«НАЙКРАЩИЙ СПОНСОР — НАШ ЧИТАЧ»

Нині в будь-якому газетному кіоску можна легко відшукати з десяток видань на кшталт “Травник”, “Народні рецепти”, “Цілитель” чи щось подібне. На жаль, не всі вони рівноцінні: хтось серйозно працює у цій царині, а хтось просто заробляє на “розкрученій” темі. Але навіть серед усього цього розмаїття не губиться часопис, який, власне, започаткував тему етномедицини — газета “Народний лікар України” (свого часу навіть незабутній Олесь Гончар назвав її “…справді унікальним виданням, і справді народним…”). Вона виходить із 1991 р. — спочатку як додаток до газети “Слово Просвіти”, а з 1994 р. — уже як самостійне видання. Чи важко протягом тривалого часу втримувати постійний інтерес читачів і як вдається виживати українській газеті на теренах — про це наша розмова з редактором “НЛУ” Людмилою АЛДАБАЄВОЮ.

— Пані Людмило, “Народний лікар України” вигідно відрізняється від багатьох видань такого ж спрямування, які звертаються до магії, чаклунства, рекламують різних “цілителів” і “родових віщунок”…
— Від самого початку створення газети досить високу планку поставив її перший редактор (який, власне, й створив “НЛУ”) Анатолій Журавський. Коли йому зауважували, що в газеті, мовляв, забагато наукових розвідок і мало практичних порад, Анатолій Федорович відповідав: “Я роблю газету, а не рецептурний довідник…” Він прагнув відійти від усталеного тоді погляду на народну медицину, як забобони й марновірство, а розглядав її як частину духовного спадку українського народу й частіше послуговувався терміном етномедицина. На жаль, Анатолій Журавський пішов від нас непоправно рано, але й наступний редактор — поет і письменник Валентин Грабовський не відійшов від накресленого ним напряму.
— Побутує думка, що підвищений інтерес до народних методів лікування викликаний розчаруванням у офіційній медицині. Людині притаманна віра у диво — таку собі диво-пігулку, яка одразу поверне здоров’я. А якщо дива не стається — шукає інший шлях…
— У значної частини людей досить утилітарний підхід до лікування,  більшість сучасних видань їх у цьому підтримують. Наприклад, болять суглоби — натріть маззю, паморочиться у голові — випийте настоянку… І жодної спроби, аби розібратися, звідки саме виникла хвороба, яке “розбалансування” душі й тіла призвело до “збою в програмі”, а відтак — до недуги, що і як треба змінити у своєму житті, щоб бути здоровим тілом і душею.
— Але ж це складно!
— А іншого шляху не існує. Як немає “диво-пігулки”, так не існує й “чудодійного тибетського рецепта” чи прадавнього волхвівського зілля, які одразу поставлять на ноги. Здоров’я — це щоденна праця над собою, гармонія людини з навколишнім світом, чистота тіла й душі. А цілющі трави, які ввібрали у себе силу рідної землі, допоможуть нам у цьому. І ще хочеться згадати слова славнозвісного академіка-фітотерапевта, члена нашої редколегії Євгена Товстухи про те, що перш за все в організмі потрібно “включити” імунітет, і тоді він сам починає шукати шляхи до оздоровлення. Обов’язково треба прислухатися до себе.
— Щоб прищепити такі погляди на оздоровлення, потрібно проводити значну просвітницьку роботу. Хто допомагає Вам у цій справі?
— Етномедицина — справді духовне надбання нашого народу, яке потрібно по крихті збирати й зберігати. Необхідно детальніше ознайомитися з лікарством українського козацтва чи матеріалами експедиції “Чумацькими шляхами” (збирач і упорядник А. С. Шкарбан із Черкащини), у яких вчувається відгомін ще трипільської доби, аби усвідомити, що в них закладена цілісна оздоровча й філософська система. Саме таким шляхом ідуть наші постійні автори та вірні друзі протягом багатьох років Є. С. Товстуха, професор І. С. Чекман, який успішно поєднує у своїй праці офіційну медицину та фітотерапію, народні лікарі Іван Просяник із Чернігівщини, Юліан Конечний із Івано-Франківщини (нині, на жаль, покійний, але його справу продовжує син Тарас) та інші. Не можемо не згадати й бабусю Марію Ковтун із Житомирщини, яка теж уже пішла в засвіти, — пройшовши пекло фашистських і сталінських концтаборів, вона до глибокої старості зберегла світлу душу та прагнення допомогти людям.
В останні роки ми звернулися до нової й поки що маловивченої теми — фунготерапії — лікування грибами, і це наша “фішка”. Веде “Грибну сторінку” ентузіаст своєї справи, науковий працівник обласного краєзнавчого музею Л. Г. Журавська з Житомира. Тільки уявіть, скільки грибів росте в Україні, люди їх збирають, здають на заготівельні пункти, а потім ці ж гриби продають у Польщу, Румунію, а вже звідти нам їх привозять у вигляді ліків (так звані БАДи). І наше населення купує цю продукцію за великі гроші.
— Серед видань, присвячених народній медицині, переважно російськомовні, і виходять вони чималими накладами. “Народного лікаря України” в кіосках не видно, та й наклад його не надто вражаючий…
— “Народний лікар України” поширюється тільки за передплатою і в роздрібну торгівлю не надходить. Збільшення накладу потребує реклами, або, кажучи сучасною мовою, “розкрутки”, а вона потребує коштів… Виходить, що у російськомовних “лєчєбніков” і “травніков” спонсори знаходяться, а в українського видання — ні. Наш засновник — Всеукраїнське товариство “Просвіта” має обмежені фінансові можливості, і ми це розуміємо. Разом із тим в Україні чимало партій, фондів, які у своїх назвах використовують слова “український”, “національний”, але ж нікого з них не зацікавило українське видання. Але коли читачка з майже всуціль російськомовного українського Півдня пише, що читає нашу газету зі словником, але все-таки читає, то вважаю, що наша праця приносить користь людям. Тож сьогодні нашим єдиним і найнадійнішим спонсором залишаються наші читачі, і ми маємо наклад, відповідно до їхніх можливостей…

Вл. кор.

ПЕРЕДПЛАТНА ЦІНА НА ГАЗЕТУ «НАРОДНИЙ ЛІКАР УКРАЇНИ» НА 2011 РІК

1 міс.
1 грн 74 коп.
3 міс.
5 грн 22 коп.
6 міс.
10 грн 44 коп.
12 міс.
20 грн 88 коп.

Вартість оформлення передплати

1 міс.
0 грн 90 коп.
3 міс.
2 грн 10 коп.
6 міс.
2 грн 55 коп.
12 міс.
3 грн 90 коп.

У «Каталозі передплатних видань України» на 2011 рік — 49 сторінка, індекс 30051.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment