СЛІД БУТИ ОПТИМІСТАМИ!

photo-203Як зберегти активне довголіття, міцне здоров’я і ясний розум на довгі роки? Умови чи принципи тривалого життя, правильне харчування чи стан духу? Про це читачам “Слова Просвіти” розповідає керівник лабораторії епігенетики Інституту геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова Національної академії медичних наук України, доктор медичних наук Олександр ВАЙСЕРМАН. А ще він запевняє нас — пошуки гена довголіття, якими переймаються науковці зі всього світу, поки що безрезультатні.

— Олександре Михайловичу, розкажіть, що таке епігенетика?
— Епігенетика — новий напрямок у медико-біологічних дослідженнях, який вивчає зміни активності генів, не пов’язані зі змінами їх структури. Тобто із мутаціями. Наприклад, під дією радіації щось ушкоджується і виникає мутація. Вже відомо, що багато негативних наслідків для здоров’я пов’язані не з мутаціями, а з епімутаціями: гени залишаються такими як були, але завдяки певним хімічним перетворенням вони або працюють, або не працюють, наче у якихось приладах ON і OFF. Гени завжди перебудовуються, вони дуже чутливі до будь-яких змін оточення, а зміни можуть призводити до того, що ці переключення будуть або позитивними, або негативними. Оце і є епігенетика.
— У вас в Інституті діє експериментально-біологічна клініка (віварій). Про що розповідають дослідження?
— Ми досліджуємо процес старіння, аби йому протидіяти. Щоб винайти засоби протидії старінню, треба їх розробити і провести  відповідні експерименти. На людях їх не проводять, тобто ми не можемо цього робити за визначенням.
У нашому інституті є віварій, де живуть щурі й миші, і саме на них ми робимо досліди. Ці тварини живуть у 30—40 разів менше, ніж люди, і до того ж у них можна не питати, чи їм подобається, що з ними відбувається. Хоча зараз у кожному інституті є етичні комітети, і якщо хтось проводить експерименти занадто жорстоко, то його за це по голові не погладять.
Нині настільки погана матеріальна ситуація в нашому інституті, що навіть щурі й миші для нас — це розкіш. Вони дорого коштують, їх треба нормально годувати, потрібен корм, а він зараз дуже низької якості, та й на нього  грошей не вистачає. Тому через таке фінансування багато хто переходить на дослідження мушок-дрозофіл — вони маленькі, практично не потребують якихось коштів.
Отже, ми в нашій лабораторії працюємо у двох напрямах: спостереження за людьми та дослідження на дрозофілах. На мушках випробовуємо засоби, які пропонують для подовження життя або протидії хворобам залежно від віку.
Ця мушка у нормі живе 70 днів, а людина — 70 років. Хоча біологічно ми дуже відрізняємося, однак характер вимирання дрозофіл дуже подібний до людського вимирання. Тобто найглобальніший процес, який із нами відбувається, — старіння — універсальний для всіх живих істот.
— Тривалість життя залежить від генів?
— Гени дають людині потенціал, скільки вона може прожити. Якщо в людини є родичі-довгожителі, то це значить, що вона вірогідно теж проживе довго. Тривалість життя залежить від генетики в середньому на 20 %, а від способу життя на 30—40 %.
У нас в Україні 14 % чоловіків — кожен шостий до 40 років — помирають від нещасних випадків і самогубств. У західних країнах розрив між тривалістю життя чоловіків та жінок становить 5—6 років, у нас — 12. Жінки у середньому живуть 74 роки, а чоловіки — 62. Така величезна різниця пояснюється не генами, а тим, що наші чоловіки не ведуть здорового способу життя, на відміну від європейців.
— А як же пошуки гена, що подовжує життя?
— У людському організмі все збалансовано. Якщо ми на щось радикально впливаємо, то впливаємо одразу на весь організм. Якщо ми зможемо подовжити тривалість життя, то, можливо, що в ньому щось  функціонуватиме гірше.
Є певний ген — інсуліноподібний фактор росту, від нього дуже залежить, як розмножуватимуться клітини: якщо його багато, вони починають інтенсивно ділитися. На перший погляд, це добре — людина старітиме, а в неї розмножуватимуться молоді клітини. Почали проводити такі досліди на тваринах. Але в організмі все збалансовано: якщо інтенсивно розмножуються клітини, то покращується процес регенерації, але виникають онкозахворювання.
Надзвичайно важко втручатися у створене матінкою-природою, адже ми можемо зашкодити організмові. Однак це не означає, що через десять або сто років ми не зможемо подовжити людське життя.
— Говорять, що для довголіття дуже важливий повноцінний сон. Як його визначити?
— Є вислів: “Ліки від отрути відрізняються лише дозою”. Це стосується і сну. Наприклад, людина звикла спати по 8 годин, і їй комфортно. Якщо вона постійно спатиме по 6 годин, у неї виникатиме психоемоційне напруження, стреси, якщо ж ця людина спатиме 10 годин, то це теж  матиме негативні наслідки для здоров’я.
Необхідна норма для сну, хоча вона дуже індивідуальна. Наполеон спав 4 години на добу, а є люди, яким потрібно 10 годин — це їхня фізіологічна норма. Людина самостійно визначає для себе мінімальну норму для відпочинку і продуктивної праці. Її  (норму) не варто перевищувати.
Потрібно так структурувати свій робочий день, аби щодня була приблизно однакова кількість годин для сну, а не так: у будні людина спить по 6 годин, а на вихідні — по 12.
Практично завжди можна раніше лягати спати, але у кожного своя “відмазка”: “Я так звик, немає часу”, і людина зазвичай на вечір відкладає якісь необов’язкові справи, без яких цілком можна обійтися.
— Як Ви ставитеся до поділу на “сов” і “жайворонків” та денного сну?
— Поділ на “сов” і “жайворонків” — абсолютно виправданий. До речі, наша цивілізація — це цивілізація жайворонків, бо всі повинні до 9-ої години бути на роботі. Якщо людина-сова, то для неї це серйозна фізіологічна проблема, бо саме через це виникає багато захворювань.
Зараз в Америці до 30 % людей працюють вночі. Це катастрофа для здоров’я. Ці люди два-три роки трудяться і все — вони пенсіонери, бо в них страшенне виснаження організму. Коли люди працюють у нічні зміни, можуть не розуміти і не відчувати негативного впливу, а потім, підірвавши здоров’я, відновити його надзвичайно складно.
Я вітаю денний сон. Коли я у вихідні вдома, мені вдень для відпочинку вистачає  30—40 хвилин. Є дослідження — феномен “середземноморської дієти” — у людей, які живуть у південно-середземноморських країнах (південь Франції, Італія, Греція), набагато нижчий рівень захворювань серцево-судинної системи, ніж у мешканців інших регіонів. І одне з пояснень — те, що в них і досі є сієста. Але цей феномен не має наукових підтверджень.
— Олександре Михайловичу, де в Україні найбільше довгожителів?
— Якість екологічних і соціальних  умов, насамперед, важлива для молодих. Там, де вони незадовільні, швидше помиратимуть молоді люди працездатного віку. Якщо людині за 80, вона від цих факторів мало залежить. Тому довгожителів приблизно однаково у всіх областях України, незалежно від екологічного  середовища.
Найбільша тривалість життя була у Григорія Нестора, що жив у Львівській області у горах. Йому було 115 років, коли він помер.
— Які його рецепти довголіття?
— Він жив у великій родині. А для людини дуже важливий психологічний комфорт. Є такі дослідження, що у гірських регіонах, зокрема в Абхазії, на тисячу людей припадає у десятки разів більша кількість довгожителів.
Найперший рецепт їхнього довголіття — активний рух, адже вони постійно ходять. По-друге, харчування. По-третє, традиції. Люди живуть у великих дружніх родинах, де їх поважають, до них прислухаються і з ними радяться, а для людини похилого віку це дуже важливо.
— Які Ваші поради щодо раціонального харчування?
— Зараз є кілька нових епідемій, зокрема епідемія діабету другого типу — ожиріння. На це захворювання страждають навіть діти до 10 років, переважно в Америці.
Цікаво, що серед афроамериканців гладких людей набагато більше, це пов’язано з тим, що їхній організм був налаштований на вживання малої кількості їжі і генетично, і епігенетично. Афроамериканці потрапили в обставини, коли їжі багато (особливо недорогого фастфуду), почали переїдати, а рухова активність недостатня.
Їсти потрібно у співвідношенні до рухової активності: що для марафонця нормально, для офісного працівника — надлишок. Сучасний офісний спосіб життя негативно впливає на здоров’я і тому виникає епідемія діабету. Також офісним працівникам властива гіподинамія. Фізіологічний стан для людини — ходити або лежати, все інше — травма всього опорно-рухового апарату.
Люди генетично не змінилися, однак швидко змінився спосіб їхнього життя. Якщо збережеться така тенденція, яку ми зараз спостерігаємо, то через 50—60 років  люди, які починають своє життя з фастфуду, житимуть менше.
— Традиційно вважають, що в Японії багато довгожителів. Що сприяє довголіттю у цій країні?
— У них використовують у їжу морепродукти — водорості, рибу. У Японії справді дуже багато довгожителів, там найбільша у світі середня тривалість життя — понад 80 років. Але є кілька нюансів.
В Україні невисока тривалість життя і висока смертність чоловіків через те, що ми кілька разів змінювали традиційний спосіб життя, його лад, а люди психологічно до цього не готові, і це викликає стрес. У японців ментальність побудована за принципом мурашника, вони дуже колективні.
Для кожного американця найстрашніше — втратити роботу. У японця цього страху немає, бо він складає пожиттєвий контракт із певною корпорацією і не переймається через пошуки роботи, він спокійний за майбутнє. До того ж японці, на відміну від американців, не мають конкуренції в крові, вони конкурують тільки за місця у ієрархії певної корпорації, а в межах цієї корпорації вони нікуди не подінуться.
Японці дуже довго трималися за свій традиційний спосіб життя, не допускали до себе фастфуд — він з’явився у цій країні не так давно.
Молода людина зменшує свій вік, а коли їй за 90 — навпаки, полюбляє додавати собі кількість прожитих років. Це називають старечим кокетуванням. Виявилося, що воно розповсюджене у японців, тобто вони штучно збільшують кількість довгожителів у своїх районах для отримання певних коштів.
— Чи справді з’явився синдром передчасного старіння?
— У людей почали проявлятися ті захворювання, які раніше були притаманні тільки людям похилого віку. Зараз “молодіє” рак, метаболічний синдром, кардіологічні захворювання. Це пов’язано зі способом життя, погіршенням екологічного стану і покращенням (кількісно, а не якісно!) харчування.
Для малорухливої людини така величезна кількість харчів — це бомба. Зараз людина отримує надлишкову кількість калорій, тобто переважна більшість переїдає. Подовження життя — це КОР (калорійне обмеження раціону).
В Україні харчування у багатьох випадках є якіснішим, ніж, скажімо, у США. Там набагато більше “неживої” їжі, наприклад, полуниця або томати не мають притаманного їм у наших краях смаку і запаху. Крім того, якщо порівнювати Київ і Москву, то українська столиця набагато комфортніша, у нас є багато альтернатив Макдональдсу, де можна нормально і корисно поїсти. Чіпси і кока-кола  надзвичайно шкідливі для організму.
— Зараз у світі панує мода на здоровий спосіб життя. В Україні вона є?
— В Америці й Європі люди інтелектуальної праці дуже слідкують за своїм стилем життя, вживають мало алкоголю, споживають здорову їжу і багато рухаються. У нас розшарування на багатих і бідних, а в них розшарування за способом життя: це або ті, що сповідують культ здорового тіла, або шанувальники фастфудів.
Наприклад, у Голландії практично всі їздять на велосипедах. Голландці стрункі, підтягнуті. Це люди, які досягли певного рівня свідомості.
Помітив, що у так званого офісного планктону з’явилася традиція: щоп’ятниці у великих кількостях працівники п’ють пиво, таким способом знімаючи стрес від нудної й напруженої праці. Тому сьогодні навіть молоді хлопці мають “пивні животи”.
— Олександре Михайловичу, які  рецепти міцного духу й гарного настрою порадите читачам “Слова Просвіти”?
— Потрібно помірно харчуватися, використовувати менше смакових приправ, які збурюють апетит. Варто використовувати всі можливості ходити пішки, не раджу їздити автомобілями, а користуватися велосипедом.
Не треба заганяти себе у депресію, є навіть такий термін — занурення у хворобу, коли людині погано, а вона робить собі ще гірше. Якщо людина впадає в депресію, в неї знижується імунітет і вона може захворіти. Якщо хочемо бути здоровими, треба навести лад у голові й серці. Слід бути оптимістом, і навіть якщо в житті якісь негаразди, треба знаходити способи для поліпшення життєвого тонусу.

Спілкувалася
Наталія АНТОНЮК
Фото автора

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment