Павло ТИЧИНА. ПАНАХИДНІ СПІВИ

І
Прийдіть, пісні, прийдіть, ридання,
З глибин, з душі безодні.
Земне останнє цілування
Я їй даю сьогодні.

Прийдіть, прийдіть, — я вами, рідні,
Коханки смерть відзначу.
Під співи серця панахидні
Колишнєє оплачу.

Тумани кадять фіміами,
Тумани — аж до гаю —
Ридають-плачуть над полями,
А я щось не ридаю.

Моє останнє цілування
Таке болюче, ніжне.
Впадіть, пісні, дощем ридання
На серце білосніжне.

П
Я чую дзвін в бору ялин
Над озером, де трухне млин, —
Дінь-дінь, дінь-бам…
Тепер ти сам, тепер ти сам —
Видзвонює він сумно там.
Дінь-дінь, дінь-дін…

Я чую спів осокорів,
Надгробний болісний мотив:
Ридай, ридай…
В ньому й надія і одчай.
Кохана, любая — прощай
На вік-віків!

III
“Святий Безсмертний,
Святий Боже!” —
Співає присмерк у гаю.
“Біжи, біжи, ридай і падай:
Вже любку понесли твою”.

Гойдається між деревами
Китайка з крові на труні.
О, люде! Стійте, пожалійте,
Віддайте любую міні.

Я розбужу, я зацілую.
Відкрию очі, устоньки.
“Біжи, біжи, ридай і падай,
Бо вже вбивають в гроб гвіздки”.

Біжу — лечу… Дерева… Вітер… —
Деруть одежину мою.
“Святий Безсмертний,
Святий Боже!”
Співає присмерк у гаю.

ІV
Благословен єси, Господи,
Світе святим!
Нас научи заповіданням
Вічним Твоїм.
В жалобі ніч: скрізь — зорі-свічі,
Лунають співи таємничі. —
Благословен єси, Господи!
Поля, гаї, — я вам вклоняюсь,
До ваших дум я прислухаюсь. —
Благословен єси, Господи!
Колись я з нею тут молився,
Як Бог в коханні нам явився. —
Благословен єси, Господи!
Тепер я сам ходжу — блукаю,
Душевні муки розсіваю. —
Благословен єси, Господи!
Благословляю вас я, луки,
І небо в свічах й пісню муки. —
Благословен єси, Господи!

Благословен єси, Господи!
Світе святим!
Нас научи заповіданням
Вічним Твоїм.

V
“Со святими” — я чую — співають
Зіроньки золоті,
Зіроньки.
Мою душу цілують, голублять —
Мов бальзам вони ллють,
Мов бальзам.
“Тут печалі нема ні зітхання,
Як у вас на землі,
Як у вас”.
“Тут життя безкінечне, прекрасне:
О, приходь ти сюди,
О, приходь!
“Тут і мила твоя на престолі
У квітках неземних,
У квітках”.
“Ти полюбиш її тут, полюбиш, —
Лиш не так, як любив,
Лиш не так”.
“Зі святою тебе повінчають
Без перстнів, без вінця,
Без перстнів”.
“Вона матір’ю буде й сестрою,
Як вогонь для землі,
Як вогонь”.
“Будеш ти її сином єдиним,
Як Бог-Син у Отця,
Як Бог-Син”.
“Со святими” — я чую — співають
Зіроньки золоті,
Зіроньки.
Мою душу цілують, голублять —
Мов бальзам вони ллють,
Мов бальзам.


Плачу і ридаю,
Об серце дзвоню я,
Як тебе згадаю,
Світлий мій, пресвітлий раю, —
Алілуя!

Плачу і ридаю:
Ачей розбужу я.
Люба, встань — благаю!
Ти мовчиш, пресвітлий раю. —
Алілуя!


Світає…
Так тихо, так любо, так ніжно у полі.
Мов свічі погаслі в клубках фіміаму,
В туман загорнувшись, далекі тополі
В душі вигравають мінорную гаму.
Світає поволі…
Так тихо, так любо, так ніжно у полі.

Світає…
Все спить ще: і поле і зорі безсилі.
Лиш птах десь озвався
спросоння ліниво;
Та пень обгорілий,
мов піп на могилі,
“Безсмертний, помилуй!” —
кричить мовчазливо.
Видніє щохвилі…
Все спить ще: і поле, і зорі безсилі.

Світає…
Проміннями схід
ранить ніч, мов мечами.
Хмарки золоті поспішають на битву.
Тумани безмовно
тремтять над полями.
І з ними стаю я на ранню молитву.
— О, зглянься над нами!
За що Ти нас раниш
у серце мечами?

VIII
Хто там в небі дзвонить,
Хто сміється в лісі?
Хто це дише, лист колише,
Лист, налитий сонцем? —
Тихше!

Природо, люба, — ой, гай-гай…
Дай виплакатись, дай.
Дай серцеві моєму ліки:
Я милую втеряв навіки.
Чи може ліки у стражданні є? —
Іду, іду на місце лобнеє.
…………………………………….
Надгробнеє риданіє,
Надгробнеє.
Хто там грає ніжно,
Хто квітки цілує?
Хто в природі в небозводі
Розкидає перли? —
Годі!
Природо мила, — ой, гай-гай…
Дай висловитись, дай.
Люби хоч ти мене, кохана;
Глибокая на серці рана
Благослови на місце лобнеє.
Ах, скільки щастя у стражданні є!
…………………………………….
Риданіє надгробнеє,
Риданіє.

ІХ
На твоїй сумній могилі
Рву я квіти голубі.
Квіти серця, мого серця
Уродилися в журбі.

На твоїй сумній могилі
Голубію у журбі.
Пам’ять вічная, кохана,
Пам’ять вічная тобі.

Х
Я чую дзвін в бору ялин
Над озером, де трухне млин, —
Дінь-дінь, дінь-бам…
Тепер ти сам, тепер ти сам —
Видзвонює він сумно там.
Дінь-дінь, дінь-дін…

Я чую спів осокорів,
Надгробний болісний мотив:
Ридай, ридай…
В ньому й надія і одчай.
Кохана, любая — прощай
На вік-віків!
* * *
Я тебе поховав
В присмерк синій,
Як торік тут ходив,
як торік тут блукав
По долині.

Я тебе поховав —
А й донині
Чую співи твої, чую в шепоті трав
Голубині.

Ніжні співи твої
Аж до ранку
Каплють в серце моє,
як в блакить солов’ї
На світанку.

Любі співи твої
В серці чулім
В моїм серці горять
в перечутім сріблі
У минулім.

Я тебе поховав
В присмерк синій,
Як торік тут ходив,
як торік тут блукав
По долині.

Та не всю схоронив
Тебе, мила:
Світлу душу міні,
що кохав, що любив
Ти лишила.

Ти лишила в зірках
У блакиті
Тихий погляд очей —
наче крила у птах
Перебиті.

Ти уклала в хмарки
Свою тугу.
Та в квітки запашні,
на яких слізоньки,
Серед лугу.

Ох, тебе положив
Я до гробу, —
В свою душу сумну,
в погребальний мотив,
Як в оздобу.

* * *
Ой, що в лузі дві тополі граються,
Ой, що з вітром
буйним обнімаються —
Гой-да, любусеньки!
То притихнуть, гордо вигинаються,
То заллються сміхом, то турляються,
Як діточки малюсенькі.

А в моїй душі —
мов перший сніг уранці:
В’ються співи панахидні по коханці.
А в моїй душі —
мов дзвін льодку на гильці —
Срібляно ридають —
дзвонять колокільці.

Ой, що в небі синьому оспалії
Хмари божевільні, мов шугалії,
Летять не чуючи.
Ха-ха! — сміється вітер, доганяє них,
І б’є і рве на шмаття, їх, покраяних,
Вином журби частуючи.

А в моїй душі —
мов перший сніг уранці:
В’ються співи панахидні по коханці.
А в моїй душі —
мов дзвін льодку на гильці —
Срібляно ридають —
дзвонять колокільці.

Друкується за першою публікацією циклу поезій Павла Тичини “Панахидні співи” (“Хайтех”. — Одеса, 1993 р.). У книжці вміщено матеріали з особистих збірок колекціонерів С. З. Лущика та
Т. І. Максим’юка.
Орфографію надісланого рукопису зберігаємо.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment