«РІВНІ», «РІДНІ» І РІДНІШІ…

На запитання нашої газети відповідає голова Інформаційного управління Української Православної Церкви Київського Патріархату єпископ Євстратій (Зоря).

— Владико, ще на початку каденції Президент України Віктор Янукович в одному зі своїх виступів чітко заявив про рівноправність усіх Церков, конфесій у нашій державі. Він сказав: “Усі Церкви, релігійні організації є для Української держави рівні й рідні”. І далі про те, що розділення за релігійною, національною ознакою є тяжким гріхом. Чи відповідають цим заявам сьогоднішні реалії в нашій державі?
— На жаль, ні. Почнімо хоча б із того, що влада уникає діалогу, просто не чує всіх конфесій в Україні, окрім одної — УПЦ Московського Патріархату. Процитую ухвалений днями документ Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату — Відкритий лист до Президента України, підписаний Святійшим Патріархом Київським і всієї РусиУкраїни Філаретом:
“Із сумом вимушені відзначити, що ані Священний Синод, ані Предстоятель Київського Патріархату досі не отримали жодної відповіді на свої листи, надіслані Вам відповідно 14 травня та 29 червня 2010 р. Так само залишилися без відповіді і висловлені в них пропозиції щодо подальшого розвитку державноцерковних відносин.
На жаль, те саме стосується і листів на Вашу адресу від Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦ і РО), до складу якої входить і Київський Патріархат. На жоден з листів, перший з яких надіслано 18 березня 2010 р., не отримано змістовної відповіді.
ВРЦ і РО діє вже майже 15 років, у ній представлені православні, греко та римокатолики, основні протестантські об’єднання, юдейський і мусульманські релігійні центри, які всі разом представляють понад 95 % релігійної мережі України. Рада зарекомендувала себе як дієвий і авторитетний механізм міжконфесійної та державноконфесійної співпраці”.
Натомість, якщо говорити про контакти з керівництвом Церков, наш Президент за цей рік зустрівся, і неодноразово, тільки з Патріархом Московським Кирилом і Предстоятелем УПЦ (МП) Митрополитом Володимиром.
Зазначу також, що викликає занепокоєння рішення про ліквідацію єдиного органу, безпосередньо відповідального за церковнодержавні відносини — Державного Комітету України з питань національностей та релігій. За останні п’ять років цей Комітет уже втретє зазнає реорганізації, що, очевидно, не сприяє покращенню його роботи.
Досі залишається нерозв’язаною і проблема повернення конфесіям націоналізованого радянською владою релігійного майна. Підготовлені проекти відповідного закону є недосконалими та викликають більше запитань, ніж дають відповідей.
— Але й на цьому тлі очевидним є “особливе ставлення” влади до Київського Патріархату? Ставлення, неприкрито вороже.
— Протягом останніх дев’яти місяців ми із сумом відзначаємо зростання кількості проявів негативного ставлення представників влади до Київського Патріархату, їхнього прямого чи опосередкованого втручання у церковні справи. Прикладів вистачає.
За наполяганням представників Московського Патріархату було скасовано вже прийняте рішення про надання дозволу звершувати громаді Київського Патріархату богослужіння у Вознесенському соборі м. ПереяславХмельницький, хоча ця громада просить про надання можливості служити в храмі понад 15 років, і такий дозвіл уже було підготовлено й підписано.
2010 року під час численних візитів Предстоятеля Київського Патріархату до областей України жодного разу не відбулася його зустріч із головами обласних державних адміністрацій. Хоч під час каденцій трьох попередніх президентів такі зустрічі були традиційними. Натомість представники місцевої влади пропонують духовенству Київського Патріархату переходити в Московський.
Обурення та занепокоєння викликають події у с. Кам’янка Тельманівського району Донецької області, де бізнесмени А. Корюк і Н. Малтопар за погодженням з єпархією Московського Патріархату та представниками влади організували рейдерську атаку на храм і парафію Вознесіння Господнього УПЦ Київського Патріархату. Очевидно, події у Кам’янці — спроба сценарію, за яким далі мають відбуватися рейдерські атаки на інші парафії Київського Патріархату.
— Натомість влада всіляко сприяє Московському Патріархату, причому часто у доволі сумнівний, із точки зору закону, спосіб. Нещодавно закономірне обурення викликало рішення столичної влади виділити з далеко не багатого міського бюджету 11 мільйонів гривень на будівництво СвятоВоскресенського собору і загалом великого релігійного центру УПЦ Московського Патріархату поблизу метро “Либідська”. Київська влада почала на виправдання щось говорити, що, мовляв, кошти виділяють на підведення сюди комунікацій, але ці пояснення непереконливі.
Інший приклад. Щойно у Верховну Раду два депутатирегіонали подали законопроект про внесення змін до недавно прийнятого Податкового кодексу України. Пропонується внести спеціальне доповнення винятково заради будівництва згаданого вище об’єкта Московського Патріархату. Проект передбачає численні податкові пільги для цього будівництва, зокрема неоподаткування коштів, подарованих на цю будову, та й багатьох будівельних робіт. Ваш коментар?
— Можна було б вітати таке сприяння церковному будівництву. Але виникає, принаймні, два запитання. Як це йдуть на такі пільги щодо одноїєдиної будови, коли новий Податковий кодекс досить жорсткий по суті, податками обкладено все підряд. А тут такі пільги. І друге запитання: чому пропонуються такі податкові пільги для будівництва об’єкта лише певної конфесії, того ж Московського Патріархату? Зайве говорити, що нема й мови про подібні пільги для Київського патріархату, інших Церков України.
— Схоже, альянс влади і Московського Патріархату в Україні досяг такої стадії, що це позначилося й на такій делікатній сфері, як церковні обряди. Подив і обурення викликали дії столичної влади, яка, виконуючи замовлення УПЦ Московського Патріархату, намагається заборонити священикам Київського Патріархату навіть відспівувати померлих. Прокоментуйте, Владико, цю ситуацію.
— Для окремих представників столичної влади одна конфесія є “рівнішою та ріднішою” за всі інші. Прикладом цього стали скандальні події щодо відсторонення керівництвом Київського спецкомбінату ритуальних послуг духовенства Київського Патріархату від прийняття замовлень на звершення похорону.
Як стало відомо, керівник спецкомбінату О. Горовий отримав від керуючого справами УПЦ МП архієпископа Митрофана лист. У цьому листі висловлюється стурбованість тим, що на кладовищах Києва “з’явилися особи, які видають себе за священнослужителів Української Православної Церкви і звершують відспівування та поминання”. В листі перелічені ці “особи” і стверджується, що “всі чини й таїнства, звершені ними, вважаються недійсними”.
Хто ж ці таємничі особи? Виявляється, що список складений зі священиків Київського Патріархату. Зрозуміло, що в Московському Патріархаті позицію щодо “недійсності” священнослужителів УПЦ КП сповідують давно. Тому зміст листа не дивує, хоча його можна вважати прикладом розпалювання релігійної ворожнечі. Більш дивне інше — резолюція на листі керівника управління ритуальних послуг м. Києва О. Горового: “До відома та використання в роботі”. З такою резолюцією копії листа були розіслані на місця.
Слід зазначити, що вже не перший рік на столичних кладовищах склалася не зовсім нормальна ситуація щодо ставлення до різних конфесій. Свідченням цього є той факт, що на всіх кладовищах, де ще не було храмів чи молитовних приміщень УПЦ МП, за рахунок кладовищ були збудовані чи обладнані каплиці та храми цієї конфесії. На Лук’янівському цвинтарі, храм, який будувався для громади Київського Патріархату, з волі керівництва був переданий Московському Патріархату. Але виявилося, що цього недостатньо, і “несвідомі”, за версією УПЦ МП, люди все одно не хочуть запрошувати до поховання своїх близьких “канонічних батюшок”. Тому на прохання керівництва УПЦ МП і з’являється незаконна вказівка начальника управління ритуальної служби столиці.
— Як її реалізують на практиці?
— Священикам Московського Патріархату надана можливість приймати замовлення на поховання як на спецкомбінаті (вул. Воровського, 47/23), так і безпосередньо в моргах міста (наприклад, Діагностичний центр на вул. Кондратюка, 6; 408й військовий госпіталь, пров. Щорса тощо). Виділено місце для прийому цими священиками громадян і на окремих кладовищах. Водночас священики Київського Патріархату, на підставі розпоряджень керівництва, такої можливості позбавлені, чим порушено як принцип рівного ставлення держави до конфесій (а зазначені установи — є державними або комунальними), так і права вірян, які не належать до Московського Патріархату.
Із приводу цих фактів Патріарх Київський Філарет направив до глави Київської міської державної адміністрації Олександра Попова лист із проханням розібратися у ситуації та припинити порушення.
Наведені факти — лише частина загальної картини, але вони дозволяють зрозуміти ставлення до Київського Патріархату, далеке від реалізації закріпленого законодавством принципу: всі конфесії для Української держави — рівні та рідні.

Спілкувався Петро АНТОНЕНКО