Юрій ГНАТКЕВИЧ: «ОЛІГАРХАМ ДІСТАЛИСЯ ГРОШІ, НАРОДОВІ — ПРОБЛЕМИ»

32512На запитання “Слова Просвіти” відповідає народний депутат України (фракція БЮТ), відомий політичний і громадський діяч, член Головної Ради Товариства “Просвіта” Юрій ГНАТКЕВИЧ.
Ми спілкуємося в палаті клініки “Феофанія”, куди Юрія Гнаткевича “швидка допомога” доправила прямо з парламенту після побоїща, вчиненого там регіоналами 16 грудня. Через жорстоке побиття депутат із сесійної зали потрапив до реанімації.

— Юрію Васильовичу, як себе зараз почуваєте?
— Як можна почуватися в кардіологічному відділенні лікарні? Лікарі врятували моє життя, але курс лікування буде тривалий.
— Ось так завершується і для Вас особисто, і для нашої країни 2010-й: побоїще в парламенті — вже символ року, що відходить. Що цей рік означає для нашої батьківщини?
— 2010 рік  знаковий, переломний у політичному сенсі рік для України. Одразу після проголошення незалежності в Україні постійно тривав перманентний конфлікт. І він розвивався навколо двох суперечностей, які не були вирішені. Перша суперечність у тому сенсі, що Україна була 70 років так званою соціалістичною державою із загальнодержавною власністю. Усю народну власність розікрали, а народові не залишили нічого, окрім проблем. Люди, які не забили  жодного цвяха, вже мали заводи, фабрики, філіали, а інші залишилися в злиднях. Це було величезне соціальне протиріччя. І якщо до 2010 року ще йшла якась боротьба за вирішення цього конфлікту між бідними і багатими, між капіталом і безгрошів’ям, то перемога Януковича закрила це питання. Можна сказати так: народ із цим погодився — мовляв, нехай уже так і буде. Подивіться, як дружно експлуатовані трудящі маси голосують за своїх експлуататорів. Особливо на Сході. Для них же це не просто той, хто пограбував Донбас, а той, хто край “довів до невиданих висот і дає людям роботу”. І на цьому тлі до влади прийшов капітал.
— Який “послужний список” цієї влади?
— Що ми бачимо останні 10 місяців, які кроки влади? Відмова від перерахунку голосів, те, як вони готували закон про місцеві вибори, спрямований на монополізацію влади. Як вони сіли на горло Конституційному Суду, що перед цим заявляв: не можна переходити з фракції у фракцію, залишати фракцію, бо люди голосували за певну позицію. КС, безумовно, за телефонним дзвінком від Януковича, сказав, що можна відкривати  стежку для “тушок”, можна переходити з фракції у фракцію.
Обрали Президента, хоча з великою натяжкою. Бо якби все було чесно, то Президентом була б Тимошенко. Якби перерахували голоси, не агітували московські попи, не ходили агітатори по хатах, даючи по 80 гривень, не залякували бізнесменів. Але став Президентом Янукович. Далі. Є фракція у парламенті, ти недавно її очолював, є союзники, нехай і куплені, — комуністи, Блок Литвина. Та не вистачає голосів для більшості. Це означає, що треба шукати компроміс із фракціями БЮТ і НУНС. Але вони на це не пішли. Якщо коаліція не складається, що роблять у Європі? Проводять позачергові вибори. Але Янукович вирішив: нащо ці вибори, коли є Конституційний Суд. Потім через цей же КС змінюють Конституцію, і в Президента з’являються такі  повноваження, що він навіть не знає, що з ними робити.
В Україні панує влада, яка характеризується кримінальною хваткою. І це не дивно, бо до влади прийшов не Янукович — до влади прийшов донецький капітал, який за ним стоїть, а це кримінальний капітал. Там усе з краденого. Наперсточники, які раніше робили ставки на гривні, пішли на заводи і фабрики. Ви ж пам’ятаєте, скільки на Донбасі вбито молодих бізнесменів. Цей капітал не зупиняли ні мораль, ні релігія, ні закони. Ця нова влада діє самовпевнено і швидко, відчуваючи в собі силу.
І другий аспект конфлікту в державі. Як саме Азаров і Янукович формували уряд? Погляньмо на його національний склад. Навіть за радянської влади комуністи ставили першим секретарем компартії республіки, першою особою національного представника. В Україні це були Щербицький, Шелест, Івашко, в Білорусі — Машеров, у Грузії — Шеварнадзе. І вже другоютретьою особою був ставленик Москви. А що тепер? Не думаю, що мене звинуватять у ксенофобії, але подивіться. Президент — не українець, наполовину білорус, наполовину росіянин. Прем’єр Азаров — навіть толком не знають про його національність. Перший віцепрем’єр Клюєв — не українець. Дві людини, що вели економічний блок, — Цушко і Тігіпко, це двоє молдаванів. І вони вели економіку України. Кому доручено гуманітарний блок? Колесникову і Табачнику. Вони визначають всю гуманітарну політику України. Колесников назвав нас “националистической нечистью”, Табачник узагалі не дуже визнає факт існування української нації. То як можна характеризувати цей уряд? Тож існує і національне протиріччя. І якщо навіть наша еліта якоюсь мірою з цим змирилася, то в Україні точиться боротьба за національну свідомість віками. І це все одно мусить якось лопнути, розв’язатися: надто нахабно й відкрито вони ведуть боротьбу з українством.
Тому боротьба з антиукраїнством буде. І ось на кінець 2010 року ми вийшли на пік цієї боротьби. Поки вони не полізли на нас зі стільцями і кулаками, ще не всі це розуміли, але тепер люди чітко говорять: це бандити. Вони вдягли європейські костюми, галстуки, але в душі своїй є бандитами, ненавидять усе українське.
— Що призвело до такої ситуації?
— Це результат боротьби, сварок між собою націоналпатріотів: самі себе побороли. Тепер вони не хочуть об’єднуватися. Але будемо сподіватися, що Бог їх напоумить, або сам народ. Думаю, що коли б влада пішла з новим законом про мови, то був би новий Майдан. І не такий, як підприємницький. Бо є достатньо українців, здатних захистити мову.
— Є захист національних інтересів, а є їхня зрада. Мабуть, була цього року й зрада національних інтересів, і неодноразова?
— Зрада буває різною, може бути демонстративною і вимушеною. Ми знаємо, чому програла Помаранчева революція. Не тому, що не помирилися між собою Юлія Тимошенко та Віктор Ющенко. Це лише те, що на поверхні. Насправді ж об’єдналися олігархи, капітал. Бо якщо треба було чіпати заводи і фабрики, вкрадені донецькими, то логічно було б чіпати й підприємства, вкрадені “помаранчевими”, починаючи з того ж таки Порошенка. По суті, сталася змова помаранчевого і білоблакитного капіталів. Український помаранчевий капітал пішов на зговір, щоб зберегти свої статки. Подивіться, що робиться у фракціях БЮТ і НУНС. Коли вже донецький капітал оволодів ситуацією і скрізь по міністерствах і відомствах розставив своїх “смотрящих”, згадаймо, як почала сипатися фракція БЮТ: Буряк, Васадзе… Або далеко не бідний чоловік, власник “Оболоні” Слободян. Давній рухівець, нині в УНП, заступник Костенка. Але як тільки його притисли, пішов до коаліції і почав голосувати спільно з регіоналами.
У нас нема справжньої української буржуазії. Перерахуйте першу десятку наших бізнесменів, починаючи з татарина Ахметова. Якби в нас, окрім Слободяна, було ще з десяток таких потужних українських бізнесменів, було б легше триматися. Але, на превеликий жаль, їх замало. Скажіть, чи неукраїнським бізнесменам дорогі українська мова, культура, традиції, віра? Вони кидають гроші не на розбудову економіки, а вивозять їх в офшори.
Ми свого часу доводили, хто більший патріот. Хмара розколював Республіканську партію. Ми творили партії, а вони творили банки, брали заводи, фабрики.
— Запитання до Вас як відомого парламентарія, депутата Верховної Ради кількох скликань. Як побудувати в Україні справжній парламентаризм, справжню парламентську демократію? Звичайно, після таких побоїщ у стінах Ради важко про це говорити, але потрібно.
— Багато говорять, як нині подолати парламентську кризу? А я запитую: що таке парламентська криза? Це ситуація, яка виникла після того побоїща? Але скільки пам’ятаю, триває безперервна парламентська криза, навіть коли депутати сидять тихо і за щось голосують. Коли спікер оголошує, що в залі “зареєстровано 386 осіб”, а в залі сидить сто, це не криза? А де решта? Займаються власними бізнесом. Хоч у Конституції і в статусі народного депутата записано, що депутат має працювати на постійній основі, тобто постійно бути в парламенті, де лежить його трудова книжка. Але якщо депутат Ахметов, трудова книжка якого теж у парламенті, вже, мабуть, рік не був тут узагалі, це нормально? Парламент сам не виконує ухвалені ним закони. Це не криза?
Я вніс кілька місяців тому законопроект щодо змін у закон про Регламент Верховної Ради з метою виконання депутатами трудового законодавства. Зазначив, що всі депутати є державними службовцями першого рангу і всі мають ходити на роботу. Якщо це не робиться, то нащо такі закони, як зараз, або нащо такі депутати? Я вже чув таке, що ті депутати, які не ходять на засідання, платять гроші тим, які відмічають, що вони є. Це вже корупція. Пропонував внести в закон положення про реєстрацію депутатів на засіданні, про те, щоб депутат 2—3 рази на рік подавав декларацію про доходи, а не один раз на рік. На це мені дали негативну відповідь у парламенті, написавши, що Кодекс законів про працю на депутатів не поширюється.
А те, що народ не вірить парламенту, — хіба не криза? Тому, щоб її подолати, треба написати справжній закон про вибори.         І провести їх, як належить, бо в нас одна справа — написати закон, інша — його виконувати.      І щоб у парламенті були люди, справді обрані народом, ті, які працюють над законами, а не сидять в офісах своїх компаній. Коли в нас буде такий парламент? Можливо, після третьої революції? До речі, зараз багато надіються на винятково мажоритарну систему, мовляв, ось знатимемо, за кого голосуємо. Але то буде кінець парламентаризму, ця мажоритарщина. Бо люди голосуватимуть за того, хто не просто пообіцяє (обіцянками вже не нагодуєш), а відремонтує школу, прокладе дорогу, газ… І в парламенті знову сидітимуть ті, хто крутить капіталом, для кого парламент — це просто можливість бути ближче до влади, “вибивати” щось своє по міністерствах.
— Шановний Юрію Васильовичу! Дякуємо за  розмову, бажаємо Вам витримки й здоров’я і — до зустрічі в “Просвіті”!

Спілкувався
Петро АНТОНЕНКО

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

One thought on “Юрій ГНАТКЕВИЧ: «ОЛІГАРХАМ ДІСТАЛИСЯ ГРОШІ, НАРОДОВІ — ПРОБЛЕМИ»

  1. Шановні колеги! Вітаю Вас з Новим роком! Бажаю вашому колективу творчого натхнення, доброго здоров’я, здійснення всіх планів. Хай вам щастить завжди й у всьому!

Leave a Comment