У минулому, 49-му числі тижневика, ми надрукували кореспонденцію Марії Олійник “Ректоріада в Донецькому національному університеті і навколо неї”. Маємо свіжі — добрі! — новини з провідного ВНЗ Донеччини. Слово Марії ОЛІЙНИК, заступнику голови обласної “Просвіти”.
Марія ОЛІЙНИК,
м. Донецьк
— Вибори ректора, які мали відбутися 16 грудня, перенесли на 10 грудня. На мою думку, поспішність була викликана тим, що, змусивши відкликати кандидатуру звільненого 29 липня ректора Володимира Шевченка, МОН отримало непередбачений головний біль — документи подав самовисуванець Юрій Григорович Лисенко, директор навчально-наукового інституту “Економічна кібернетика” ДонНУ, член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки й техніки України, лауреат Державної премії в області науки і техніки України, завідувач кафедри економічної кібернетики, який підготував 17 докторів наук та 49 кандидатів наук.
Юрій Лисенко зосередив свою увагу на європейській стратегії розвитку ДонНУ. Він виступає за:
Ÿ реальну автономію університету, бо сьогодні це лише декларація, межі автономії визначаються Міністерством освіти і науки та Кабінетом Міністрів України;
Ÿ авторитетний, а не авторитарний стиль керівництва;
Ÿ за незалежність профспілок, які продовжуватимуть відігравати важливе значення для захисту інтересів співробітників;
Ÿ за оптимальне поєднання фундаментальної та прикладної науки, навчального процесу та їх фінансове забезпечення;
Ÿ за гнучку кадрову політику.
Молодь повинна отримати доступ до управління, а пенсіонери — можливість передавати досвід і розвивати науку. Відповідно слід перерозподіляти і навантаження. Треба стимулювати співробітників до підвищення кваліфікаційного рівня, сприяти атестації наукових кадрів. Аудиторне навантаження співробітників, які займаються підготовкою дисертацій, повинно бути зменшене. Університет повинен забезпечити централізовану фінансову підтримку таким співробітникам для участі в конференціях, публікацій результатів досліджень. Співробітникам повинні надавати можливість підвищення кваліфікації, стажувань, участі в проектах за індивідуальними ґрантами, а завідувачам кафедр повинні надавати можливість перерозподіляти кафедральне навантаження.
Атмосфера виборів була досить напруженою: Міністерство не приховувало своїх симпатій до в.о. ректора П. О. Єгорова, тож йому на допомогу було направлено заступника Дмитра Табачника Євгена Сулиму. Він спочатку тиснув на проректорів і деканів факультетів. Потім зустрівся зі студентами — делегатами університетської конференції. Тим часом в.о. ректора Петро Єгоров заборонив небажаним журналістам заходити до зали — пропустили лише запрошених, із газет “Сегодня”, “Комсомольська правда” та подібних. Решту журналістів брутально зупинила охорона, тож вони звернулися з протестом до прокуратури.
Довелося цитувати статті Конституції України та Закону про інформацію. Лише за годину до початку запросили акредитованих пресслужбою університету журналістів на конференцію трудового колективу. Місцем дислокації визначили балкон, журналісти простояли шість годин, аби щось побачити.
Конференція була підготовлена до дрібниць, але вже на обранні головуючого все порушилося. Замість визначеної в.о. ректора кандидатури проректора Тетяни Мармазової, конференція проголосувала за Володимира Подмаркова — голову профспілки ДонНУ. Далі сформували мандатну, лічильну комісії. У результаті 288 делегатів зробили все, щоб виключити щонайменшу помилку. Обрали лічильну комісію з числа 11 незалежних членів колективу, віддрукували бюлетені строго за кількістю зареєстрованих учасників конференції і принесли в залу безпосередньо перед початком голосування, провели голосування таємно, а підрахунок голосів навпаки — максимально відкрито. У присутності всіх делегатів актової зали, десятків фото і відеокамер озвучили буквально кожний бюлетень!
У результаті сенсація: переміг самовисуванець і програв вибори кандидат від Міністерства. Якби вибори в Україні проходили так само відкрито і чесно, ми з вами вже давно стали б частиною Європи.
Присутній на виборах заступник міністра освіти Євген Сулима всіляко підкреслював, що колектив обирає лише претендента на посаду ректора, а останнє слово — за Міністерством, сподіваючись, що Петро Єгоров набере хоча б 30 % голосів, і, незалежно від набраного відсотка Лисенком, Табачник призначить потрібного йому Єгорова. Втім, реалізувати цей сценарій не вдалося.
Колектив Донецького національного університету обрав ректором професора Юрія Лисенка. За нього віддали голоси 138 осіб з 288 делегатів (46 % виборців від статутної кількості 300 осіб), у той час, як за в. о. ректора Петра Єгорова проголосувало 89 делегатів (29,6 %). 53 особи проголосували проти всіх, 8 бюлетенів зіпсували. Ставленику Міністерства Петру Єгорову не вистачило одного голосу, щоб подолати 30відсотковий бар’єр. Таким чином Юрій Лисенко вперше на виборах на альтернативній основі в ДонНУ став єдиним кандидатом на посаду ректора.
Отже, Міністерство освіти і науки має розглянути кандидатуру професора Юрія Лисенка для призначення його ректором Донецького національного університету і підписати з ним контракт на 7 років, завершивши ректоріаду в ДонНУ.
Інтелігенція та студентство університету збирається відстоювати свій вибір будьякими засобами, аж до страйку. Та й громадськість не допустить повернення до стилю керівництва 1937 року.
