюча церква та університетський Музей української звитяги.
КиєвоМогилянська академія, що ставить собі за мету здійснити якісний стрибок в освіті та науці, розуміє, що без досягнення засадничих речей, неможливо посісти належне місце в міжнародних освітніх рейтингах. Зокрема йдеться про здобуття університетської автономії, підтвердження свого статусу дослідного закладу та, не в останню чергу, розбудови університетської інфраструктури та матеріальної бази. “КиєвоМогилянська академія мусить повернути собі статус одного з найшановніших університетів Європи. Йдеться не лише про високу концентрацію талановитих викладачів і студентів, актуальну в світовому контексті наукову роботу. Для сучасного університету надзвичайно важливою є розвинена інфраструктура: сучасні лабораторії, навчальні корпуси, бібліотеки, гуртожитки”, — так висловився почесний президент НаУКМА В’ячеслав Брюховецький. Почати розбудову та реконструкцію заплановано з Подільського кампусу, зокрема зі Староакадемічного (Мазепиного) корпусу.
Нині матеріальних ресурсів та зусиль самої Академії для підтримки належного фізичного стану історичних споруд на її території категорично не вистачає. Збереження архітектурного комплексу в серці Подолу має бути справою державною, національною. Президент Академії Сергій Квіт впевнений, що реставрація містечка на Подолі дасть змогу не лише зберегти унікальні пам’ятки, а й значно розширити можливості їхнього використання для навчання студентів і наукової роботи. Важливим етапом стане реконструкція Староакадемічного корпусу, що нині нагально потребує капітального ремонту та спеціальної фахової реставрації. За попередніми прорахунками фахівців, відновлювальні роботи за умов наявності коштів (близько 30 млн грн) можна здійснити за 3 роки.
Важливо наголосити, що після реставрації всі будівлі на території Академії збережуть свою відкритість для всіх охочих, наприклад у залах Мазепиного корпусу розташуються дослідницька та мистецька бібліотеки, відділ стародруків, науковий архів НаУКМА, мистецька галерея. У славнозвісній Конґреґаційній (Диспутній) залі й надалі проходитимуть відкриті лекції почесних професорів і почесних гостей Академії, міжнародні конференції, книжкові презентації та академічні зібрання.
В’ячеслав Брюховецький та Сергій Квіт зазначили, що збереження архітектурної спадщини Академії для нащадків та її використання у науковонавчальному процесі та суспільному житті українців — це одне із важливих завдань, які ставить перед собою КиєвоМогилянська академія. Сподіватимемося, що держава, благодійники, вітчизняні та закордонні благодійні фонди та інституції, що опікуються збереженням історикоархітектурної спадщини, громадськість не лишаться глухими до таких починань. Збереження Староакадемічного корпусу КиєвоМогилянської академії — колиски української освіти, культури та духовності — справа всіх небайдужих. Хай із цього починання стартує справжнє шанування минулого та творення майбутнього!
