«МОЯ КРАЇНА — УКРАЇНА»

dsc05335
Засідання журі

Фестиваль української музики під такою назвою закінчився нещодавно у Феодосії. Віддзвеніли веселі голоси учасників, стихли оплески шанувальників, згорнуті рекламні банери та плакати, вручені лавреатські дипломи, книжки і компакт-диски від “Просвіти”.

Євген БІЛОУСОВ,
Феодосія

Минулого року у Феодосії зробили першу спробу проведення свята української музики, присвятивши фестиваль Дню соборності України. Організаційні клопоти взяли на себе педагоги феодосійської музичної школи № 2. Одразу обумовили три номінації: “Українська інструментальна музика”, “Народний та естрадний вокал”, “Фольклорні колективи та виконавці”. До участі залучили 50 учнів феодосійських міських музичних шкіл.
Цьогорічний фестиваль дещо змінив наповнення і формат. Співорганізатором стало Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка, а співголовою оргкомітету — автор цих рядків — заступник голови феодосійської “Просвіти”.
Товариство підтримало фестиваль організаційно, виділило для нагородження учасників (а їх цього року було вже 135) книжки та компакт-диски, виготовило кольорові банери, афіші, іншу друковану продукцію. Учасники отримали останні числа газети “Слово Просвіти”.
Концертну залу прикрасили великі кольорові малюнки на національну тематику учнів феодосійської дитячої художньої школи імені І. К. Айвазовського. Виставку назвали так, як і фестиваль: “Моя країна — Україна”.
Значно розширилася географія учасників, які приїхали із Сімферополя і Києва, Москви і кримських селищ Золотого Поля, Старого Криму, Коктебеля, Привітного, Кіровського району.
Якщо у музичних школах Криму підготовка до концертних виступів тривала цілий рік, то відбірковий тур розтягся майже на місяць. Діапазон творів виявився надзвичайно широким: це народні пісні “Ой, ти же, криниченько”, “Од Києва до Лубен”, “Ой, на ганку, на ганочку”, “Женчечок, бренчечок”; фортепіанні твори, насамперед М. Скорика, О. Жилінського, І. Берковича, Ю. Щуровського, Л. Ревуцького, В. Івасюка та інших талановитих творців.
Першою піснею, яка пролунала на фестивалі, був Національний Гімн України — “Ще не вмерли України ні слава, ні воля…”
Відкриваючи фестиваль, заслужений працівник культури України, начальник управління культури міської ради, голова журі фестивалю Тамара Стеблюк зазначила: “Виконання народної музики, позначеної природною мелодикою, наспівністю та багатоголоссям, гра на народних інструментах завжди в Україні вважалися справою благородною і виявом неабияких людських здібностей і таланту. Наш народ славиться своєю пісенністю та музикальністю. Уособленням національного героїко-патріотичного епосу, волелюбної вдачі і чистоти моральних помислів народу стали кобза і бандура. Ці інструменти не мають аналогів у світовій музичній культурі”.
Найпоширенішим музичним інструментом на фестивалі став рояль. Не було серед фестивального музичного інструментарію дримб і деркачів, рубелів із качалками, торохкал та бугаїв. Із погляду класичного ставлення до традиційних українських музичних народних інструментів, до інструментарію виконавців цьогорічного фестивалю поставимося поблажливо. Справді, не всі вони однаковою мірою несуть у собі українську національну ознаку. Безперечно, бандура і кобза — своєрідні емблеми нашої музичної культури.
Як тоді бути з фортепіано і баяном, гітарою, балалайкою, акордеоном? Вони були і залишаються міжнаціональними музичними інструментами, які гармонійно поширилися в українській народній музиці.
Тут доцільно згадати дослідження Гната Хоткевича “Музичні інструменти українського народу”. Він зараховував до українського музичного інструментарію, поміж іншим, інструменти, які здебільшого використовувала інтелігенція: арфа, лютня, валторна, орган. Звичайно, їх не можна назвати українськими народними, бо вони не були причетні до творіння української музики. Але багато музичних інструментів, зокрема вищезгаданих, певною мірою використовувалися раніше і сьогодні функціонують у сфері народної музики України.
Того першого дня всі очікували виступ єдиної на фестивалі бандуристки Насті Фляги з кримського селища Приморського. Дивилися на такий незвичний для Криму інструмент. А викладач бандуристки Тамара Фуголь, знайшовши вільну хвилину, розповідала присутнім про історію кобзарсько-лірницької традиції.
Коли Настя піднялася на сцену, у залі запанувала тиша, бо багато хто з феодосійських дітей раніше не бачив кобзу й не чув, як вона звучить.
Незвична тиша стояла під час усього виступу. Настя, хоч і грає на кобзі всього два роки, майстерно перебирала лади, демонструючи високу техніку гри.
У мереживо виступів юних музикантів органічно вплелося звучання балалайки — цього інструмента російського походження. Юний виконавець Петро Король майстерно виконав українську народну пісню “Ой, ти ж криниченько”. А мені згадалися рядки з гоголівських “Вечорів на хуторі поблизу Диканьки”. Пам’ятаєте опис вечорниць: “… смех и песни слышатся издалека, бренчит балалайка, а подчас и скрипка…”?
Підтверджуючи побутування в Україні автентичної балалайки, доречно згадати її родича — гітару. Увійшовши в практику естрадної музики, вона займає, як і півтори сотні років тому, своє місце в міській музичній культурі. А якщо так, то має місце її участь у творенні нашої народної музики.
Директор феодосійської музичної школи № 2, викладач класу гітари Наталія Чорна-Воєвідко зазначила: “Гітара, акордеон і фортепіано на сьогодні — найпопулярніші серед наших учнів інструменти. До речі, в становлення та популяризацію в Європі гітари Україна зробила неабиякий внесок. 1841 року гітарист-самоук із Погребищ М. Соколовський дав у Житомирі свій перший сольний концерт. Наступні півтора десятиліття йому аплодували в Києві і Москві, Парижі і Варшаві, Мілані та Берліні. У Відні він виборов почесний диплом найкращого гітариста Європи. Навряд чи “ліверпульська четвірка” здогадувалася свого часу, що у світі настане гітарний бум. Величезний діапазон звукових можливостей, компактність і невелика вага, а ще й всюдисуща мода на гітару — запорука того, що цей інструмент не обходитимуть увагою”.
На підтвердження цих слів на сцену піднімається група гітаристів. Ведуча концерту Мельникова Інна оголошує: “Український народний танок “Метелиця” в обробці Михайленко. Виконує ансамбль гітаристів “Тоніка”. Керівник — Ірина Іль”.
Не встигла ведуча оголосити наступного учасника, як зал вибухнув оплесками. До сцени, підстрибуючи на лівій нозі, прямував хлопчик. Виявилося, що дитина три дні тому поламала ногу. Але виступати на фестивалі було для нього давньою мрією. Батьки спочатку вирішили не пускати. Та синове бажання піднятися на сцену і продемонструвати підготовлений твір перемогло.
Ведуча оголосила: “Композитор Людмила Жульєва “Косарі”. Викладач — Жанна Симоненко. Виконує дипломант Кримських республіканських конкурсів “Юний віртуоз” та “Юний композитор” Іван Павлов. Феодосійська дитяча музична школа № 2”.
Це був незабутній виступ чудової дитини. Завуч музичної школи Олена Худова підбадьорила хлопчика: “Молодець, Іванко! Справжній козак!”
Погодився і я з цими словами. А ще подумалося — так і повинен робити справжній митець, якщо бажання чисті та думки світлі.
Два дні — 21 та 22 січня — тривала фестивальна програма. Багато цікавих подій відбулося у День соборності. І концерти, і численні вітання, і оплески, і усмішки. І Ланцюжок Злуки учасників і глядачів, батьків і вихователів простягнувся по центральному міському проспекту імені Айвазовського. І погода була чудова, і настрій гарний. Тому й охочих приєднатися до нашого святкового товариства було чимало. І гучно лунали слова: “З Днем соборності!”, “Схід і Захід разом!”, “Єднаймося, друзі!”
Тривав святковий концерт лауреатів. Вокалістів змінювали інструменталісти. І раптом, наче з оркестру Війська Запорозького прийшла на фестиваль скрипка. Спочатку тихо і, здалося, невпевнено, струнка дівчинка Настя Прилепа повела мелодію. Такт за тактом набирала обертів. Все гучніше звучало фортепіано. І полетіла концертною залою українська народна пісня “Ой, літає соколонько”. А за кілька хвилин гучні оплески лунали на адресу інструментального дуету у складі Дарини Волчіної (скрипка) та Олесі Ковальової (фортепіано). Вони виконали ноктюрн на тему української народної пісні “Вечір на дворі”.
Справжньою окрасою урочистого концерту на честь Дня соборності України стали фольклорні колективи з Феодосії — ансамблі “Веселка”, “Дударики” й театр естрадної пісні “Кольоровий світ”.
У номінації “Народний та естрадний вокал” журі одноголосно визнало переможцем киянку, лауреата Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів і фестивалів Дарину Лукаву. Майстерністю дівчинки пишаються її викладач, заслужена артистка України Надія Буравська та мати — науковець Національного педагогічного університету імені Бориса Грінченка Олена Корикова.
Організатори зробили лауреатам справжнє свято. Коли ще дитина зможе отримати нагороди і подарунки у Національній картинній галереї імені І. К. Айвазовського. Та на додаток ще й продемонструвати свою майстерність у всесвітньо відомій галереї.
Багатоголосий та веселий, метушливий і гучний, серйозний і дзвінкий фестиваль закінчився. Але робота з популяризації української музики продовжується. Ми вирішили розпочати незвичний проект “Музиканти пишуть книжку”. Це буде збірка, авторами якої стануть не лише учасники фестивалю, а й їхні батьки, бабусі та дідусі. Це будуть оповідання та есеї з музичної біографії дописувачів, пов’язані з українською музикою. Спогади про те, як вперше ознайомилися з українськими музичними творами, про роль музики у повсякденному житті. Тексти будуть проілюстровані малюнками і фотографіями та обов’язково написані українською.
Сподіваюся, що фестиваль української музики “Моя країна — Україна” житиме і надалі, змінивши формат на Всеукраїнський. Запорука цьому — щиросердне бажання симпатиків української музики, керівництва товариства “Просвіта”, феодосійців як головних організаторів цього дійства.
І хоча дата фестивалю залишиться незмінною — січень, сподіваюся, в учасників з’явиться мотивація до участі. І це незважаючи на зимові кримські хмари та негоду, недостатнє фінансування і різні проблеми.
До наступної зустрічі у 2012 році!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment