МУЗЕЙ МАГНЕТИЧНОЇ СИЛИ

sdc13176Уляна ВОЛІКОВСЬКА
Фото автора

Печерські пагорби примітні не тільки церквами, а й Національним центром народної культури “Музей Івана Гончара”, де кожен може торкнутися таїни традиційної української культури, джерел національної самобутності, заглибитися у минуле, без якого не було б сьогодення… 100 років минуло від дня народження засновника музею Івана Гончара, і тут кожна річ наче промовляє його словами: “Усе, що ви побачите в Музеї, хай збудить у вас почуття палкої, найщирішої любові до поетичної душі Матері-України, і хай любов ця стане могутнім стимулом для її прекрасного майбутнього та буйного розквіту”.
“Минулого року ми відсвяткували 50 років від дня заснування хатнього Музею Івана Гончара, — розповіла заступник директора з науково-просвітницької роботи Тетяна Пошивайло. — Нині відкрита лише частина експозиції на першому поверсі, а на другому запланована зала, яка висвітлюватиме багатогранну творчість митця. На жаль, поки що її немає, є тільки невеличка кімнатка і теперішня виставка до ювілею, де ми хоч трішечки розкриваємо особистість Івана Гончара, і те, чим він займався”.
Перш ніж поринути у світ ювілейної виставки “Іван Гончар: Жити і творити для народу”, хотілося оглянути експозицію музею, побудовану за світоглядним принципом, що дає змогу розкрити різні аспекти народної культури. Є тут зали буття, естетики, християнських ідеалів, етики, зала спадщини Івана Гончара.
Увагу привертає давня стіна, на якій фотографії українців із різних регіонів. Здається, що люди тих часів зазирають нам у душу і вивіряють, чи ми вірно живемо, чи бережемо традиції. Поряд зі світлинами на стіні дзеркало, в яке на себе може поглянути кожен присутній. Можливо, колись і фотографія зацікавленого гостя Музею буде саме тут…
У залі “Естетика”, де зберігаються зразки гончарства, вишивки, національного одягу, прикрас, усе говорить і про утилітарну функцію, і про мистецьку. “У майбутньому тут ми плануємо детальніше показати ремесла — ткацтво, вишивку, гончарство. Навіть поставимо верстати, щоб відтворювати все так, як це відбувалося колись”, — поділився думками директор Музею Петро Гончар.
У залі “Християнські ідеали” багато зібраних Іваном Гончарем народних хатніх ікон, які відображають пантеон українців. Тут знаходиться і славнозвісна дерев’яна скульптура Спасителя з Мотроницького монастиря. У залі національних ідеалів на народних картинах Козак Мамай — символ побратимства, сили народу, любові до свободи. Представлена тут і кобзарська традиція, кобзарські інструменти — бандура, кобза, колісна ліра.
Особливо мені припав до душі зал спадщини Івана Гончара. Гортаю книгу відгуків — скільки тут щирих слів захоплення і вдячності! Хочеться занотувати і свої враження від перегляду оригінальної експозиції… Свого часу тут залишили унікальні записи видатні діячі культури та мистецтва, зокрема Олесь Бердник, Сергій Параджанов, Тетяна Яблонська, Іван Драч, Дмитро Павличко, Михайло Слабошпицький та інші. А ось слова вдячності Василя Стуса: “Єси ти сам — з собою врівень // один — на сотні поколінь — // високим гнівом богорівне, // хоч, може не ріка, а рінь, // важка занадто… Це — з поеми про Костомарова. А Вам — ще раз спасибі! Бо — “єси Ти сам” — з собою врівень. Вдячний Василь Стус.” Юрій Мушкетик висловився так: “Тільки народ великого духу, великої духовної краси може творити такі скарби. І треба нести в душі немалий скарб, щоб збирати скарби мистецькі”.
Ювілейна виставка “Іван Гончар: Жити і творити для народу” представлена невеличкими фрагментами, які відображають усі грані творчого “я” Івана Гончара як скульптора, живописця, колекціонера, науковця. “Ми намагалися відтворити все так, як було вдома у Івана Гончара, — наголосив Петро Гончар, — щоб люди могли відчути це насичене середовище, яке дихає українською культурою”. Перед нашими очима зразки ткацтва, гончарства, вишивки, дереворізьблення, прикрас, одягу, музичних інструментів… Варто зауважити, що нині етнографічна збірка мистецьких скарбів Музею налічує понад двадцять тисяч експонатів, більшу частину з яких зібрав Іван Гончар. За однією річчю митець міг полювати роками!
Особливо цікавими є картини художника “Подоляни”, “Побачення”, “Несподіванка”, “Осіння мелодія”. У цих малюнках Івана Гончара простежується документальний підхід, адже декоративна манера письма давала змогу науково точно відобразити деталі, орнаментику, крій одягу, який носили у певній місцевості, а також показати обрядові особливості.
Щодо скульптурних робіт митця, то їх у музеї близько чотирьохсот. Іван Гончар — автор портретів і пам’ятників видатних постатей України — Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка, Олеся Гончара, Катерини Білокур, Івана Котляревського, Богдана Хмельницького. А його “Молодий Шевченко” як один із найкращих зразків образу Тараса Шевченка зберігається у Третьяковській галереї.
Аж ніяк не можна оминути увагою 18-томний історико-етнографічний мистецький альбом “Україна й Українці”, матеріали до якого народознавець збирав протягом чотирьох десятиліть! “Це унікальна робота, де Іван Гончар постає перед нами як справжній науковець, — захоплено ділилася думками Тетяна Пошивайло, гортаючи ошатне видання одного з томів. — Іван Гончар сам їздив по селах, відшуковував документальні фото, де було б відображено етнографічний елемент. Усі зібрані матеріали сортував у папки по регіонах, замальовував акварелькою оригінальні орнаменти вишивки чи колористику писанки, чи ті самі особливості різьблення по дереву, характерні для певного села. Кожну фотографію Іван Гончар скрупульозно наклеював, деталізовано підписував. І таким чином творив образ цього села. Ось дивіться, при друці ми навіть зберегли його замітки олівчиком, щоб люди бачили, як науковець усе впроваджував”.
А Петро Гончар розповів: “Коли до батька приходили в Музей, він жартома казав: “Так, щоб Ви зі свого села принесли фотографію”. Це було не так просто. Адже ці фотокартки родинні, сімейні, і не кожен міг їх віддати. Але йому надзвичайно довіряли, приносили, дарували. Ось я зараз продовжую цю справу, їжджу по селах, і світлини дуже важко дістаються. Напевно, люди зрозуміли їхню цінність…”. Варто зауважити, що на сьогодні світ побачили лише три томи унікального альбому — загальний том по всій Україні, “Галичина” й “Буковина”, поєднані в одну книгу, та “Київщина Лівобережна”, а цьогоріч готуються до друку “Полтавщина”, “Слобожанщина” та “Київщина Правобережна”.
На виставці привертають увагу зразки приватної бібліотеки Івана Гончара — українознавчі видання, стародруки та рідкісні книги. Тут книжки Михайла Грушевського, Дмитра Яворницького, Івана Огієнка, журнал “Київська старовина”. “Лише за одну книжку, збережену Іваном Гончарем, можна було сісти за ґрати, — повідав Петро Гончар. — Тому велику частину зібраної літератури він переховував у знайомих, друзів. Після смерті Івана Гончара у його скульптурі “Молодий Шевченко” ми знайшли заховані фотографії учасників ОУН-УПА, а в скрині — книжки М. Грушевського”. А взагалі приватна бібліотека Івана Гончара, що увійшла до фондів Музею, нараховує близько трьох тисяч видань. Дивишся на цю виставку і мимоволі здається, що вся титанічна робота, виконана Іваном Гончарем, під силу цілій науковій інституції, а це все справа однієї людини!
До сторіччя від дня народження Івана Гончара також підготовлено книжку листівок “Українці в малюнках Івана Гончара”. Це 40 темпорних і акварельних малюнків, де зафіксовано обряди, звичаї, народні типажі із різних регіонів. “Івана Гончара як живописця і графіка майже не знають, — поділився заступник директора із наукової роботи Ігор Пошивайло. — Тож ми вирішили розкрити цю грань творчості. Невеличка книжечка листівок — ще один крок до пізнання Гончара-митця, вона продовжує серію робіт “Україна й Українці”, яку ми започаткували 2004 року. Також ми готуємо його величезний альбом “Гончар сам про себе”.
На виставці можна було ознайомитися із бібліографічним покажчиком “Іван Гончар: мистець, збирач, дослідник”, куди увійшло більше 600 статей, які охоплють публікації від 1949 по 2009 роки. Це матеріали самого Івана Гончара, публікації про життєвий і творчий шлях ювіляра, матеріали про наукову й видавничу діяльність і становлення Музею. Також Ігор Пошивайло розповів, що у рамках проведення ювілейного року заплановано мандруючу мультимедійну виставку “Іван Гончар: Звитяга одного життя” по етнографічних осередках України, яку супроводжуватимуть численні семінари та “круглі столи”…
Непомітно плине час у НЦНК “Музей Івана Гончара”, який має неабияку магнетичну силу. Сюди хочеться повертатися знову і знову, щоб відчути енергетику єднання старовини і сучасності, — а вони зустрічаються саме тут…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment