ПОЕТЕСА БОЖОЮ МИЛІСТЮ

Лариса КОПАНЬ

Можна й простішими словами передати суть поетичного феномену Ганни Чубач — “поетеса від народу”, “для народу”, бо сама є його голосом.
І судити мене не спішіть,
І не думайте часом хвалити.
Я писала не лиш про своє,
Тут багато із вашої долі:
Срібна шибка у кожного є,
Срібна шибка не гасне ніколи.
Від перших своїх віршів ця поетична Журавка вражає лагідним ліризмом, природною пісенністю, щирістю. Важке дитинство гартує її тіло й душу.
Не питайте!
Проминайте!
Ваша жалість — не мені.
Шовк ногам не підстеляйте.
Я — ходила по стерні.
Пише вона не тільки про одвічні жіночі почуття, про кохання і зраду, — хоч у таких рядках відчувається щемлива правда оголеного серця, — у багатьох віршах і поемах вона піднімається до проблем загальнолюдських і національних:
Агов, мій роде, страчений увесь!
Агов, народе, змучений до краю!
Бурштинний місяць закотився десь.
Ніхто його у травах не шукає.
Одна за одною з’являються її поетичні книжки. Твори Ганни Чубач вивчають у школі. Сотні пісень на її вірші, а часто і її музику розлітаються містами і селами. А поетеса освоює новий для себе жанр — ліричної поеми: “Очі матері”, “Вітри історії”, “Чорний рік”. А водночас перо мережить вірші для дітей, бо це з них починається наш читач, бо це ж найсерйозніша письменницька праця.
Не питайте, скільки їй років. Вона — в роботі. Вона зайнята. “Дуже зайнята”. У вірші з такою назвою — вся наша Ганнуся Чубач.
Тож не благаю — заклинаю:
Не лізьте в душу залюбки!
Я дуже зайнята — співаю.
Сьогодні — голосом ріки.
А завтра дощиком і вітром.
Хто вміє слухати — почуй.
Бринить струна у теплім літі,
Чомусь подібна до плачу.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment