ЗІРКОВІ ЗАБАГАНКИ ОДЕСЬКОЇ ВЛАДИ

Сергій Слобожанський,
м. Одеса

Дуже слушні думки і пропозиції висловила Ірина Калинець у статті “Від темряви до світла…” (“СП” №3 20—26 січня 2011). Мало не кожного дня ми дізнаємося про те, як нині у незалежній Україні злочинна радянська символіка (попри рішення Верховної Ради та укази президентів Л. Кравчука і В. Ющенка) усе ще ідеалізується. Пояснюється це відвертою проросійською орієнтацією нинішньої влади, яка євроінтеграцію підтримує хіба що на словах.
Ще одним підтвердженням цьому стало рішення Одеської міськради вписати в символіку міста совєтську червону зірку. Це ініціював Олексій Костусєв одразу ж після того, як пересів із крісла голови Антимонопольного комітету у крісло мера Одеси. “Ми пишаємося тим, що наше місто є містом-героєм. Хто виріс в Одесі — ми це ввібрали в себе з дитинства”, — каже, б’ючи себе в груди, мер, який, до речі, народився на острові Сахалін. Щоб не склалося враження, що це його особиста забаганка, мер послався на вимогу 20 тисяч одеситів, які нібито власноруч підписали вимогу “вирішити питання щодо символіки міста”.
Депутати підтримали голову міста, і він своїм розпорядженням № 2476-01р від 29.12.2010 р. оголосив про створення конкурсної комісії “з розгляду проектів із внесення змін у символіку Одеси”. Очолила її Світлана Фабрикант, яка пройшла у депутати міськради за списком партії “Сильна Україна”. Конкурсанти мають відобразити на гербі міста (великому й малому), на хоругві міської ради, штандарті міського голови, на прапорі міста зображення медалі “Золота Зірка”.
А чи не з’явиться цього року в Одесі ще й пам’ятник Сталіну? Зараз, коли в центрі уваги світової громадськості опинилися події у Запоріжжі, пов’язані зі знищенням погруддя Сталіна, це питання ставлять досить часто. Адже нахваляння першого секретаря Одеського обкому  Євгена Царькова про намір відродити в  Одесі культ особи цього тирана постійно тиражують усі ЗМІ. “Ми відновлюємо історичну справедливість, встановлюємо пам’ятник не сталінізму, а головнокомандувачу країни, яка перемогла нацизм, — твердить ватажок одеських комуністів і додає, — пам’ятник практично готовий, але його місцезнаходження тримається в секреті, щоб уникнути провокацій”.
Облюбували й місце для нього — меморіал 411-ї берегової батареї. Облдержадміністрація та мерія роблять вигляд, що це їх не обходить, а може, силкуються знайти виправдання свого поки що мовчазного потурання намірам комуністів.
Цьогорічні події у Запоріжжі одеських червоних, схоже, нічому не навчили. Як і їхні запорізькі однодумці, вони здатні й без офіційного дозволу встановити пам’ятник генералісимусу, а це будь-який незаангажований суд визнає незаконним. Запорізька мерія в такій ситуації мала б сама знести погруддя Сталіну, а не чекати, доки за неї рішення суду виконають інші. Дехто вбачає у знищенні пам’ятника провокацію з боку націоналістичних сил, дехто твердить, що їх спровокувала сама влада, аби посилити репресії й залякування своїх опонентів. А як на мене, то спровокували все це перш за все запорізькі комуністи, нахабно встановивши пам’ятник Сталіну. Якщо їхні одеські однопартійці теж зважаться на це, то не виключено, що події розгортатимуться за тим же сценарієм.
Після всього сказаного не дає спокою ще одне майже риторичне запитання: а чи діждемося ми, що в Україні буде законодавчо заборонена радянська символіка, як це зроблено у прибалтійських країнах, у європейських державах колишнього соціалістичного табору?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment