МИХАЙЛО ВОЛИНЕЦЬ: «НАС ХОЧУТЬ ЗАВЕРНУТИ В РАБСТВО»

У грудні 2010 р. Верховна Рада України ухвалила Закон “Про соціальний діалог”. Незалежні профспілки України критично оцінили його і звернулися до президента Януковича з проханням накласти вето на цей Закон. На запитання нашої газети відповідає голова Конфедерації вільних профспілок України, народний депутат України (фракція БЮТ) Михайло ВОЛИНЕЦЬ.

— Пане Михайле, тож — “соціальний діалог”, що за ним?
— Він будується між роботодавцями й людьми найманої праці, яких представляють профспілки. Третьою стороною є влада. 23 грудня парламент ухвалив Закон, у якому, зокрема, йдеться про таке важливе питання, як підписання регіональних, галузевих і генеральних трудових угод. Ними визначається не лише рівень заробітної плати, а й купівельна спроможність людей, тобто їхній добробут. Ідеться також про соціальну захищеність.
У нас давно вже існує і тристороння Рада соціального діалогу при Президентові, яка має дорадчі функції. Однак, наприклад, у Польщі ще не було випадку, щоб подібна Рада соціального партнерства надала пропозиції Сейму держави, і він їх не врахував.
— У нас враховують далеко не завжди?
— Навіть не завжди обговорюють. Ухвалюється бюджет держави, де передбачено основні соціальні параметри, а його проект Рада навіть не обговорює.
— Незалежні профспілки оцінили цей новий Закон як наступ на права трудящих, спробу знищити вільні профспілки.
— Влада вибудовує тоталітарне суспільство, близьке чи то до російського, чи до білоруського варіанта, чи до українського бандитського. І в цій тоталітарній системі вибудовується також профспілкова вертикаль. Усе, як за радянських часів, коли була єдина профспілка, підпорядкована владі, і вона слугувала не людям праці, а комуністичній верхівці. Ось що заклали в законопроект його автори — депутати-регіонали Василь Хара, Олександр Стоян і Ярослав Сухий.
— Хара нині очолює провладну Федерацію профспілок України, Стоян очолював її раніше, плюс усюдисущий Сухий. І, до речі,  саме вони є авторами скандального законопроекту про новий Трудовий кодекс.
— Саме їхній законопроект про соціальний діалог і ухвалено контрольованою регіоналами більшістю в парламенті. Закон визначив критерії репрезентативності профспілок, тобто їх “законності”. Згідно з такими критеріями, незалежні профспілки спочатку будуть усунуті від можливості захисту трудящих, від того ж соціального діалогу, їх позбавлять права укладати колективні угоди на підприємствах, на регіональному рівні — угоди районного та обласного рівня між людьми праці й роботодавцями, а також — галузеві та генеральні угоди на рівні України. Їх відсторонять від участі в управлінні Фондами соціального страхування, а це — оздоровлення, техніка безпеки й охорона праці, оплата лікарняних. Урешті мета всього цього — знищення незалежних профспілок.
— Яким чином?
— Законом утворюється нова державна структура — Служба посередництва і примирення при Президентові. Вона буде виносити рішення про репрезентативність, тобто законність, тих чи інших профспілок та їх органів.
— Ті, хто проштовхував цей Закон, можуть сказати, що це задля порядку у профспілковому русі.
— Але Україна — молода держава, справжній профспілковий рух, як і багато іншого, на стадії творення, особливо якщо говорити про окремі галузі, регіони. І можливості такого творення гальмуються. Якщо глянути глибше, йде знищення тільки-но народжуваного громадянського суспільства України. Адже існування єдиної, колишньої радянської профспілки — Федерації профспілок України абсолютно не забезпечує соціального захисту людей, вона не лише провладна, а просто кишенькова: наскрізь корумпована, прості трудівники не в змозі її контролювати. Натомість — повністю контрольована владою і кримінальним бізнесом. Наслідок один — суттєве погіршення життєвого рівня простих людей, яких нікому захистити.
— Є приклади?
— Чи не найбільш кричущий факт — підписання офіційною профспілкою — ФПУ нової Генеральної угоди з урядом і роботодавцями, причому одразу на два роки, на 2011—2012й. Це сталося 9 листопада, в обхід незалежних профспілок. Зокрема цією Угодою передбачено “замороження” заробітної плати працівників бюджетної сфери…
— Але ж це прямо суперечить недавнім виборчим обіцянкам регіоналів — і на президентських, і на місцевих виборах.…
— Вони дуже швидко забувають про свої обіцянки. Далі, за цією Угодою з профспілками вже не треба буде узгоджувати підвищення тарифів на газ, електроенергію. Хоч у попередніх угодах це передбачалося. Нині ж просто записано якесь туманне положення про “консультації” влади, роботодавців і профспілок для ухвалення “спільних рішень”. Але ясно, яким може бути “спільне рішення”, коли кишенькові профспілки на боці влади…
— А роботодавці, тобто бізнес, давно зрослися з цією владою.
— Про який захист  прав та інтересів трудящих можна говорити, коли з набуттям чинності нового Закону втратить чинність законоположення про так звані колективні договори?! За цим Законом іде новий Трудовий кодекс, уже ухвалений у першому читанні і готовий до другого. Потім Житловий кодекс. Рабські умови праці й проживання простої людини будуть закріплені.
— Дуже болюча тема — підвищення комунальних тарифів. Різко, на 25—30 і більше відсотків дорожчає тепло, квартплата. Газ із серпня подорожчав на 50 відсотків, із квітня півторакратне подорожчання буде вже на цей тариф. За якісь 8 місяців подорожчання складе 125 відсотків. У новій Генеральній угоді зникло, як Ви сказали, положення про узгодження тарифів із профспілками. Але ж вони не можуть  попускати  такий наступ на життєві інтереси громадян?
— ФПУ мовчки “проковтнула” це підвищення тарифів. І відсторонилася від боротьби за скасування підвищення ціни на газ. Національний форум профспілок України, наша КВПУ, партія “Батьківщина” подали позов до суду з вимогою скасувати таке різке підвищення ціни на газ. Спершу до цього приєдналася і ФПУ, яка теж подала аналогічний позов. Суд об’єднав ці позови в одне провадження. А 16 вересня, коли прийшли до суду на засідання, дізналися, що ФПУ несподівано відкликала свій позов. І суд, посилаючись на це, просто відмовився розглядати справу. А після того, як 9 листопада ФПУ підписала ту ганебну Генеральну угоду, стало зрозуміло, чиї інтереси їй ближчі.
— Наступна тема — фонди соціального страхування. Кожен із нас, працюючих, незалежно від того, у якій він профспілці і чи є взагалі її членом, отримуючи зарплату, знає, що з нього вирахувано своєрідний податок — платежі в ці фонди. Це колосальні кошти, до яких теж мають стосунок профспілки.
— До деяких фондів йдуть відрахування із зарплат. Але левову частку відрахувань до цих трьох фондів, як і до Пенсійного, роблять роботодавці. Та фактично це просто частина недоплаченої працівникові зарплати, бо платежі йдуть із фонду підприємства. А роботодавець не бере це собі на витрати, а закладає ці відрахування у вартість продукованого. Хто купує цю продукцію? Звичайні громадяни.
— Коло замкнулося. Цікава економіка…
— Отже, кошти концентруються в казначействі, на рахунках цих фондів.
Це колосальні суми: десь 20 мільярдів гривень на рік. Це недержавні, тобто небюджетні кошти. І ось відсотків із 60 від цих сум, десь 12 мільярдів, розкрадають і використовують не за призначенням.
— Хто ж розпоряджаєються цими величезними коштами?
— Спілка роботодавців і верхівка Федерації профспілок України, та ще деякі чиновники від влади досить серйозно пасуться на цих грошах. Це знову кримінал, корупція. Держава має здійснювати контроль, так передбачає закон. Але ж склалася кримінальна ситуація, коли понад 50 відсотків економіки працює в тіні. Отже, розкрадаються і ці фонди, і майно офіційних профспілок. А прості люди не захищені, 75 відсотків населення проживають за межею бідності.
Формально існує правління Фондів соціального страхування, 45 членів: по 15 від влади, роботодавців і профспілок. Але з цих останніх 15ти — дві третини, тобто 10, — представники ФПУ. Рука руку миє…
— Отже, в країні замість гарантованого статтею 36 Конституції України права громадян на вільне об’єднання у профспілки без втручання і диктату держави йде одержавлення профспілок, прагнення зробити монополіста в особі ФПУ?
— Сюди силоміць зараховують працюючих. Навіть якщо людина взагалі не писала заяву в цю профспілку, вона потрапляє туди автоматично, і з неї вираховують внески у ФПУ. Ці старі профспілки отримують також кошти від роботодавців, різних фондів.
— А між тим, на адресу цієї одержавленої Федерації лунають серйозні звинувачення. Зокрема йдеться про долю гігантського майна, що дісталося офіційним профспілкам після розпаду СРСР.
— За оцінками Служби безпеки України, ФПУ незаконно заволоділа майном на суму 4 мільярди доларів. Але тут не враховано майно, яке належало місцевим профспілковим організаціям, обласним радам профспілок і галузевим профспілкам. Якщо порахувати все це майно — санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, спортивні споруди і таке інше, то все це коштує близько 10 мільярдів доларів.
— Це 80 мільярдів гривень!
— Врахуйте і те, що, наприклад, санаторії у Криму мають по кілька десятків гектарів території, і вартість цієї землі багаторазово перевищує вартість самих споруд.
— Як розпорядилися цим майном?
— В основному розтягли або поздавали в оренду. Візьміть саму центральну будівлю Федерації профспілок України, що в центрі столиці, на Майдані Незалежності. 17,6 тисячі квадратних метрів площі, будівля павутиною обплутана рекламними щитами: реклама банків, які пограбували населення, горілчаних брендів. І лише від такої реклами отримують мільйони доларів. Багато приміщень будівлі здають в оренду, причому більшу частину — нелегально. Сидять там якісь компанії, перекладаються гроші з кишені в кишеню. Взагалі левову частку коштів ці старі профспілки отримують саме від оренди й продажу майна.
Є три постанови Верховної Ради, що це майно має бути підпорядковане Фондові державного майна України і перебувати в управлінні держави. Адже воно набуте коштом держави, самих членів профспілок, підприємств, а профспілкам просто передане в користування. Але ФПУ продовжує незаконно утримувати й продавати це майно. Хоч воно в жодному разі не підлягає приватизації і продажу. І все це при потуранні влади, бо будь-якій владі хочеться приручити й контролювати профспілки.
Я цікавився на найвищому рівні: чому правоохоронні органи не борються із корупцією у профспілках? Відповідь — нема політичної волі.
— Якою ж постає наша українська держава в очах міжнародної громадськості?
— Міжнародна конфедерація профспілок (штаб-квартира в Брюсселі) була категорична проти цього законопроекту про соціальний діалог. МКП зробила дві експертизи законопроекту, направила свої дуже критичні оцінки спікеру Литвину і прем’єру Азарову. Та все це парламентом проігнороване. Міжнародна організація праці (штаб-квартира в Женеві) ще на початку грудня також винесла рішення щодо тих дивних норм закону, які паралельно закладені і в проекті Трудового кодексу. Дуже негативна оцінка. МОП пропонує продовжити соціальний діалог і шукати прийнятних рішень. Влада наша проігнорувала й це.
На фоні невиплат заробітної плати, згортання демократії, блокування розвитку громадянського суспільства з боку влади таке ігнорування може призвести навіть до міжнародних торгово-економічних санкцій щодо України. Хто ж постраждає? Не олігархи, вони й надалі грабуватимуть. Постраждає економіка, а відтак знову ж проста людина. Продукцію наших підприємств не купуватимуть за кордоном, будуть втрачатися робочі місця, погіршуватиметься рівень життя. Внутрішня ситуація в країні загострюватиметься. Бо коли люди відчувають себе незахищеними, не бачать можливості цивілізованого вирішення питань, вони вдаються до страйків, демонстрацій, інших гострих форм боротьби за свої права.
— Як Ви оцінюєте те що відбувається в нашому суспільстві?
— Вибудовується тоталітарна держава з корумпованою владою, де відсутні свободи, не дотримуються права громадян, низькі параметри життя для більшості населення. Але Україна — не Афганістан, не азіатська держава, вона на рубежах Європейського Союзу. Багато наших людей знають інші стандарти життя, бувають за кордоном, вони не згодні з такою ситуацією. І боротьба буде загострюватися  не лише на соціальному рівні, а й політичному. Зростання цін, підвищення комунальних тарифів, замороження зарплати, підняття пенсійного віку — все це підштовхне маси людей піднятися широким фронтом на боротьбу за свої права.
Європі ж на їхніх кордонах не потрібна така країна з нестабільною ситуацією. І тому Європа сьогодні вже теж реагує. Поки що це заяви, але незабаром, коли ухвалюватимуться такі рішення, як щодо Лукашенка, коли 27 країн заборонили йому і його наближеним в’їзд на свою територію. А самі українці оцінять таку нашу владу на нових виборах.
Незалежні профспілки боротимуться і проти наступу на самі профспілки, і проти наступу на права людей.

Спілкувався Петро АНТОНЕНКО

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment