Півроку тому один знайомий, він же й учасник подій, розповів мені про так звані новітні технології зведення храмів, що запроваджені у Московському Патріархаті й уже застосовуються в Україні, зокрема в Києві. А суть цього ноу-хау полягає в тому, що, не дочекавшись дозволу на виділення землі під будівництво, на території, яка впала в око церковним чиновникам, останні діють за власними правилами.
Аркадій МУЗИЧУК,
м. Київ
Глупої ночі завозять заготовлені заздалегідь будівельні матеріали. Це, як правило, лісовий зруб. І силами найманих майстрів до ранку зводять каркас невеликої за розмірами церкви. По закінченні робіт огороджують її парканом. Вранці шокованим мешканцям навколишніх будинків не залишається нічого іншого, як мовчки хреститися. І дивуватися, як могло трапитися, адже ще ввечері тут був пустир. Невже Боже провидіння? Але ж ні, батюшка з кількома парафіянами із самого ранку вже освячує храм.
Я попервах засумнівався у вірогідності таких далеко не праведних вчинків Церкви. Але побуваймо на будмайданчику, де втілюють у життя церковний проект. Тут його реалізація здійснюється серед білого дня. Але щодо закону, то тут до церковних чиновників є низка серйозних претензій. Жаль, що їх поки що змушені висловлювати лише громадяни, які вже створили страйковий комітет і вдаються до акцій протесту. Державні структури, зокрема правоохоронні, мовчать.
…На цьогорічне свято Маковія на Борщагівському масиві у Києві, поблизу вулиці Леся Курбаса, на території парку “Юність”, з’явилися будівельники й почали зводити паркан. Звідки, для чого? Адже тут зона відпочинку сотень мешканців. Тим більш, що в центрі огорожі опинилася красива клумба, лавочки для відпочинку, місце для розваги дітей, не кажучи вже про знищення десятків молодих дерев.
Обурені таким зухвальством, та ще й у день свята, мешканці спробували захищати свій парк. Але незабаром з’явився один із “кураторів” будівництва отець Димитрій, представник Української Православної Церкви Московського Патріархату, і богопослушні громадяни притихли, аби вислухати священика. А він, як згодом з’ясувалося, із самого початку лукавив.
Петро Приходько, мешканець мікрорайону, який був присутній при тій розмові, досі обурений брехнею “святого” отця.
— Раніше йшлося про спорудження храму Спиридона Триміфунтського на місці занедбаного кінотеатру, в кількох десятках метрів від нинішньої огорожі, — каже Петро Васильович. — Хоч і цей культурний заклад був би не зайвим у північній частині Борщагівського масиву, адже інших поблизу немає. Але у місцевої влади руки до цього не доходять. Та й спонсорів цікавлять зовсім інші об’єкти. Тому мешканці були не проти, аби хоч якось окультурити зону відпочинку. Але щоб руйнувати для цього клумбу, вирізувати дерева громада дозволу не давала і не дасть. Це не тільки не законно, а й не полюдськи. Тим більше, з боку Церкви. Може, Патріарх Російської Православної Церкви Кирило уже негласно дозволив своїй структурі в Україні — УПЦ — діяти рейдерськими методами?
Від інших мешканців Борщагівки вдалося дізнатися, що священик зміну місця будівництва храму пояснив так: “Люди просто неправильно зрозуміли наміри церковників”.
Ось так і вилізли ці “наміри”, як шило із мішка. Не інакше, як церковні чиновники давно виношували план будівництва храму на місці зони відпочинку, а про знесення старого кінотеатру говорили, аби заплутати і громаду, і владу. Але не зовсім впевнено почувала себе УПЦ МП на житловому масиві, і за минулої влади могли бути певні ускладнення. Тому і зробили хід конем.
— Буквально за квартал розташована церква Київського Патріархату. Через дві зупинки трамваю — ще одна, — розповідає Лідія Олександрівна. — Чи Московський Патріархат не визнає їх за місця для богослужіння? Але це їхня справа.
— І ще одне дивує, — приєднується до розмови ще одна мешканка вулиці Леся Курбаса Віра Гончарук, — чому Московський Патріархат хоче звести свій храм саме у парку “Юність”? Поперше, на два масиви Борщагівки, південний і північний, він один. Тепер і його нас позбавляють. Подруге, на Борщагівці є чимало територій, зарослих бур’янами. Наприклад, Церкву Ісуса Христа побудували поблизу Кільцевої дороги, зробивши належний благоустрій території. І вона успішно діє. А чим Церква Спиридона Триміфунтського краща? Тільки тим, що Московського Патріархату? Вдаватися до варварських методів захоплення землі? Служителі Бога так не повинні діяти.
Освячене лукавство. Саме такий висновок хочеться зробити. У нас було кілька спроб дізнатися про законність будівництва у самих “забудовників”. Разом з організатором акції протесту, представником громади Орестом Шевчуком намагалися отримати офіційні документи на дозвіл будівництва храму від представників Патріархату. Спочатку їх нам обіцяв надати священик, який, по суті, є куратором будівництва і якого, напевно, офіційно благословив на ці дії хтось із вищих церковних чинів. Але він обмежився лише усними запевненнями, що нібито у церкви є офіційний дозвіл “Київзеленбуду”, а також Витяг із генплану Києва, де нібито під пунктом (номера, якого він не пам’ятає) зазначено цей об’єкт.
Друга спроба побачити дозвіл на право будівництва, хоч і відбулася за присутності міліції, теж закінчилася нічим. Усе, що міг показати на цей раз уже настоятель нового храму, це дозвіл на збір необхідних документів. Але ж будівництво уже йде ударними темпами, і священик під недобудованим храмом проводить богослужіння.
Третя спроба з’ясувати ситуацію на церковному рівні теж нічого не дала. Прессекретар предстоятеля УПЦ МП отець Георгій Коваленко порадив офіційно звернутися до їхньої канцелярії і зачекати відповіді, хоч не обов’язково, що вона буде, “оскільки ми не є державною структурою”, — пояснив він.
А тепер думка офіційних державних органів. Серед них комунальне об’єднання “Київзеленбуд” В’ячеслав Гринченко, директор Святошинського районного відділення цього об’єднання, на території якого розташовано парк “Юність”, до того, як рейдери у рясах взялися за роботу, нічого про їхні “наміри” не знав. Дізнався про це від учасників пікету. І, як він зізнався, “самі в цьому зараз розбираємося” і зупинити варварство не в змозі. “Київзеленбуд” дозволів на будівництво взагалі не надає, нас тільки ставлять до відома”, пояснив чиновник. А ми дивуємося масовому вирубуванню дерев. Щодо цього храму на Борщагівці, то у розпорядженні відділення є лише “дозвіл на розробку проектної документації щодо цього об’єкта”.
Продовження сюжету цього релігійнокримінального детективу отримали у Головному управлінні архітектури, будівництва та дизайну міського середовища Київської міськдержадміністрації. Начальник управління Сергій Целовальник цілком заперечив будівництво церкви згідно з Генпланом. Можливо, у церковників є інший “генплан”, який їм удалося отримати від команди Черновецького? А щодо парку “Юність”, зазначив головний архітектор, то згідно з проектом планується його реконструкція, зокрема благоустрій території, спорудження будиночка садівника, громадських вбиралень і фонтанів. Про церкву в плані реконструкції ані слова. І, загалом, у Головному управлінні зовсім не розглядали, не погоджували, а отже, не пропонували до генерального плану Києва подібний об’єкт.
Тепер останню крапку мають поставити правоохоронні органи — щодо рейдерства з боку УПЦ МП. Адже її структурам недержавний статус не надає права порушувати закони України. Більше того, нехтувати настановою Ісуса Христа, який наголошував на тому, що хто порушує хоча б йоту закону, той порушує весь закон.
Але, схоже, ініціатори подібних проектів рейдерства, у рясах вони чи ні, або зовсім не читали Біблії, або мають дуже впливових охоронців — не серед небесних янголів, а серед державних чиновників. Без їхнього “благословення” священики не діяли б так зухвало, нахабно та безкарно.
P.S. Уже після того, як матеріал було підготовлено до друку, стало відомо, що відбулася зустріч представників столичної влади, архітекторів, “Київзеленбуду”, мешканців Борщагівки та протоієрея Данилевича. Треба віддати належне чиновникам усіх державних структур, які ще раз одностайно наголосили, що будівництво треба негайно припинити, оскільки церква досі не має на це жодних юридичних підстав, крім дозволу на збір проектної документації, підписаного Черновецьким. Більше того, парафіяни Борщагівки порадили мешканцю Вінницької області священику Данилевичу повертатися туди, звідки приїхав, на що останній зухвало відповів: “Я повинен до зими накрити храм і кошти для цього є”. І це попри те, що він отримав уже чотири приписи від місцевої влади з вимогою припинити будівництво. Однак наступного дня на будівельному майданчику знову з’явилася техніка і наряд міліції для охорони порядку. Не інакше, як влада у Святошинському районі повністю перейшла до Московського Патріархату і міліції.
