Related posts

2 thoughts on ““Слово Просвіти”, ч. 44 (577), 4-10 листопада 2010 р.

  1. Леонід

    До попреднього коментьаря. Якщо ми вже погоджуємося, що насьогодні головним є поширення серед українців за національністю ідеології українського націоналізму,ідеології консолідації нації насамперд по мові з україізацією,як не прикро,українців,поверненням російськомовних українців до рідної української, то кращим посібником в такій роботі була б збірка творів АНатолія Погрібного, листи його дописувачів з промовистою назвою , словами самого А.Погрібного :” Твій чин – – спілкуймося українською! Раз ми є, то де?” Щоб ця збірка була у кожній бібліотеці, у кожній школі, в продажу в усіх містах,перед очима кожного українця, насамперед, вчителів,учнів,студентів,молоді,якій би нагадувала про його чин в життіі давало би пояснення,що ж то таке.Якщо вже ми не знайдемо спонсорів для цього,то..кепські наші справи.Треба лише ,щоб ВУТ “Просвіта” щиро сама того бажала і добряче гукала до спонсорів,щоб А.Погрібний був дійсно і сьогодні з нами і допомагав нам.

  2. Леонід

    «Ідея, час якої настав»
    І яка за словами М.Олійник уже спрацьовує на Донеччині всупереч прошукам п’ятої колони. Це –повільне відродження, яке розвивається самостійно і яке як «паралельний простір вийде на поверхню» Ось тільки коли, якщо за 20 років не маємо мовної політики, концепції гуманітарної політики?! Наведені приклади із школами в Софіївці, гімназією в Краматорську переконують, що не скоро, а сама ідея повільного самостійного відродження може згинути на корню, бо процес подальшого зросійщення і денаціоналізації українців набирає обертів і безумовно випередить оту ідею. То ж маємо згадати, що ідея стає непереможною,коли вона заволодіє масами. В даному випадку, ідея відродження має заволодіти розумом і серцем переважної більшості українців за національністю, за яких відродженням нації ніхто не буде займатися. І тут нічого видумувати велосипед: достатньо згадати забуту правду А.Погрібного про «епідемічно хвору» українську націю, заклик його і його дописувачів вдарити у дзвони до українців за національністю,гукаючи їх до активної роботи по оздоровленню нації зусиллями української громади без сподівань на владу,перечитати ще раз “Жива душа Донбасівського краю” і ,не соромлячись правди про хворобу,не замовчуючи останню, через поширення мови серед українців, через загальнонаціональний рух під гаслами “українці,шануймо рідну мову, спілкуймося українською” ,вести поширення ідеї єдності,консолідації української нації. Бо саме відсутність останньої серед українців-першопричина появлення і зростання п’ятої колони ,яничарства серед українців і не тільки на Донеччині, які за словами А.Мокренка «фактично борються проти української України, вимірюючи російську Україну. І всі це бачать. І чогось ждуть». І будуть боротися, поки не будуть єдині українці, не наблизимо бодай консолідацію нації по мові, чому мало сприять мовні акції з закликом до всіх,а не насамперед до українців, ігнорування роботи з українцями –депутатами рад всіх рівнів, які в Донецьку підтримують Близнюка і Левченка, а у Верховній раді- антиконституційний , антиукраїнський закон про мови, боротьба таким чином з українцями , а не боротьба за кожного українця незалежно від прапорів, сподівання на звернення до влади, Президента, на їхню повагу до статті 11 Конституції України.До речі,ми українці і самі забуваємо про повагу до неї, про поголошене в ній забезпечення консолідації української нації , її розвитку,розвитку ,зокрема,мовної самобутності. Забуваємо так,що про консолідацію української нації,її самовизначення навіть не згадує шановний П.Кононенко ,розказуючи про Концепцію гуманітарної політики, хоч до останньої не прислухалися через відсутність єдності нації і роботи в цьому напрямку. Можливо,почуємо в наступному числі?! Коли націоналіст В.Войтенко всупереч вже існуючій думці про український націоналізм як ідеологію,ідеологію єдності української нації наводить слова В.Липинського про націоналізм як почуття патріотизму.Хоч сам В.Липинський стверджує, що націоналізм вартий уваги,коли він «державотворчий».А державотворчу дію мають не почуття , а ідеологія, яка заволоділа масами, як відомо. То чи станемо поширювати ідеологію українського націоналізму, ідеологію єдності чи будемо чекати,коли ідея повільного відродження вийде із Софііївки і Краматорська.?! Чи будуть направлені на поширення правди А.Погрібного,ідеології українського націоналізму як ідеології консолідації української нації бодай по мові план роботи ВУТ в нових реаліях і рекомендації Великої ради,які так довго і в таких муках народжуються?!

Leave a Comment