ВИМІР ЛЮБОВІ

Любов ГОЛОТА

На щастя, сьогодні газети не встигають за Ліною Костенко. Вона випереджає журналістів: ось за 26.01.2011 р. репортаж із Рівного, де розпочався презентаційний всеукраїнський тур “Записок українського самашедшого”, а 31 січня — я серед щасливців, яким вдалося побувати на зустрічі (“творчий вечір у рамках презентації”) в театрі імені Івана Франка, а тут і 2-ге лютого минуло і запам’ятається як подія року: в “Укрінформі” відбулася велелюдна прес-конференція — видавництво “Либідь” презентувало книжку “Річка Геракліта”, де вміщені і вибрані, й нові поезії Ліни Костенко. Ліну Василівну супроводжували Оксана Пахльовська, Сергій Якутович, Дмитро Дроздовський, Мирослава Которович, працівники видавництва “Либідь” — усі, хто долучився до роботи над цим і попередніми виданнями “Берестечка”, “Гіацинтового сонця”, хто омріює наступні видавничі проекти.
В “Укрінформі” вдруге переконуюся, що люди, які приходять на зустрічі з Ліною Костенко (байдуже, якого віку і яких професій), починають… світитися. Стихає ажіотажне збудження, заспокоюється конкурентна цікавість, навіть радість: “Прийшла і говорить!” змінюються спершу готовністю не пропустити й слова, а потім — такою насиченістю цим спокійним, виваженим — і ніжним, і мужнім — Ліниним словом, що позитив (і це при гостроті думок, сентенцій та іронічності й діагностичності висловленого!) виповнює кожну душу і кожен зал і стає його енергетикою. Мені здається, що Ліні Василівні не конче важливо примусити суспільство говорити про себе, але дуже важливо говорити з суспільством. По-людськи, бо “люди скучили за собою”. Тож не являє себе людям, як роблять те тусовочні зірки, а йде до них — “того народу, який знаю”, до “духовної опозиції”, до тих, хто вірить, що у нас “є література, читач, культура, еліта, мова”. Ліна Костенко сьогодні, можливо, єдина, що зберегла і для кого українці зберегли взаємність у спілці “письменник—читач”. За якийсь місяць інформаційний простір вибухнув її іменем, її творами, її світлинами. Хтось її обожнює. Хтось намагається привернути до себе увагу, говорячи, що не діждався сподіваного меседжу чи не погоджується із визначенням жанру “Записок…” Комусь хочеться однозначної відповіді-команди: куди йти, що робити, кому вірити… Мабуть, так і має бути в суспільстві, яке в чомусь розминулося із собою, в країні, про яку можна сказати “Україна у багні”, в епоху, в якій “Усе змінилось. Люди і часи”.
Але залишився могутній естетичний простір творчості Ліни Костенко, її лінія оборони, її неощадна і мужня здатність працювати за всіх обставин і часів — “моя свобода завжди при мені”.
Оксана Пахльовська зауважила, що “Річка Геракліта” синтезує в собі “Естетику і Свободу як два виміри Поета”. Очевидно, що ці два виміри Ліна Костенко приносить і на зустрічі зі своїми читачами. А вже там синтезується третій вимір — Любові. Тієї, без якої неможливий День Гніву людини гідної.
Після Рівного, Києва Ліну Костенко вітав Харків. Зала переповнена. Попереду Львів. На сьогодні вже розпродано 45 000 “Записок…”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

One thought on “ВИМІР ЛЮБОВІ

  1. Леонід

    Будь ласка ,читайте коментар до Оксана Пахльовська”Неприборкані слова”.Не туди втулив,вибачайте.

Leave a Comment