ОБГОВОРЕННЯ РОМАНУ ГАЛИНИ ТАРАСЮК «СЕСТРА МОЄЇ САМОТНОСТІ»

Чергове засідання секції київських публіцистів, яке відбувалося у Спілці письменників, було присвячене обговоренню творчості Галини Тарасюк, однієї з найактивніших і найпродуктивніших серед прозаїків сучасності. За минуле десятиліття вона видала 12 прозових книжок, а це півсотні новел і 9 таких відомих читачам і високо оцінених критикою психологічно-соціальних, історичних, сатиричних романів.
Юрій ЧИГИРИН

Сьогодні в центрі уваги читацького загалу “скандальний роман” “Сестра моєї самотності” Галини Тарасюк, який відома письменниця Євгенія Кононенко справедливо вважає першим українським бестселером, з якого почалася нова українська проза епохи незалежності. Написаний і опублікований на початку 90х під назвою “Смерть — сестра моєї самотності”, (“Буковинський журнал”, 1993 р.). У часи переоцінки цінностей, в атмосфері розгубленого мовчання творчої інтелігенції на перехресті ідеологічних викликів, спроба Галини Тарасюк художньо осмислити тогочасне українське буття “на зламі” мала великий успіх. Натомість офіційна критика, яка тоді переживала стан пострадянського колапсу, зустріла роман вороже, звинувативши авторку в “очорненні всього святого” і всіляко намагаючись викреслити її зі списків популярних авторів, а роман — із літературного колообігу. Однак сама авторка не припиняла роботи над романом. 2009 року доопрацьований, дописаний на цілих два розділи і під новою назвою “Сестра моєї самотності”, роман вийшов у видавництві “Відродження”. Ефект вибуху повторився. Роман був відзначений премією імені І. НечуяЛевицького та званням “Краща книга року” (Національний конкурс “Книга року —2009”), а на початку 2010го був перевиданий “Освітою України”.
Відкриваючи засідання, голова секції київських письменників і ведучий Михайло Сидоржевський підкреслив, що роман Галини Тарасюк “Сестра моєї самотності” — правдивий зріз суспільнополітичного життя України за 30 минулих років. Разом із тим авторка створила цілу галерею колоритних і впізнаваних “героїв нашого часу” і їхніх реальних прототипів. Але увагу столичних публіцистів роман привернув тим, що це поки єдиний літературний твір, написаний на стикові різних жанрів, у якому так органічно поєднані художність і публіцистичність, художні засоби з прийомами журналістики. Цим твором Галина Тарасюк ще раз довела, що її активна громадянська позиція суголосна з творчими моральноетичними засадами, і що в наші дні письменник в Україні — більше як письменник.
Своїми думками про роман поділилися письменники Олексій Микитенко, Василь Василашко, Микола Ткач, літературознавці Наталя Лисенко, Валентина Шевченко, журналісти Паша Нечаєва, Юрій Рудницький, художниця Галина Коберник, рядовий читач Олексій Приймак та інші. Кожен із учасників вечора говорив про своє відкриття роману, зокрема, його тематичну, жанрову і стильову багатогранність, адже твір можна кваліфікувати як публіцистичну сатиру, пародію, психологічнофілософську драму, сповідьодкровення, містичний детектив чи полемічний памфлет, який провокує читача на діалог, дискусію, запрошуючи до співавторства. Підкреслювали інформаційну насиченість твору, точне відтворення художніми засобами складної і неоднозначної соціальнополітичної ситуації в Україні епохи капіталізації суспільства, та наголошували на значенні й знаковості “Сестри моєї самотності” для гуманізації сучасного українського літературного процесу. Адже саме гуманізм, любов до людини, маленької, беззахисної у своїй доброті і наївній жертовності, і прагнення словом захистити її, на думку виступаючих, є головною рисою всієї творчості Галини Тарасюк. У цьому контексті Паша Нечаєва і Галина Коберник назвали й інші твори письменниці, зокрема романсповідь, своєрідну родинну сагу “Грішні, чесніші за херувимів”, новели “Один на трасі”, “Жека і Спиридон”, “Ганька — сама собі ворог”.
Оскільки виникли запитання і критичні зауваження, обговорення переросло в одвертий і конструктивний діалог письменниці і читачів на тему українських суспільних реалій і завдання літератури.
— Я впевнений, — сказав, підводячи підсумки чергового засідання столичних публіцистів, Михайло Сидоржевський, — що роман “Сестра моєї самотності”, як і вся творчість Галини Тарасюк буде джерелом правдивої інформації для тих, хто захоче дізнатися правду про наш час, наш народ і нашу країну. А для нас, сучасників, мислячої інтелігенції саме такі твори є взірцем спротиву агресивному наступу глобалізації на нашу ідентичність, засобом стримування того бездуховного сміття, яким вона нас завалює.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment