«ЧЕРВОНА РУТА» НАВІЯЛА СПОГАДИ…

Галина АНДРОЩУК
У ці осінні дні минає рівно 40 років із часу створення і стрімкого злету в планетарний ефір легендарної пісні Володимира Івасюка — “Червона рута”, яка прославила Україну на цілий світ і стала її неофіційним музичним символом. З цієї нагоди у книгарні “Смолоскип” відбувся вечірспогад, у якому взяли участь друзі Володимира Івасюка, ті, хто мав хоч якусь причетність до народження пісні, чи був щасливим свідком її феноменального тріумфу. Відкрила вечір перший директор музею Володимира Івасюка в Чернівцях і невтомний пропагандист його творчості Паша Нечаєва. Її розповідь про маловідомі сторінки трагічно короткого життєвого і творчого шляху родоначальника української естрадної пісні, батьків, родину, культурномистецьку ситуацію на його малій батьківщині — Буковині на початку 70х років минулого століття, в контексті якої “вибухнув” пісенний геній Володимира Івасюка, налаштували присутніх на ліричноностальгійний настрій. Уважно слухали присутні (а це була переважно молодь) спогади того, хто “дав крила” “Червоній руті”, — Василя Стріховича, адже саме він, у ті незабутні сімдесяті звукооператор Чернівецької обласної студії телебачення, записав на плівку перший, але геніальний твір двадцятилітнього самодіяльного композитора з Чернівців, а згодом зробив усе, щоб “Червона рута” прозвучала на весь Радянський Союз у телепередачі “Камертон доброго настрою”, а згодом і в “Алло, ми шукаємо таланти”. За що спочатку мав догану від місцевого керівництва, а відтак грамоту від республіканського.
Поділилася спогадами землячка і подруга юності Володі актриса Віра Хом’юк, якій випало щастя не тільки однією з перших почути майбутній “хіт” у виконанні його автора, а й знятися в першому ролику про пісню, автором, режисером і оператором якого був Івасюк, а також напророчити пісні велику славу. І справді, пісня стала настільки популярною, що влітку 1971 року знімальна група “Укртелефільму” розпочала роботу над відомим музичним фільмом “Червона рута”, в якому взяли участь не тільки Володимир Івасюк, а й усі майбутні зірки української естради: Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Левко Дутківський і такі популярні на той час вокальноінструментальні ансамблі “Смерічка”, “Карпати”, “Росинка”. Про ті незабутні дні у Карпатах, про неймовірну популярність “Рути” та свою дружбу з її автором повідав присутнім на вечорі адміністратор фільму, нині засновник приватного етнографічного музею Західної України у Севастополі Михайло Кузменюк. Доповнили яскраву картину Володиного успіху свідки тих подій — дружина режисера Віктора Стороженка Оксана Григорович та колишній художній керівник іванофранківського ансамблю “Беркут”, а нині концертний директор Софії Ротару Ігор Курилів.
Незважаючи на тріумфальне ширяння “Червоної рути” в радіо й телеефірі, першу “писемну згадку” про пісню і її двадцятилітнього автора, студента Чернівецького медінституту Володю Івасюка залишила письменниця Галина Тарасюк, тоді студентка Чернівецького університету, в обласній молодіжній газеті “Молодий буковинець”. На вечорі вона поділилася своїми першими враженнями про Володю, відзначивши його вроджену інтелігентність, скромність, доброту, водночас неймовірну працьовитість і ерудованість.
Завершився вечірспогад друзів переглядом телефільму Юлії Лазаревської “Пісні серця. Червона рута”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment