ПОВСТАННЯ — ОСНОВНИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КАПІТАЛ

У зв’язку з тим, що нинішня влада та її державні інституції повністю згорнули процеси дослідження та вивчення правдивої історії України, 23 жовтня рішенням конференції Товариства “Меморіал” імені Василя Стуса утворено “Громадський інститут історичної пам’яті” як альтернативу Українському інституту національної пам’яті.
Київська міська організація товариства “Меморіал” і новостворений Інститут 6 листопада в Українському домі презентували виставку “Народна війна”, яка на основі досі не відомих архівних документів і фотографій відображає визвольну війну українського народу за власну державу періоду 1917—1932 років.

Надія КИР’ЯН

Упродовж 2008—2009 років науковці Київського “Меморіалу” в державних і галузевих архівах СБУ 18 областей України опрацювали понад 350 фондів та близько 1500 архівних справ.
За виявленими архівними документами вперше подано статистичні дані про кількість селянських збройних повстань у всіх тогочасних дев’яти губерніях України, кількість повстанських загонів, підпільних антибільшовицьких організацій та їхніх осередків, загонів самооборони та стихійних виступів селян проти окупаційної комуністичної влади. Документи свідчать, що впродовж 1917—1932 років в Україні діяли 692 підпільні організації та їххні осередки, 1435 повстанських загонів. Селянськими повстаннями було охоплено цілі райони, у яких повсталі проголошували створення окремих республік і своїх тимчасових місцевих урядів; відбулося 268 селянських повстань. Протягом 1928—1932 років 265 районів України були охоплені стихійними виступами селян, із них у 108 районах повсталі знищували чекістів, комуністів, продзагони, що відбирали у селян хліб.
В експозиції представлено численні свідчення очевидців про нелюдське ставлення більшовиків до місцевого населення. Наприклад, у розділі “Друга окупація України. (1918—1919 рр.)” наведено уривок із таємного рапорту хорунжого Степана Львівського: “Більшовики не рахуються зовсім із людяністю, поводяться як з окупованою місцевістю в повному розумінні цього слова. “Наплювати, що голодують, хай вимре 75 % людності, а не вимре — розстріляємо, — виказував переді мною свою провідну думку комуніст Латинов, — тоді 25 % стане покірною. Нам потрібна сама Україна, людність не потрібна”. Про це саме говорив Раковський у вересні в Житомирі на таємному зібранні комуністів”.
Виставку презентував Роман Круцик (на фото), автор і керівник проекту, голова Київської організації товариства “Меморіал” ім. В. Стуса. За його словами, тут представлено лише невелику частину зібраного матеріалу, який опрацьовано і втілено в цифровому варіанті. Документи свідчать, що люди повставали, йшли воювати не тільки за хліб, а головне — за Українську державу.
В експозиції представлена доповідна записка керівника ДПУ в УСРР В. Балицького, який інформував Сталіна про те, що Україна горить повстаннями. У відповідь, щоб придушити визвольну війну, Сталін наказав збільшити хлібозаготівлі. Це закінчилося трагедією Голодомору.
“Нашу діяльність підтримало 35 громадських організацій, — повідомив Роман Круцик. — Плануємо з їхньою допомогою з цією виставкою проїхати Україною, показати, зокрема східним і південним областям, як їхні батьки й діди боролися за волю, за незалежну державу. Україна нині хвора, треба її лікувати правдою, архівними документами. Окрім цього, випускатимемо ліцензійні диски для школярів, студентів, завдяки чому правдиву інформацію зможе отримати кожен, хто цікавиться справжньою історією своєї держави”.
Герой України, письменник, громадський діяч Дмитро Павличко, який нещодавно повернувся з Воронезької області, закликав звернути увагу на прикордоння. Їздив по селах, розмовляв із людьми, був на батьківщині Миколи Костомарова. Там досі мешкає близько третини етнічних українців. Росія зацікавлена в їхній асиміляції, а Україна не звертає уваги, нічим не підтримує. Там є школи російські, азербайджанські, але жодної української. Дмитро Павличко виступав перед громадою українською мовою, сприймали прихильно, адже досі багато хто вдома спілкується українською.
“Нині нам історію диктує Дмитро Табачник, призначений Москвою, — констатував Дмитро Васильович. — 130 українських письменників, громадських діячів написали з цього приводу звернення до президента Віктора Януковича. Ніякої реакції. Наш президент нас не чує. А ця виставка надихає, надає сили для боротьби. Настає час, коли народ має знову заговорити”.
Подякував організаторам виставки заступник голови політради партії “Наша Україна” Володимир Огризко: “Одним із напрямів роботи “Нашої України” буде розповсюдження таких матеріалів. Те, що зробив колектив, яким керує Роман Круцик, свідчить, що ніякої спільної історії України з Росією нема. Диск із цими матеріалами варто було б подарувати кожному народному депутатові для ознайомлення”.
Високо оцінив зібрані матеріали доктор філософії, головний редактор газети “Наша віра” Євген Сверстюк. Він згадав, як 1990 року група з “Бібісі” приїхала знімати фільм про Сталіна, про голод в Україні. Про цю трагедію зарубіжні діячі дізналися з книги західного історика Роберта Конквеста “Жнива скорботи”. “Нам поставили слушне запитання: “Як ви могли таке терпіти, чому не повставали?” — повідомив Євген Олександрович. — Тоді я не міг розповісти про повстання в Україні, бо не мав інформації. Тепер маємо. Це головний матеріал, на якому треба виховувати українців. Повстання — наш основний національний капітал. Україна живе, коли повстає”.
Голова Всеукраїнського товариства “Меморіал” Лесь Танюк запропонував створити Фонд “Меморіалу” для матеріальної підтримки подібних проектів. “Треба, щоб наші публікації не проходили непоміченими. Наприклад, Роман Круцик нещодавно видав ґрунтовну працю “Дем’янів лаз” про геноцид у Галичині (присвячено жертвам комуністичного терору на Прикарпатті). Варто висунути її на здобуття Національної премії ім. Тараса Шевченка. У школи, ВНЗ, армію треба нести українську ідею, знайомити з науковими дослідженнями. Це перша велика структурна виставка, яка відображає історію нашої боротьби проти імперії”.
Професор Василь Шендеровський зазначив, що якби в нас було більше таких людей, як Роман Круцик, ми б жили зовсім поіншому. Адже українці мало знають своїх талановитих людей, історію, трагедію нашого народу. Еліту послідовно знищували. Це одна з причин, чому так важко будуємо державу.
Усі промовці дякували за подвижницьку працю авторам виставки, серед яких заступник керівника проекту Сергій Жовтий, наукові консультанти — доктор історичних наук, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Володимир Сергійчук, кандидат історичних наук, начальник Галузевого державного архіву СБУ Володимир В’ятрович, кандидат історичних наук, керівник відділу Інституту національної пам’яті Ярослав Файзулін, кандидат історичних наук, провідний спеціаліст Державного архіву Вінницької області Костянтин Завальнюк, директор Державного архіву Сумської області Геннадій Іванущенко, дизайнер, член ради “Меморіалу” Оксана Женжера, інші учасники проекту.
Після представлення в Українському домі експозиція стане постійно діючою у залах Музею совєтської окупації у Києві на вулиці М. Стельмаха, 6-А.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment