ЗАЯВА

“До річниці боротьби з українцями президента Віктора Януковича”

“Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!”
Тарас Шевченко

Здавалося б, що криваво-терористичне до українців ХХ сторіччя з геноцидом-голодомором, влаштованим російською більшовицькою окупаційною владою під завжди “мудрим” керівництвом злочинця № 1 Сталіна, його українсько-більшовицькими козачками, відійшло назавжди в минуле з 1991 року — року відновлення української держави.
Але в житті все йде за законом спіралі, тому повторюється. Кремлівські неосталіністи не можуть змиритися з нашим визволенням від їхніх хижих пазурів, тому затято волають проти України, проводячи неоголошену війну з нею на політичному, економічному, духовному та інформаційно-інтелектуальному рівнях. Збиті їхні ненаситні неоімперські антиукраїнські плани Адміністрацією Президента Віктора Ющенка, вони наздоганяють штурмованими діями нинішнього президента Віктора Януковича, котрий безвідмовно виконуючи вимоги своїх кремлівських зверхників, веде фактично війну проти українців в Україні та за її межами. За рік панування сучасного президента України найбільше зруйновані культурно-освітня, медична, виробнича та господарська галузі нації, тобто підірваний комплекс засадничих основ нашого життя та розвитку. Навіть бездумні насаджування президентом В. Януковичем, його різноранговими підлеглими антиісторичних, антинаукових конформістських неоколоніальних заборон на дослідження й вивчення української національної історії, історії боротьби проти різних колоніальних режимів, а спрямування її в русло проросійської імперської, отже, антиукраїнської, свідчить про непатріотичність, недержавотворчу діяльність влади поки що українських регіоналів.
Невизнання президентом В. Януковичем Голодомору 1932—1933 років в Україні як спланованої Сталіним і його злочинною системою ворожої акції проти українців в Україні, геноцидом, етноцидом, невизнання боротьби патріотів України в лавах Січових стрільців, різних повстанських формуваннях періоду війни Росії проти України 1917—1922 років, військ ОУН та УПА, спровокувало тотальне викривлення національної історії під орудою ворога українців, зате Януковичевого міністра освіти Д. Табачника.
Прагнення вислужитися перед кремлівськими господарями президента Януковича бачимо в ліквідації Інституту національної пам’яті, в гоніннях на українську мову, культуру взагалі, в закриттях українських шкіл, особливо в рідних для президента краях, у знищенні українськомовних програм на телебаченні, радіо, в неувазі до українськомовних книжки, фільму. Перший національний канал України вже може себе називати першим із хвоста національним каналом Росії, а його непотопна кадра в особі С. Шустера навіть закриває рот українськомовним учасникам передач, як це було з А. Іллєнком в ефірі 4 лютого 2011 року. Визнання (ким і за яких підстав?) в українській державі не української мови мовою міжнаціонального спілкування, а російської, мови однієї з національних меншин, — це ще один щабель “заслуг” президента і його команди, команди войовничої проти українців, колоніалістської.
Такою ж войовничо-колоніалістською є московська церква, пригріта президентом. Церква, яка не займається духовними справами, а веде відкриту війну в Україні проти православних українців не її підпорядкування. Священики цієї конфесії нацьковують своїх парафіян на парафіян православних Київського Патріархату, автокефальної церкви, греко-католиків, незаконно захоплюють приміщення музеїв, храмів Київського Патріархату. Перетворивши Почаївську та Святогірську лаври в барахолки всеукраїнського масштабу, московське православне духівництво наближається до зруйнування й перетворення на спекулянтку від віри і Києво-Печерську лавру. Захопивши в Переяславі Михайлівську церкву — пам’ятку архітектури національного значення ХVII століття, яка перебуває в підпорядкуванні Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”, ці, з дозволу сказати, священики вже зруйнували її автентичність, помінявши в приміщенні підлогу, задекорувавши стіни, збудувавши на даху додаткові бані. При цьому знищивши експонування єдиного у світі музею українського національного одягу ХІХ ст.
На зауваження, прохання знахабнілі священики цинічно відповідають, що їм руйнувати українську культурно-історичну спадщину дозволяють Бог і владика. Тепер повністю стає зрозумілою агресивно-нав’язлива поведінка патріарха Гундяєва, авторитета нашого президента, в Україні. Недбало ставлячись до українців, особливо непромосковського спрямування, до інших конфесій в Україні, президент спонукає до руйнацій московську церкву — церкву колонізаторську, про яку ще Тарас Шевченко в поемі “Кавказ” (1845 року) сказав:
Ми христіяне; храми, школи,
Усе добро, сам Бог у нас!
Нам тілько сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом ви нам
Платить за сонце не повинні!
…Ми настоящі христіяне…
Підтримуючи підривні проти держави дії московської церкви, українських комуністів, промосковських шовіністів, немало яких є членами партії регіонів, президент сприяє поглибленню антиукраїнського наступу і зовнішнім ворогам України, зокрема, кремлівським, і їхній “п’ятій” колоні в Україні.
Обіцяні президентові В. Януковичу “ласки” за руйнування основ нашої держави, за продовження загарбання московськими владиками Севастополя у вигляді дешевого газу, обернулися в подорожчання. Обдурили? Чи свої мільярдери, прикриті бронею влади, розікрали?
Україну руйнують неоколоністи, об’єднані в так звану провладну більшість: псевдокомуністи — сталіністи, регіонами і литвинівці — це нова історична формація, яка ненавидить свій народ, свою державу, національну самобутність, історію, а за “шмат гнилої ковбаси” (Т. Шевченко) служить колонізаторам. Служать переслужуючи, бо коли московська влада розігнала в Росії українські громадські організації, нищить українську бібліотеку, не дозволяє відкривати українські школи, нові культурно-національні товариства, релігійні громади, то наша — ненаша влада мовчить, не реагує відповідно, а навпаки, ще більше руйнує нашу національну самобутність, мову, культуру. Це — український варіант неоколоніалізму, неоколоніалізму кар’єристів-прислужників “Отечества чужого” (Т. Шевченко).
Видно, що вже пора президентові з Табачником заборонити творчість Т. Шевченка в Україні, вигнати українців зі своєї Батьківщини, звільнивши її простір для своїх козачків. Чи не так, пане Президенте? А що думають українці з України, з тих країн, де вони проживають, працюють?
Зі сподіванням на національну гордість і самоповагу українців:

Микола ШВИДЕНКО,
заступник голови Переяслав-Хмельницької міської організації НРУ ;
Анатолій ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ,
голова Переяслав-Хмельницької районної організації НРУ;
Василь МУСІЄНКО,
голова Переяслав-Хмельницької міської організації Української республіканської партії “Собор”;
Наталія ЗАЇКА,
голова Міськрайонної організації товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка;
Микола КОРПАНЮК,
голова Переяслав-Хмельницького осередку Конгресу української інтелігенції;
Микола СТАЦЕНКО,
голова Переяслав-Хмельницького осередку Всеукраїнського комітету оборони прав людини;
Ганна ТОКМАНЬ,
доктор педагогічних наук, професор;
Микола ТОВКАЙЛО,
кандидат історичних наук;
Тарас НАГАЙКО,
кандидат історичних наук

6 лютого 2011 року,
м. Переяслав-Хмельницький

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

One Thought to “ЗАЯВА”

  1. Леонід

    Шановні!Не сподіватися нам треба на національну гордістьі самоповагу,а воювати за неї,воювати з ворогм,що сидить в більшостьі українців і який небезпечніший за президента В.Януковича,який тільки і воює з українцями,бо пильнує ворога в останніх іне дає перемогти його.То ще довго будемо сподіватися

Leave a Comment