«ДОВІРЯТИ ЖИТТЮ…»

Уляна ВОЛІКОВСЬКА

Нині українське документальне кіно не може похизуватися шаленою популярністю. Та попри негаразди, воно продовжує жити, порушуючи важливі суспільні питання, обтрушуючи попіл зі сторінок історії. У цьому контексті оминути увагою вечір українського кіно лауреата Шевченківської премії режисера Михайла Ткачука у столичному Будинку учених просто неможливо. Сюди варто було завітати на перегляд стрічок, щоб відкрити для себе дивовижні історії знакових людей, які є своєрідним місточком між минулим і сучасним, відчути зворушливу атмосферу кожної картини… На вечорі представлено невеличкі фільми, які беруть початок із кіностудії “Київнаукфільм”, якій у квітні 2011 року мало виповнитися 70 років. “Хоч вона вже давно не працює як кіностудія, — поділився Михайло Петрович, — проте в нас є гурт людей, які вирішили це відсвяткувати”.
Цікава історія створення стрічки “Пані сенаторка”. 1992 року Михайло Ткачук знімав картину про Луцьк. І перебуваючи на кіностудії “Волинь”, побачив за монтажним столом немолоду жінку Ірину Ливчанівську, яка в майбутньому стала головною героїнею фільму. Тоді режисер і з’ясував, що вона дочка відомої Олени Ливчанівської, яка була сенаторкою за часів Речі Посполитої й у польському парламенті представляла нацменшини. Тоді виникла ідея створити картину. “Я зачепився за те, що в Ірини Ливчанівської збереглося чимало фотокарток, на яких багато коней. І подумав, що треба передати оцей дух вільності. Тож вигадав, ніби вона має створювати фільм про свою маму…” Головна героїня картини ще жива. Два роки тому їй виповнилося 95. “Я думав, що б їй таке подарувати, — жартома розповів Михайло Петрович, — і зупинився на цифровому фотоапараті, бо вона давно колекціонувала фотоапарати. Того дня бабуся була така рада, просто очей не зводила з подарунка і нікого вже не бачила і не чула”.
Зворушливу стрічку “Щаслива Настуня” (2008), сповнену трагічних переживань, просто не можна переглядати без сліз… Це розповідь мужньої жінки Анастасії Тарнавської з буковинського містечка Кіцмань, яка належала до лав ОУН-УПА, за що й потрапила до табору, де брала участь у повстанні норильських в’язнів 1953 року. Вона, переживши тяжкі хвороби й приниження, залишилася живою і все-таки побачила незалежну Україну завдяки непохитній вірі в Бога. Чому “Щаслива Настуня”? Героїня сама у стрічці казала: “Ось я інколи прокидаюся і не вірю, що живу. І така щаслива, що є світ Божий”. “Це блискуча бабуся, — захоплено ділився спогадами Михайло Ткачук, — така жива, енергійна, наче ртуть. Словом, тільки й ходи за Настунею з камерою… У бабусі був свій неповторний світ, у якому вона ніколи не почувалася самотньою. Під час зйомок були курйозні ситуації. Ну, наприклад, я весь час її просив, щоб не дивилася у камеру. Якось знімаємо, а в неї сусідка за плотом. І Настя до неї кричить: “Йди сюди”. А сусідка каже: “Та що ж, я не одягнена, з картоплею тут вожуся”. На що Настуня відповіла: “Та то нічого, ти головне в камеру не дивись, бо вони потім усе це виріжуть”… Ось уже два роки, як Настуня померла, і я був на похороні… Знаєте, отак знайти людину, яка має таку долю, вміє так розповісти і така щира, це велике щастя”. Ця стрічка увійшла до циклу “Загадка Норильського повстання”, який складається із чотирьох картин, зокрема “За ґратами Півночі”, “Вірус непокори”, “Повстання духу”.
Третій фільм “Мольфар з роду Нечаїв”, знятий 19 років тому, — це невеличка казка про самобутню постать, карпатського мольфара Михайла Нечая із роду Данила Нечая, сподвижника Богдана Хмельницького, великого характерника. Тут режисер занурився у таємниці гуцульського побуту, міфології, особливості лікувальної магії колоритного знахаря. Вражає, як цілитель у своїх обрядах поєднує і православні традиції, і містику. Так, наприклад, мольфар молиться і водночас хрестить воду ножем. Але головне — його слово діє…
Напевно, цей вечір міг тривати вічно, адже Михайло Петрович відкрив безліч імен, історій, повз які не можна байдуже пройти… “Маючи кістяк, якесь відчуття до цих неповторних доль, життя так усе розвертає… і йому треба довіряти…”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment