ШЕВЧЕНКО ЯК ГЕНІЙ ОФОРТА

Анастасія ЛАЦЮГА,
старший науковий співробітник Національного музею Тараса Шевченка

Продовжуючи серію заходів, присвячених майстерності Шевченкагравера, у Національному музеї Тараса Шевченка (НМТШ) було проведено “круглий стіл” “Шевченкогравер як видатне явище в українському та європейському мистецтві”. Серед учасників були знані мистецтвознавці, художники й музеєзнавці.
Відкрила “круглий стіл” директор НМТШ Наталя Клименко. І оскільки подія відбувалася в спеціальній залі музею, головним об’єктом уваги став диплом Тараса Шевченка на звання академіка, виданий 31 жовтня 1860 року. Саме цей документ засвідчив, що вперше в історії Петербурзької Академії мистецтв звання академіка отримує художник за гравюру. “Саме мистецтво офорта завершує художній поступ Шевченка. Він від хлопчика, що взяв у руки вугіль і малював на коморі, досягає такої мистецької вершини, що далі вже тільки небо!”, — зазначила Н. Клименко. Наталя Михалівна ще раз нагадала про заходи, які організовує музей до 150ої річниці з дня отримання Тарасом Шевченком звання академіка гравірування: виставка “Шевченкоофортист”, численні майстеркласи з гравюри, семінар з історії української гравюри (за книгою Д. Антоновича), власне круглий стіл.
Серед запрошених гостей першою слово взяла доктор мистецтвознавства Ольга Петрова, яка розповіла про досягнення Тараса Шевченкагравера в контексті європейського мистецтва. Тарас Шевченко в її виступіроздумі постав як продовжувач демократичної традиції Жака Кало, Рембрандта, Франциско Гойї. Громадянський пафос останнього вплинув на творчість Т. Шевченка і, зокрема, виявився в реалістичних роботах періоду заслання. “Це було справжнє інтелектуальне диво: повернувшись із заслання (яке називали “сухою гільйотиною”), він проявив у своїх офортах природу генія і таким чином долучився до найвищої європейської традиції офортистів”, — наголосила О.Петрова.
Доктор мистецтвознавства і філософії Дмитро Степовик звернув увагу на зв’язок творчості Т. Шевченка з традиціями давньої української гравюри (від анонімних граверів XVII ст. до відомих майстрів гравюри: Івана Щирського, Леонтія та Олександра Тарасевичів, Федора Козачківського, Григорія Левицького). Дмитро Власович також зауважив, що за дослідженнями митрополита Іларіона (Огієнка) 1/3 мистецької і 1/4 літературної творчості Т. Шевченка має християнський підтекст. Окрім тематичного аналізу творчого доробку        Т. Шевченка, Д. Степовик акцентував увагу на розмаїтті жанрів і мистецьких прийомів Т. Шевченка, близьких не лише романтизму, а певною мірою, й імпресіонізму.
Після таких ґрунтовних теоретичних доповідей надзвичайно цікавими були фахові коментарі заслуженого художника України Василя Перевальського. Він не лише практично знайомий з мистецтвом гравюри, а й свого часу йому довелося грати роль “рук Тараса Шевченка” в одному з біографічних фільмів. Готуючись до зйомок, він ретельно намагався скопіювати офорт “Автопортрет зі свічкою” (1860 р.) Т. Шевченка. Найважливішим висновком стала теза, що скопіювати офорт Шевченка просто неможливо: ніхто, крім автора, не знає ні послідовності дій у застосуванні знарядь, ні тривалості процедур травлення дошки. Та навіть набір інструментів вгадати практично неможливо! У цьому і полягає унікальність кожного твору гравюри й особлива цінність авторських офортних дошок.
Піднесено звучали слова художника Володимира Гарбуза: “У Тараса Шевченка було багато творчої, космічної енергії! Він як справжній Пророк: був, є і буде!”
Своє слово сказала і заступник директора НМТШ із наукової роботи Тетяна Чуйко: “Сьогодні ми ще раз усвідомили: Шевченкоофортист — геніальний. І якщо мистецтво — це ламання канону, то Він — наш найбільший крушитель канону мистецького, поетичного!”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment