«Сонця і зоряного неба за будь-якої погоди»

100_7634бажають українські астрономи в новому році

Звичайна столична адреса — вулиця академіка Заболотного, 27. Там розташована Головна астрономічна обсерваторія НАН України. Ми їхали туди вперше, тож хотілося якнайшвидше дістатися, аби знайти відповіді на найпотаємніші “Чому?” щодо нашого буття, адже воно пов’язане із зорями, із далекими незнаними світами. Але щоб потрапити до обсерваторії, нам довелося йти кілька кілометрів засніженим Голосіївським лісом. Чарівна, зовсім не міська природа ніби перегукувалася із Космосом.
Наш співрозмовник — Іван Павлович КРЯЧКО — завідувач відділу науково-технологічної інформації Головної астрономічної обсерваторії НАН України, автор “Кишенькового атласу зоряного неба”, “Атласу зоряного неба”, методичного посібника для вчителів “Астрономія. 11 клас”, “Путівника зоряним небом”, “Наочного посібника з астрономії”, електронного підручника з астрономії для 17-годинного курсу, співавтор підручників, навчальних програм із природознавства та астрономії, Бібліотеки електронних наочностей з астрономії, близько 20 наукових публікацій із питань фізики Сонця та двох патентів на винаходи. Засновник і шеф-редактор науково-популярного журналу “Наше небо. Observer”.

— Іване Павловичу, яку інформацію можуть отримати люди про діяльність обсерваторії, і куди звертатися із запитаннями  щодо астрономії?
— По-перше, це музей історії ГАО НАНУ, куди обов’язково мусить потрапити кожен, хто цікавиться астрономією. По-друге, це спільне з відвідувачами спостереження за об’єктами зоряного неба, яке проводимо у заздалегідь обумовлений час. По-третє, це науково-популярні лекції провідних співробітників обсерваторії. У нашому конференц-залі можна розмістити 200 слухачів. Це можуть бути різні, як прийнято тепер називати, “команди”, яких цікавить астрономія. У нас є науковці, які безпосередньо займаються питаннями води на Марсі, питаннями Сонця тощо. Вони нададуть інформацію “з перших вуст”. Розклад лекцій, спостережень розміщено на сайті обсерваторії www.mao.kiev.ua, а попередній запис на лекції за телефоном у Києві 526-47-58.
Нині велику увагу обсерваторія приділяє розвиткові астрономічної освіти. Хоча ще років 20 тому це питання обходило професійну астрономічну спільноту. Вважалося, що освітою мусить займатися профільне міністерство, а науковці — наукою. Але так сталося, що про астрономію як шкільний предмет на початку 1990-х років забули. І ми отримали десятирічний “провал”, коли її майже не вивчали в школі. Але зусиллями української астрономічної спільноти вдалося повернути астрономію до переліку обов’язкових шкільних предметів. Сьогодні ми поєднуємо астрономічну науку з астрономічною освітою, наші науковці постійно проводять відкриті лекції в університетах, уроки в школах.
2009 рік був оголошений ООН Всесвітнім роком астрономії, адже саме тоді минуло 400 років від того, як Галілео Галілей уперше подивився на небо в телескоп. Із цієї нагоди навесні 2010 року ми провели “Астрономічний педагогічний фестиваль”, у рамках якого були конкурси для вчителів, презентації кращих учнівських і студентських проектів, виставки, лекції тощо.
Ми запрошуємо до астрономічної громади всіх, кого вабить зоряне небо: науковців, учителів, аматорів. Намагаємося надавати кваліфіковані відповіді на запитання, що надходять за телефоном або електронною поштою, популяризуємо астрономію в будь-який спосіб, зокрема й через ЗМІ.
— Чому обсерваторія в Голосіївському лісі називається Головною? Невже тут найкращі умови для спостережень?
— Тут ми проводимо найбільше досліджень в Україні — від спостережень за планетою Земля (відділ геодинаміки) до позагалактичних об’єктів. Усе, що потрапляє у цей проміжок, входить до наукових інтересів працівників обсерваторії. Головна астрономічна обсерваторія — академічна установа, що належить Національній академії наук, можливо, тому вона й Головна. Є й інші обсерваторії, які зосереджені на конкретніших дослідженнях. Так, Університетська обсерваторія готує професіоналів-астрономів, Кримська знана у світі як Сонячна обсерваторія, там дуже гарні результати дослідження Сонця і найбільший в Україні телескоп діаметром 2,6 м.
А взагалі в Україні не дуже сприятливий “астроклімат”. У нас немає високих гір (а телескопи найкраще ставити високо в горах). Наші Карпати і Кримські гори замалі, навіть порівняно з Кавказом, не кажучи вже про гору Мауна-Кеа, де на висоті 4000 метрів розміщено найбільшу обсерваторію у світі. Найкращий сонячний телескоп — на Канарських островах, туди теж їздять наші науковці. Астрономія — загальносвітова наука. Зараз немає потреби будувати в Україні надпотужні телескопи. Науковці, які визнані світовою астрономічною громадою, можуть просто поїхати спостерігати в іншу країну.
— Який найбільший телескоп має ГАО НАН України?
— Найбільший телескоп, що належить нашій обсерваторії, — Терскол — на Ельбрусі, в Кабардино-Балкарії, на висоті 3100 м над рівнем моря. Сьогодні це Міжнародний центр досліджень, оскільки розташований на території Росії, але обладнання належить нашій обсерваторії, Українській державі. Окрім астрономічних,  його застосовують для медичних й екологічних досліджень.
— Що вразило Вас у зоряному небі 2010 року і чого очікувати 2011-го?
— Я був найбільше вражений цього літа, коли спостерігав за зорепадом Персеїд у серпні. Ми їздили спостерігати це явище в Лісники (це обсерваторія поблизу Києва, що належить кафедрі астрономії). З нами була група школярів, які займаються спостереженнями за цими явищами. Тоді була неймовірна спека, і ми з хлопцями лежали просто на землі й рахували метеори. Із 13 на 14 грудня був ще один красивий зорепад — падали Гемініди. 2011-го сподіваємося побачити найяскравіші планети, Місяць. Ці сподівання пов’язані зі сподіваннями багатьох людей, які хотіли б подивитися на це разом із нами. А це вдається не завжди, бо в Києві, на жаль, не все так добре з астрономічною погодою: буває хмарно, тож ми не бачимо ясного неба іноді впродовж місяця. Тому астрономи завжди бажають усім “Сонця і зоряного неба за будь-якої погоди”.
— Які найвагоміші відкриття зроблені у світовій науці 2010 року?
— На мою думку, найнеймовірніше відкриття зробив британець Роджер Пенроуз. Він знайшов певні неоднорідності мікрохвильового фону, який з’явився невдовзі після народження Всесвіту й несе інформацію про цю подію. Ці неоднорідності, впевнений вчений, свідчать про те, яким був Всесвіт до “Великого вибуху”. Питання народження Всесвіту завжди найбільше цікавило науковців, тому Пенроуз ніби переступив цю межу таємничості. За його висновками, Всесвіт перейшов у цей стан із якогось попереднього — тобто попередник Всесвіту закінчив своє існування і дав життя новому. Але залишки інформації про той попередній стан проникли сюди.
Проте більшість космологів вважають, що об’єктивність дослідів Пенроуза викликає сумнів, тож радять дотримуватися класичної теорії про те, що точкою відліку нашого буття все ж був “Великий вибух”. Але що його спричинило і що було до нього — досі залишається відкритим питанням.
Щодо конкретики — відкриті нові екзопланети (що обертаються навколо інших зірок). Ці об’єкти астрономи відкривають із 1995 року і таких уже понад 500. Якщо ще 20 років тому існування планет навколо інших зірок було гіпотезою, то зараз — це один із прогресивних напрямів відкриттів. Зараз за допомогою найпотужніших телескопів їх навіть фотографують, тож ми можемо побачити інші планетні системи на власні очі. А це крок до розкриття ще одного вічного запитання — чи є планети схожі на нашу Землю, чи є на них життя? Зараз уже відкриті планети лише втричі більші за Землю, які мають тверду поверхню, серед них може виявитися така, яка має умови для життя. А хто там, чи що там?
Колись я написав наукову статтю “Як астрономи життя у Всесвіті шукають”, яку розпочав із того, що життя взагалі-то питання не суто астрономічне. Є ще біологія. Але на астрономів “повісили” завдання знайти місце, де життя може існувати. Тому на стику астрономії і біології виникла астробіологія. Біологи за певними “маркерами” (наявність атмосфери, кисню в ній, води тощо) встановлюють імовірність існування життя на екзопланетах.
— Чи можна побачити в телескоп такі дивовижні космічні об’єкти, як на фото в Інтернеті?
— Ні. Навіть принципово неможливо. Навіть якщо цілу добу дивитися на ту точку неба, де є цей об’єкт, ми його таким не побачимо. Бо фотографія і людське око — це різні приймачі. Фотографія може накопичувати світло, а око цього не робить. Астрономи мають робочі інструменти — телескопи. 2010 року провели ремонт космічного телескопа імені Хаббла, який уже 20 років літає навколо Землі й фотографує далекі об’єкти. Ці знімки розтиражовані й сьогодні більшість людей уявляє Всесвіт саме за фотографіями Хаббла. На ремонт американці витратили мільярд доларів, із них — 200 мільйонів на нове наукове обладнання. Тепер він гарантовано працюватиме ще 5 років, хоча йому на зміну будують значно більший телескоп імені Джеймса Веба.
Українські науковці також мали програму спостереження на Хабблі, а це свідчить про високий рівень наших астрономів, адже заявки відбирає спеціальна міжнародна комісія, і вони мають вкладатися в концепцію загальносвітової астрономії. Наші астрономи під керівництвом академіка НАНУ Юрія Ізотова спостерігали далекі галактики впродовж семи діб (оскільки Хаббл перебуває на орбіті, спостереження ведуть цілодобово). Хаббл літав навколо Землі, відпрацьовуючи програму, що була написана тут, у Голосіївському лісі.
— Іване Павловичу, здивуєте читачів “Слова Просвіти” — є життя на Марсі?
— Це дуже цікава тема. Можна було б навіть написати про це роман. Хто тільки не шукав життя на цій планеті, але досі не знайшов.
Одного разу вже здавалося, що тема закрита: життя немає. Але до Марса прилітає черговий космічний апарат, досліджує його з орбіти і знаходить “маркери” — побічні ознаки існування життя.
На поверхні Марса зафіксовані прояви метану, що може бути пов’язане з мікроорганізмами. Також було з’ясовано, що під поверхнею Марса є вода в замерзлому стані. Це поклало край тривалим розмовам щодо того, була вода чи ні, і чому на поверхні Марса багато висохлих русел і річищ. Вода була, правда давно, мільйони років тому.
Можливо, десь вода виходить назовні, але на дуже короткий час. Є фотографії, де видно, як з узвишшя стікає щось схоже на краплі води.
Дві американські космічні міжпланетні станції “Вікінг-1” та “Вікінг-2” 1975 року зробили посадку на Марсі й шукали там життя, брали проби ґрунту, потім його досліджували, але, на жаль, нічого конкретного про можливе життя на планеті не сказали.
Донині зберігається стан стійкої рівноваги, як говорять фізики, тобто ніхто на себе не візьме сміливість сказати, що на Марсі немає життя.
Коли Радянський Союз збирався відправляти на Місяць космічні апарати, Сергій Корольов зібрав нараду представників космічної галузі, де вирішували питання щодо того, яка поверхня Місяця — тверда чи піщана, чи може апарат вгрузнути в пісок. Ці дебати точилися дуже довго, а потім Корольов узяв на себе сміливість і написав: “Місяць твердий” і поставив знак оклику.
Щоб дізнатися, чи є життя на Марсі, потрібні додаткові дослідження. До планети спрямовують ще кілька космічних апаратів, які в найближче десятиліття все-таки нададуть відповідь на це питання.
— Можливо, у якихось нетрях Сонячної системи є життя?
— На інших планетах життя немає, бо там для цього несприятливі умови. Якщо воно і є, то специфічне, мікробне. Однак можливе життя на супутниках великих планет.
Десь 20 років тому співробітник нашої обсерваторії написав статтю “Чи є життя на Європі?”. Усі подумали, що він, мабуть, з’їхав із глузду. Потім з’ясувалося, що він мав на увазі Європу — супутник Юпітера. Він цікавий тим, що суцільно вкритий водою: верхній шар — лід, який порепався, а під кригою рідка вода. Багатьох цікавить, що може бути в цьому океані. Однак дізнатися про це складно — щоб дістатися води, потрібно пробити кілометровий шар льоду.
У нашій Сонячній системі ми практично всі об’єкти бачимо повністю, єдиний виняток — Місяць.
Якщо знайдемо якісь найелементарніші ознаки життя на наших планетах, то це стане вагомим доказом того, що життя притаманне Всесвіту.
Коли я думаю про життя у Всесвіті, мені стає лячно. Страшно стало і фізику Фермі, якому прийшла в голову одна думка, яку зараз називають парадоксом Фермі.
Чому ми не бачимо жодного інопланетянина, адже Всесвіт існує та існуватиме нескінченну кількість років? Якщо Всесвіт нескінченний, тоді таких планет як Земля нескінченна кількість і тоді таких життів нескінченна кількість. Отже, на Землі повинно бути багато інопланетян, але їх немає.
— Чи досліджена Сонячна система і чи є її чітка структура?
— Плутон викреслили зі списку великих планет, бо почали відкривати об’єкти за орбітою Плутона, які більші за Плутон. Знайшли Ериду, що значно далі ніж Плутон, але більша за розмірами.
2006 року на з’їзді міжнародного астрономічного союзу виникла дилема: чи варто говорити, що є десята планета в Сонячній системі, через рік знову зібратися і оголошувати про одинадцяту і т. д.
Пішли банальним шляхом: зробити так, як простіше.
Вирішили, що є вісім планет, а Плутон і все, що навколо — це “карликові планети”. Тоді вже було відомо, що є пояс Койпера. Із 1950 року Койпер передбачив його існування. Стало відомо, що Плутон — об’єкт цього поясу і стало зрозуміло, що це один із певної кількості об’єктів у поясі Койпера.
В одному зі штатів США, де стоїть обсерваторія, на якій відкрили Плутон, ухвалили закон вважати Плутон дев’ятою планетою.
Об’єктів у поясі Койпера тисячі, “карликових планет” близько десяти. Науковці активно спостерігають за цим поясом. Зараз до Плутона летить космічний корабель “Нові горизонти”. 2015 року він уже повинен там бути, і тоді він проведе пряму розвідку.
НАСА доповіло, що їхній корабель досяг межі Сонячної системи. Але якщо поглянути на хронологію, то він її досягав уже кілька разів. Насправді межа Сонячної системи — поняття досить умовне. Розміру Сонячної системи немає, бо не зрозуміло, що взяти за її початок.
— Зараз в Інтернеті постійно з’являються цікаві астрономічні факти. Їм можна довіряти?
— Ми за чистоту інформаційного простору, зокрема й астрономічного. Я за астрономічну правду. Я працюю довго, й опівночі переглядаю новини в Інтернеті. З’явилася інформація, що міністр оборони НАСА повідомив журналістів про те, що в нього була зустріч із астрономами й ті сказали, що 2013 року будуть неймовірні спалахи на Сонці і Земля буде випалена. Це при тому, що в НАСА немає міністра оборони. Ну, думаю, завтра на роботу приїдуть із телеканалів. Справді, зранку на мене вже чекали представники ЗМІ. До новин, які з’являються в Інтернеті, треба ставитися дуже обережно.
Телевізійні канали інколи “шарпаються” самі й багатьох людей вводять в оману. Мені дзвонять і кажуть: “Іване Павловичу, на телеканалі сказали, що на Землю летить планета, і в нас буде щось страшне”. Я їх заспокоюю і говорю, що до нас нічого не летить, але не вірять — так по телевізору сказали! Люди старшого віку звикли вірити, що все написане в газеті і сказане з екранів телевізора — правда.
До нас багато чого може летіти і ми можемо на когось налетіти. Земля рухається навколо Сонця зі швидкістю 30 кілометрів на секунду. А наша Сонячна система зі ще більшою швидкістю летить у Галактиці, і що на нашому шляху можуть сказати тільки астрономи.
Астрономи — своєрідний дороговказ, загін, що йде попереду цивілізації і попереджає про небезпеку. Вони обнишпорюють увесь простір навколо Землі, спостерігають небо щодня і щоночі.
— Як Ви прокоментуєте інформацію про планету Нібіру?
— Розмови про планету Нібіру пов’язані з цікавим астрономічним парадоксом: більшість зірок, які ми спостерігаємо у Всесвіті, створюють певні системи. Найпростіша — це подвійна зірка. Зорі уникають самотності, вони, як правило, живуть групами. Наше Сонце — чи не єдине — не має супутника і це дозволяє деяким професійним астрономам говорити, що це не так, насправді Сонце має супутник — оту Нібіру чи зорю Немізіду — ще один міфічний об’єкт. Про цю зірку нам нічого не відомо, питання відкрите.
— Через скільки років може настати небезпека для Землі?
— Великих тіл, які б могли зіштовхнутися із Землею і викликати загальнопланетарну катастрофу, немає. Однак Сонце не вічне, через п’ять мільярдів років воно закінчить своє життя, а разом із ним закінчить життя вся Сонячна система.
Астрономи інтуїтивно шукають життя на інших планетах для того, щоб майбутні покоління могли врятуватися.
Подумайте, чому людина така допитлива? Ми могли б бути істотами, яких нічого не цікавить. Допитливість закладена в нас для того, щоб ми могли врятуватися. Через допитливість, через намагання пізнати світ, знаходимо для себе шляхи порятунку від небезпеки.
— Чи поширена в Україні аматорська астрономія?
— Астрономія абсолютно відкрита наука, яка не працює на закриті теми. Зараз аматорська астрономія дуже поширена. Люди, що цікавляться зоряним небом, мають можливість купувати якісні телескопи, зокрема на Заході, в США, Канаді. Вони купують таке обладнання, яке мають не всі професійні астрономи в Україні. Хоча в нашій державі також зароджується аматорська астрономія.
Аматори відкривають спалахи наднових зір, екзопланети, їм зараз досяжні ті тіла, які бозна-де перебувають від Землі.
До речі, планети відкривають переважно японці, бо у них доба починається раніше, і вони першими спостерігають небо в конкретну добу. Всі відкриття комет за ними, бо їх найкраще спостерігати на Сході.
— Як Ви ставитеся до народної астрономії?
— До народної астрономії ставлюсь із великою пошаною, бо давно зрозумів, що це скарб цивілізації, скарб кожного народу окремо. Кожен народ по-своєму бачив небо, по-своєму міг читати небесну книжку.
До нас дійшли міфи і легенди стародавніх греків, грецькі сузір’я у нас взято за основу. Але ми знаємо і про Бочку, і Дівку з відрами, і Великий та Малий віз, і Небесний Хрест — це все українська народна астрономія.
Давні люди багато знали про небо, більше ніж сучасні. Давня людина не могла вижити без цих знань. У них не було комп’ютерів, телевізорів, їхнім монітором було небо.
— За знаком зодіаку Ви — Скорпіон. Вірите в астрологію?
— Астрологія — це марновірство. Нічого не маючи спільного з наукою, вона виросла і буяє сьогодні тільки в головах неосвічених людей.
Як можна вірити в те, що коли планета Марс зайшла в певне сузір’я, то це означає, що ви знайдете гаманець?
Гороскопам, які друкують у ЗМІ, не варто довіряти. Мене дивує, що їх друкують навіть у серйозних виданнях. Це свідомий обман читачів. Дехто говорить, що гороскопи — це гра, розвага. Я не сприймаю астрологію як гру, бо це нехтування елементарними речами.
Багато українців вірять гороскопам, бо звикли вірити газетам. Поради в гороскопах люди починають проектувати на своє життя, тому і роблять помилки, обмежують свої дії.
Астрологія виникла через нашу допитливість. Людина бачила процеси, які відбуваються в небі і, звісно, бачила реальний вплив, коли сонце спустошувало Землю чи падав метеорит. Людина зрозуміла, що небо впливає на Землю і подумала, що і на неї впливає, вона спроектувала небесні дії на своє життя. Пояснення ці довільні, це — фантазія.
Наука відрізняться від астрології тим, що науковець щоранку встає і говорить: “Те, що я вчора придумав, неправда”. Він не будує своїх припущень на вірі. Наука може відмовитися від попередніх уявлень, які насправді не відповідали дійсності. Астрологія побудована на вірі, на тих речах, від яких потрібно відмовлятися.
— Іване Павловичу, Ви вірите в існування душі?
— Хімія, з якої складене наше тіло, народилася під час спалахів зір. Зорі утворили всі хімічні елементи, окрім водню і гелію. Ми складені з попелу давно згаслих зір.
Напевно, ми не створені ніким і нічим, а з’явилися як результат розвитку величезного Всесвіту. А як з’явився сам Всесвіт — питання відкрите. Я не можу його собі пояснити. Я можу погодитися з тими людьми, які говорять, що світ створений надприродною істотою, і з тими, які стверджують, що виникнення світу — природній процес.
Але те, що ми в цьому світі невипадкові — це точно. Вся еволюція Всесвіту свідчить, що наше існування невипадкове.

Спілкувалися
Євген БУКЕТ,
Наталія АНТОНЮК

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment