ВІЧНА АКТУАЛЬНІСТЬ

У “Мистецькому Арсеналі” тихо і без ажіотажу відкрився Третій Великий Антикварний Салон. До цього два роки поспіль Салон проходив в Українському домі.

Леся КОВЕРЗНЄВА

Попри те, що цього року на Антикварному Салоні не представлені такі гучні імена, як у попередні роки, коли там можна було побачити твори всесвітньо відомих Амадео Модільяні, Пабло Пікассо чи П’єра Огюста Ренуара, подивитися в “Мистецькому Арсеналі” є на що.
Здається, що самі стіни, надзвичайна аура старих цеглинок уплинули на загальну концепцію заходу: акцент зробили на українському сакральному мистецтві XVI—XVIII століття.
Цього року Великий Антикварний Салон започаткував новий проект “Музейгість”. У ролі “гостей” — Чернігівський історичний музей, Нікопольський краєзнавчий музей, Львівська національна галерея мистецтв, Музей книги і друкарства України, Музей “Духовні скарби України”, Музей історії Києва, Національний заповідник “Софія Київська”, Львівський музей історії релігії.
Директорка “Мистецького Арсеналу” Наталя Заболотна розповіла, що в рамках цього проекту в “Арсеналі” демонструватимуться твори, які зберігаються у фондах українських музеїв, тому побачити їх звичайному шанувальнику мистецтва майже нереально. Інколи про те, що вони існують, знають лише фахівці.
От хто з невтаємничених міг запідозрити, що в Нікопольському краєзнавчому музеї приховано справжній шедевр — іконаставротека Війська Запорозького Низового! Реліквія, датована XVIII століттям, дуже своєрідна. Її основа — срібна пластина таблиця, в центрі якої вмонтовано різьблений кипарисовий хрест. За легендою, його принесли до Коша Війська Запорозького Низового з Єрусалима. Директор Нікопольського краєзнавчого музею Олександр Кушнірук зізнався, що ікона надзвичайно цінна, тому її привезли з Дніпропетровщини до столиці під броньованим склом у броньованому автомобілі в супроводі “Титану”.

МАЗЕПА ЯК СИМВОЛ
Загальну увагу відвідувачів привернула величезна срібна шата кіота Чудотворної ікони Іллінської Богоматері, що була виготовлена коштом гетьмана Івана Мазепи для Троїцького собору Чернігова. Шату створено наприкінці XVII століття невідомими майстрами і до Чернігівського обласного історичного музею імені В. В. Тарновського вона потрапила ще за радянських часів. Ікона, яка була розміщена у цьому кіоті, не збереглася, та й сама пам’ятка за 300 років свого існування зазнала значних пошкоджень. Директор музею Сергій Лаєвський розповів, що щойно відреставровану шату вже показали на виставці в Українському музеї у НьюЙорку.
Організатори Антикварного Салону вважають появу в “Арсеналі” цього твору, прикрашеного гербом Івана Мазепи, символічною. Адже споруду теперішнього музейного комплексу було зведено на місці Вознесенського дівочого монастиря, ігуменею якого була мати гетьмана Мазепи — Марія Магдалина.
Сакральних пам’яток представлено настільки багато, що для того, щоб побачитивідчутиусвідомити кожну з них, треба обійти виставку кілька разів. З того, що запам’ятовується відразу: дерев’яне розп’яття з поліхромним розписом XVII—XVIII ст. майстра Йогана Пфістера (з колекції Львівської національної галереї мистецтв) та Патерик Печерський із друкарні КиєвоПечерської лаври (з зібрання Музею книги і друкарства України), чудова колекція волинських ікон (Музей “Духовні скарби України”).

НЕВІДОМИЙ КИЇВ
Надзвичайно цікавий зал, у якому представлено “Київський пейзажний живопис середини ХХ ст.” — понад сорок картин із фондів Музею історії Києва, який зараз, на жаль, не має власного приміщення, тож не може потішити відвідувачів своєю дивовижною колекцією. Надання “Мистецьким Арсеналом” бездомному музею цілого залу можна вважати проявом цехової солідарності.
Експозиція складається з робіт двох майстрів пейзажного живопису — Сергія Шишка та Олександра ХвостенкаХвостова — демонструє мальовничий і незнайомий Київ середини та другої половини ХХ ст. Деякі краєвиди просто неможливо впізнати, хоча минуло лише 50—60 років, і це викликає щемливий біль не лише в тих, хто пам’ятає той, старий Київ, а й у тих, кому таке місто вже невідоме.
Продовжує пейзажну тематику виставка акварелей і гуашей художника Юрія Химича, яка особисто для мене стала одним із найцікавіших проектів цьогорічного Салону. Мистецтвознавці називають Химича — “незручний” класик, бо його творчість важко вписати в рамки якогось формату. Архітектор за освітою, який досконально знав конструкцію будівель зсередини, він знайшов свій унікальний стиль для зображення не лише соборів, а й будинків, вулиць. Звичайні міські пейзажі заворожують композиційною та колористичною довершеністю. Цікаво, що майстер свідомо не працював олією, бо вважав, що вона дає право на помилку. А на думку Юрія Химича, художник має бути у певному сенсі канатоходцем: один невправний рух — і все втрачено…
Окрім музеїв, свої колекції представили 20 провідних антикварних галерей України. На 3,5 тисячах кв. м можна побачити не лише чудотворні ікони й дерев’яні розп’яття, а й новорічні листівки й порцелянові статуетки, старовинні меблі, і навіть традиційне китайське весільне ліжко та статую коня, створену ще за часів правління китайської династії Тан.
Хоча організатори Салону і зізнаються, що умовити музеї і колекціонерів виставити свої твори в недоремонтованому остаточно комплексі було дуже важко, на думку голови гільдії антикварів Ігоря Паламарчука, рівень Антикварного Салону—2010 найвищий за весь час незалежної України.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment