Нещодавно в Національному художньому музеї України за сприяння Центру вивчення історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА, Музею театрального, музичного й кіномистецтва України відкрилася виставка “Марк Епштейн. Повернення майстра”.
Ганна ТРЕГУБ,
НаУКМА
Запасники Національного художнього музею України приховують безліч унікальних мистецьких шедеврів, серед яких особливе місце посідають роботи митцівавангардистів, свого часу “неугодних” єдино правильній радянській ідеології. Нині репресованих і забутих майстрів віднаходять заново. Хоча якби свого часу дослідник Дмитро Горбачов не долучився до збирання та належного зберігання творів Марка Епштейна, їх було б розгублено, розкрадено й незворотно втрачено.
Чи не вперше за часів уже незалежної України роботи Марка Епштейна було експоновано на виставці, що відбулася 2007 року в Національному художньому музеї України, де представили графічні твори чи не всіх художників, що належали до “КультурЛіги”. Нині цей художник повернувся до Києва — міста своїх найвищих мистецьких злетів. Цьогорічна виставка презентує 122 твори митця різних жанрів і періодів, що зберігаються в приватних і музейних колекціях.
Мало хто знає, що Марк Епштейн — молодший сучасник таких знаних митцівкубістів, як Пабло Пікассо, Фернанд Легер, Казимир Малевич, Марсель Дюшан, Стюарт Девіс.
М. Епштейну пощастило навчатися і творити в унікальній мистецькій атмосфері, відкритій модерним європейським і питомо місцевим віянням і тенденціям. Це був час, дух якого створювали Олександр Архипенко й Пабло Пікассо, Олександр Богомазов і Георгій Нарбут, Жорж Брак, Хуан Гріс, Фернан Лєже та багато інших, менш відомих кубофутуристів.
1918 року, закінчивши Київське художнє училище, Марк Епштейн органічно влився до потоку прогресивних починань мистецького життя того часу. Почав відвідувати художню студію Олександри Екстер, яка чи не першою познайомила київських митців із авангардним мистецтвом. Художниця стала вихователькою цілої плеяди видатних живописців: Давида Бурлюка, Вадима Меллера, Йосефа Чайкова, Соломона Нікрітіна, Сари Шор, ІссахараБера Рибака та інших. Це спілкування стало для Марка Епштейна доленосним — перші свої широковідомі графічні твори він створив саме в стилі кубізму. Йдеться про його роботи, виконані тушшю та пером: “Родина”, “Двоє”, “Кравець”, “Віолончеліст”. Сюжети багатофігурних композицій Епштейна, створених на початку 1920х років, складно аналізувати: в них переважає не дія, а співприсутність персонажів. Авторська манера Марка Епштейна цікава та приваблива тим, що майстер не відмовляється цілковито від “літературності”, аби лише повправлятися у пошуках нової лінії та форми. У його творах поєднано аналітичний метод кубізму з тяжінням до сюжетності.
Авангардне мистецтво сприймати важко. Доволі часто його химерний і прекрасний світ лишається закритим для пересічного глядача. Твори Пабло Пікассо та Хуана Гріса вражають майстерністю виконання, проте чи багато тих, хто насправді розуміє їхню глибину й трагічність? Багато хто може сказати, що від них віє холодом механічності. Графічні образи в стилі кубізму, створені Марком Епштейном, не лишають глядача байдужими й відстороненими: від них віє теплом і динамікою, драматизмом схоплених у діагоналях і дугах моментів людського життя. Чи не в цьому ховається не відсторонений від глибокої людськості творчий геній цього майстра?
У середині 1920х років Марк Епштейн звертається до зовсім нової тематики, втілюючи типові образи містечкових євреївремісників. Митець вдається до синтезу умовної геометризації форм і цілком реалістичної манери зображення персонажів. М. Епштейн у серії графічних творів фіксує та увічнює світ штетлу — невеличкого єврейського містечка, що зник із приходом нового світового порядку на початку ХХ століття.
Наприкінці 1920х років М. Епштейн створив понад 100 станкових композицій, де зображав єврейських переселенцівколоністів. Передусім варто згадати про роботи “Старий рибалка”, “Повернення з поля”, “Селянин”, “Жінка, що годує козу”, “Важкоатлети”, “Циркачка з гирями”. Майстер гіперболізує тілесність, наділяє героїв вітальністю і первісною, архаїчною красою.
Марк Епштейн не лише талановитий графік і живописець, а й талановитий театральний оформлювач. Очевидно, не обійшлося тут без впливу Олександри Екстер, яка створювала сценічне оформлення для відомого Камерного театру О. Таїрова в Москві. Марк Епштейн оформлював вистави в єврейських театрах Києва, Харкова, Чернігова, Одеси. До нашого часу збереглися дві серії ескізів до вистав “Цвай Куні Лемлех” і “Ристократн”.
Не чужими були для Марка Епштейна олійний живопис і скульптура. У 20ті рр. ХХ століття майстер створив чимало пластичних робіт, які прикрашали Київ, проте жодній із них не судилося дійти до нашого часу. На згадку про них лишилися лише чорнобілі фото, які на виставці експоновано поряд із графічними роботами майстра. У колекції Національного художнього музею України понад 50 живописних робіт М. Епштейна. Цікаво, що більшість із них досі ніде не експонували.
Нині до українців повертаються забуті імена, замовчувані твори геніїв світового рівня. Виставка творів Марка Епштейна, цього “київського Пікассо”, поряд. Нарешті майстер повернувся додому…
