ХЛІБ НА ЧЕРЕНІ У МИРОГОЩІ — СПОКОНВІКУ

Євген ЦИМБАЛЮК,
Рівненська обл.

У сім’ї Середів із села Мирогоща Дубенського району не знають звичного господарського клопоту: ходити в магазин по хліб. Тут господиня Олександра Іванівна випікає свій, домашній, хліб. Причому за рецептом, який передається в їхній родині від дідапрадіда. За переказом, такий пшеничножитній харч започаткували ще за козацьких часів, коли стрілець Середа під час походу місяць протримався на самому хлібі з водою, і цей хліб був із жита і пшениці.
— У нашій родині хліб завжди шанували, — розповідає Олександра Середа, — і досі одним із головних атрибутів хатньої обстановки є піч. Її не просто змуровано — у неї вкладено душу. Подібні печі (принаймні у нашій Мирогощі) — нині велика рідкість. До того ж деякі з них — уже експонати з минувшини. Натомість моя піч, яка передалася у спадок, працює. Щоправда, розпалюю у ній один раз на тиждень, випікаю від шести до десяти буханців, і нам (сім’ї із семи осіб) цього хліба вистачає на тиждень. Вистачає, бо буханець не такий, як магазинний: він важить від двох до трьох кілограмів. Але головне в ньому — поживність і смак. Це завдяки визначеній пропорції житнього, пшеничного борошна й інших (хай це залишиться моєю таємницею) природних складників. І, звичайно, важливу роль тут відіграє черінь. Лише на ній, скільки себе пам’ятаю, випікали в нашому домі хліб. І я продовжую цю традицію. І мій хліб ніколи не пригорає, бо я не тільки вигортаю жар, а й намагаюся перед випічкою вимити черінь. Інколи під хлібини підкладаю капустяний лист.
А ще в нас здавна заведено місити тісто густогусто, розпочавши це диводійство з молитви. Коли випікається хліб, ніхто не грюкає дверима. Коли спечеться, то складаю його гарячим на чистий стіл, застелений спеціально призначеним для цього сувоєм полотна, а ще одним сувоєм накриваю паляниці. Якщо цього не зробити, хліб втратить пухкість. Хоча не применшую значущості й смаку магазинного хліба, але в жодне порівняння з домашнім він не годиться. Шкода, що нині сільські господині дедалі частіше купують хліб, а не випікають самостійно.
Кожен, хто завітає у гості до родини Середів, може переконатися у надзвичайній смакоті домашнього мирогощанського хліба. “Кажуть, що не хлібом єдиним живе людина, а тут, в Олександри Іванівни, ця фраза звучить дещо поіншому: і хлібом єдиним може насититися людина”, — таке зізнання довелося почути від працівників культури з Мирогощі. Якось вони завітали до оселі Олександри Середи, а господиня саме дістала з печі свіжий хліб. Він так смакував гостям, що вони з’їли аж дві буханки.
Не втомлюється Олександра Середа пропагувати українську кухню та національні традиції. Спеціально для цього має “декоративну” домашню піч, бо справжньої із собою на фестиваль чи ярмарок не візьмеш.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment