МУЗИКА, ЩО ЗДАТНА ОЗДОРОВИТИ НАШЕ СУСПІЛЬСТВО

100_4756Нині є вже багато досліджень, які переконливо доводять, що українська народна музика, зокрема обрядового кола (особливо гаївки), надзвичайно благотворно впливає на здоров’я, гармонізує людину і довкілля. Подібна дія і класичних творів Моцарта, Березовського, Леонтовича… Нещодавно наш кореспондент мав змогу переконатися, що таку музику створюють і деякі сучасні українські композитори, зокрема лауреат багатьох престижних вітчизняних і міжнародних премій Олександр Яковчук.
Після справжнього потрясіння від його авторського концерту із промовистою назвою “Серцем лину в Україну” в НМАУ ім. П. І. Чайковського, під час якого відбулися дві світові прем’єри композитора, захотілося більше дізнатися про нього.

Галина МОЙСЕЄВА,

Фото Євгена БУКЕТА

Зростав Сашко у музичній родині на Поділлі. Батько — вчитель історії — Микола Яковчук грав на гітарі, мати — лікарка — мала музичну освіту, багато пісень знала бабуся Явдоха. І сам хлопчик співав у шкільному хорі. Та музичним “премудрощам” у Кам’янець-Подільській музичній школі навчався лише півроку. Але це не завадило йому вступити до Хмельницького музичного училища, у якому провчився тільки три курси, бо був прийнятий до Київської консерваторії у клас композитора Анатолія Коломійця, учня уславленого Левка Ревуцького.
Та попри непересічні здібності, шлях молодого митця не був легкий. Заробляючи на життя, ще студентом чотири роки співав у хорі оперної студії Київської консерваторії. Потім працював музичним редактором на Українському радіо, чотири роки завідував музичною частиною Київського “Молодого театру”. Не відмовлявся від замовлень написати музику до спектаклів (“За двома зайцями”, “Сватання на Гончарівці”, “Три сестри”); залюбки творив для дітей (“Пригоди Аліси в країні чудес”, балет “Пригоди у Смарагдовому місті”), написав багато естрадних пісень.
Але, за висловом доктора філософії в галузі мистецтва Валентини Кузик, на чільному місці у творчості Олександра Яковчука завжди були теми філософського й соціального звучання. (Опера “Незабутнє” за повістю Олександра Довженка, народна феєрія “Сім слів Малахія” за Миколою Кулішем, симфонія-реквієм “Тридцять третій” на вірші Василя Юхимовича, де вперше пронизливо трагічно прозвучала тема Голодомору, симфонія “Біоритми Чорнобиля”, яку він написав одразу після трагічного вибуху.
Та створюючи музику, Олександр ще зі студентських років, за першої-ліпшої нагоди, і в Україні й у колишній Югославії (де наприкінці 80х він працював в опері міста Нові Сад) збирав і записував зразки українського фольклору. Зараз їх у доробку композитора понад півтори тисячі.
У 1990х Олександр разом із дружиною Надією (чудовою піаністкою) та трьома дітьми виїздять до Канади. Там вони працюють педагогами у музичних закладах Торонто, навчаючи юних музикантів, зокрема і з українських родин.
Олександр жив надією продемонструвати канадійській аудиторії високий художній і композиційний рівень сучасної української музики. Однак це було майже нездійсненно. А в музичних колах уже починають говорити про “роки мовчання” композитора. Але тим часом Олександр Миколайович багато працював. Він просто не показував своїх творів. У той період з’явилися понад 200 нових обробок народних пісень, Літургія св. Іоана Златоустого, духовний концерт “Які любі оселі Твої”, шість псалмів.
У Канаді відбулося багато камерних і хорових концертів Олександра Яковчука. Однак саме тут прийшло розуміння, що реалізувати себе у великих проектах він зможе лише в Україні. Тож, починаючи з 2005 року, Олександр щороку приїздить до Києва, бере участь у престижних музичних фестивалях. Його твори виконують знані хорові колективи, записують на компакт-диски… А 2009 року композитор назавжди повертається в Україну і починає викладати на кафедрі композиції Національної музичної академії України імені           П. І. Чайковського. Поневіряння по світах лише зміцнили переконання: Україна — головне джерело його натхнення, вона назавжди у його серці, без Батьківщини його музика ледь живе.
А під час дійства, з якого ми почали розмову, прозвучали: хоровий концерт “Які любі оселі твої” (світова прем’єра), “Літургія святого Іоана Златоуста” (перше виконання у Києві) й кантата на вірші Тараса Шевченка для солістів, мішаного хору й ударних “Тече вода в синє море” (теж світова прем’єра) у неперевершеному виконанні камерного муніципального академічного хору “Хрещатик” під орудою заслуженого артиста України Павла Струця (солісти Оксана Дондик, Марія Соломін, Юлія Левченко, Віталій Пальчиков, Володимир Палеєв). І як слухач, що сприймає музику серцем, маю сказати про свої враження від концерту: кожен із названих творів повертає рівновагу, гармонізує душу, тіло та підносить і зв’язує наш Дух із вищими сферами. Що, власне, і дає нам здоров’я — духовне, душевне й фізичне.
…Того вечора я мала завдання побувати на ще одному заході, що починався також о 18 годині у столичному Будинку вчителя. Тож вирішила: послухаю перший твір композитора і — бігом далі. Але заворожена музикою, що несе істинну духовність, не змогла підвестись із місця до останної ноти останнього твору…
Упевнена, що такі чи подібні враження винесли й інші слухачі (і професійні музиканти, і неофіти), недарма ж вітали композитора та виконавців його творінь гучними оплесками.
Музика Олександра Яковчука допоможе нам жити в гармонії з собою і світом. І якби ця чи подібна музика сучасних українських композиторів частіше звучала у наших концертних залах, по радіо, на телебаченні, під час свят і врочистостей, то наше суспільство швидше б оздоровилося і фізично, і морально.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment