CЕРЦЕ, ВІДДАНЕ ПІСНІ

Оксана ХОРОЗОВА,
науковий співробітник відділу ЦДАМЛМ України “Літературно-мистецькі Плюти”

Платон Майборода належить до Плеяди незабутніх. Безмежна любов до народної пісні дала йому змогу створити піснісамоцвіти, що іскряться і виграють веселковими барвами. За доброю традицією, в день народження визначного українського композитора згадують у Центральному державному архівімузеї літератури і мистецтва України його шанувальники, оперні співаки, мистецтвознавці, учні музичних шкіл, письменники, родичі та друзі. Літературномузичний вечір пам’яті “Платон Майборода — серце віддане пісні” організовано науковими співробітниками відділу ЦДАМЛМУ “Літературномистецькі Плюти” на чолі з його завідувачем Сергієм Руденком за підтримки Міжнародного фонду “Творчість”. Літературною частиною опікувався Микола Сом, поетпісняр, лауреат літературних премій ім. В. Сосюри, Д. Нитченка, О. Гірника та Міжнародного фонду ім. Тараса Шевченка. Микола Данилович поділився своїми спогадами про Платона Майбороду, якого знав особисто. Лейтмотивом була любов до народної пісні, яку прищепила Платонові мати. Чарівні мелодії звучали над селом Пелехівщиною на Полтавщині, де народилися брати Платон та Георгій Майбороди, надихаючи і наснажуючи їх своєю життєдайною духовною силою. Пройшовши страшними дорогами війни, Платон Майборода з успіхом закінчив консерваторію у Києві (1947 р. з класу композиції у Л. Ревуцького). Він створив багато прекрасних пісень та інших музичних творів. Із 1968 року народний артист УРСР, із 1979 року — народний артист СРСР. Кому не відомі пісні “Білі каштани”, “Київський вальс”, “Колгоспний вальс”, написані у творчій співдружності з українським поетом Андрієм Малишком? Платон Майборода — автор музики до восьми художніх і двох документальних кінофільмів. Згадаймо “Долину синіх скель” і ніжну, мрійливу пісню “Ми підем, де трави похилі”. А “Пісня про рушник” із кінофільму “Літа молодії” стала найулюбленішою піснею мільйонів людей. “Пісня про рушник”, — як зазначає поетакадемік Борис Ілліч Олійник, справді полонила світові обшири. Магія її в тому, що вона настільки ж достеменно українська, наскільки загальнолюдська… Певно, якщо і є те універсальне об’єднувальне начало, яке зупинить цей розкиданий світ перед ядерним самознищенням, то це, передусім, МАТИ — матір людського роду”. Саме ця пісня визнана найкращою піснею ХХ століття.
Про музику Платона Майбороди говорили мистецтвознавець, доктор філософії, заслужений діяч мистецтв України, заступник голови Національної спілки композиторів м. Києва Галина Степанченко, Олег Андреєв, художній керівник камерного оркестру “Українська спадщина”, почесний диригент Королівського симфонічного оркестру Йорданії, Микола Синицин, член Київської міської організації Всеукраїнського об’єднання “Об’єднаймо Україну”, заслужений працівник культури України Петро Засенко та багато інших учасників вечора. Тісна творча співдружність композитора з багатьма визначними поетами України принесла неоціненні плоди, — пісні на слова В. Сосюри, Б. Олійника, Т. Масенка, В. Симоненка, Д. Луценка, Т. Мезенцевої, М. Нагнибіди, М. Стельмаха, М. Ткача… Та чи не найвдаліше у творчому діапазоні склалася співпраця з Андрієм Малишком. Вершина цієї співпраці — пісня “Моя стежина”…
За свою творчість Платон Майборода удостоєний Шевченківської премії та найвищої нагороди — народної любові.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment