КОМУ «ПО-РУСЬКИ КАКОСЬ ЗДОБНЄЙ»

Станіслав ЗМІЄВСЬКИЙ,
Одеса

Усіх дістали численні повідомлення ЗМІ про те, як одеський даішник Олександр Швець, виконуючи службові обов’язки, обізвав державну мову “телячою” і що з того вийшло? Зафіксований на відеокамеру і розтиражований в Інтернеті, цей ганебний факт викликав зливу обурення патріотів України, а українофоби знову здійняли галас на захист “вєлікой і могучєй”. До цього шарварку підпряглися ще й політики різних мастей і державні мужі. Ні переможців, ні переможених у словесному двобої немає, а у виграші виявилися януковичі, які під цей шумок встигли і ціни на комунальні послуги підняти, і новими поборами підприємців обкласти, і за допомогою продажних “тушок” у парламенті Конституцію підправити, подовживши термін перебування при владі чинного президента та його слухняних кнопкодавів у ВРУ.
Спостерігаючи, як усі в телячому захопленні плещуть язиками що заманеться, важко відрізнити, де зерна істини, а де плевели. Все ж спробуємо це зробити. Спершу згадаємо хронологію подій. Як повідомив на брифінгу начальник Одеської міської ДАІ Віктор Кузнєцов, у ніч із 21 на 22 січня водій “Тойоти-Камрі” виїхав на вулицю Гаванну в Одесі й саме перед постом ДАІ різко зупинився, потім різко рушив. Жартівник виконав цю процедуру кілька разів, поки правоохоронці не відреагували на його дії. Діалог водія з інспектором починався російською мовою. І коли водій попросив старшого сержанта пояснити, яке правило дорожнього руху він порушив, той перепитав: “Російською чи українською?”. І коли водій попросив його відповісти “українською, державною мовою”, співробітник ДАІ сказав: “Не розумію я телячу мову”. У відповідь на обурення водія, “ви не любите державну мову!?”, Швець спокійно заявив: “Абсолютно! Чесно і з упевненістю про це говорю”.
Отак це зафіксувала відеокамера в руках другого пасажира автівки. Захисники О. Швеця кінодокумент ставлять під сумнів, заявляючи, що сюжет в Інтернеті — спритність рук маніпуляторів. Але сам призвідник скандалу від своїх слів і під час розслідування не відмовився, зауваживши при цьому, що “зробив велику дурість”. Щоб пом’якшити свою провину, він почав нарікати на “мажористу” поведінку водія, який нібито більше години обкладав його матом, послуговуючись російською мовою, а коли довів його до нестями, спровокував дискусію про державну мову.
Що таке теж можливе, кожен може переконатися, прочитавши викладений в Інтернеті посібник для водіїв-спритників “Як уникнути штрафу”. Там подібних прийомів провокування й шантажування даішників наведено чимало. Тож сюжет відеоролика, як бачимо, не оригінальний. Нині “просунутих і крутих” молодиків, що вважають за доблесть “поприколюватися над ментами”, не бракує. Однак це аж ніяк не виправдовує правоохоронця, зобов’язаного не лише знати державну мову, а й не виявляти до неї щонайменших ознак неповаги.
Розголосу ця подія набула такого, що влада змушена була влаштувати показове покарання О. Швеця. “Шанувальник” державної мови прем’єр-міністр України Микола Азаров, виступи якого українською мовою вже давно затьмарили гуморески Михайла Жванецького, доручив відповідним службам розібратися в ситуації, дати оцінку і зробити висновки з тієї виховної роботи, яка проводиться в системі органів МВС. Департамент ДАІ МВС оперативно відрапортував, що інспектора, який дозволив собі публічну демонстрацію неповаги до державної мови, звільнено з роботи за дискредитування звання правоохоронця. Одночасно вжито заходів дисциплінарного впливу (від суворої догани до звільнення з посади) до його керівників, які не забезпечили належної професійної підготовки старшого сержанта.
Відверті українофоби сприйняли такий поворот подій мало не як особисту образу й заходилися ліпити з недалекоглядного сержанта образ борця за надання російській мові статусу другої державної. Вітренківці з Одеської обласної організації ПСПУ оприлюднили заяву про солідарність із звільненим інспектором ДАІ О. Швецем, у якій сказано: “Ми вважаємо, що співробітник ДАІ в Одесі був дискримінований за мовним принципом невідомими особами під час несення служби”. Лідер партії “Родіна” депутат Одеської міськради Ігор Марков не лише підтримав “телячого” сержанта, а й працевлаштував його. Олександр уже працює старшим механіком в одному з автопідприємств Одещини. Тож має роботу за спеціальністю, та й гайки самому не доводиться крутити, як рядовим механікам.
Схоже, що на цьому пригодницький сюжет не завершиться. Підбурюваний українофобами штрафник може на знак вдячності своїм благодійникам зголоситися на відведену йому роль скривдженого безневинного телятка, яке нібито лише промукало в очі мучителям “правду-матку”. Зоолінгвіст уже заявив, що має намір позиватися в суді й вимагати поновлення на роботі. Та більш “хлібної” роботи, ніж у ДАІ, йому не знайти. Водій, що розпочав дискусію про державну мову, теж готує позов до суду, вимагаючи від Державтоінспекції сплатити йому компенсацію за завдану моральну травму, яку він оцінив у 25 тисяч гривень.
Було б дивно, аби опозиційні партії теж не скористалися можливістю попіаритися на тлі скандальної події. Лідер “Фронту Змін” Арсеній Яценюк зажадав запровадити кримінальну відповідальність за публічну наругу над державною мовою та мовами національних меншин України. У законопроекті за № 8031, який він вніс до парламенту 28 січня, пропонується карати винних штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн), або арештом до 6 місяців, або позбавленням волі на строк до 3 років.
Свій голос на захист державної мови подала і “БЮТ-Батьківщина”. Зазначивши, що О. Швець отримав заслужене покарання, бютівці в офіційній заяві зажадали від лідера Партії регіонів, прем’єр-міністра України Миколи Азарова визначитися також із мірою покарання стосовно свого однопартійця, мера Одеси Олексія Костусєва. Главі уряду нагадали, що градоначальник, всупереч Конституції та закону України “Про державну службу”, фактично заборонив вживати та використовувати українську мову в роботі та діловодстві міської влади Одеси. У грудні 2010 року новообраний мер на першому ж засіданні міськради доручив службовцям надавати йому документи виключно російською мовою. А ще пан Костусєв запропонував спілкуватися на засіданнях міськвиконкому російською мовою, і депутати погодилися. Відповідної реакції прокуратури та посадових осіб держави на цей кричущий і загальновідомий факт досі не було, наголошується у заяві.
На прикру подію в Одесі не відреагував поки що лише Віктор Янукович. Одні вважають, що йому вигідно постати в ролі справедливого й об’єктивного можновладця, адже влада віднині може посилатися на цей приклад як на вияв “об’єктивності й безсторонності” й у своїх розбірках із неугодними. Регіонали ж невдоволені, що президент не квапиться подарувати своєму надійному електорату російську мову як другу державну та можливість відчути себе в єдиному просторі з любою серцю Російською Федерацією. Але, як кажуть, ще не вечір. Не виключено, що до кінця свого президентського терміну Віктор Янукович переінакшить статус російської мови. А поки що влада може збирати лаври за те, що дала прочухана українофобу-даішнику.
Мені ж Олександра Швеця шкода. Я знаю чимало колишніх сільських хлопців, які після служби в армії подалися служити в міліцію, бо вдома вони виявилися непотрібними. Почуваються ці люди у великому місті, як телята без пастуха. Аби їх сприймали тут за своїх, одразу переходять на “общєпонятний”, фактично послуговуючись жахливим суржиком. Хвалена “інтернаціональна” Одеса вмить інфікує таких неприкаяних притаманною не лише їй українофобською заразою. Як зізнався сам Олександр, він знав, що не має права принижувати державну мову, але перед його очима була сила-силенна прикладів, як його керівники і вся верхівка держави постійно та безкарно знущаються з неї. Ось він і засвідчив відданість їм, бо, звісно, куди корова, туди й теля. Тепер лупай, 32-річний козаче, очима та ламай голову, як виживати, маючи на руках прикутого до ліжка батька, скалічену три місяці тому в жахливій автокатастрофі дружину та двох діток. А на його промаху та біді поки що інші заробляють політичний капітал і мріють, як перетворити його на дзвінку монету.
Не спекулюючи на випадку, що стався зі старшим сержантом міліції, Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка у ці дні виступило з нагальною ініціативою. Воно закликає до об’єднання всіх організацій національно-демократичного спрямування стати на захист віковічного права українського народу на рідну мову, до згуртування перед загрозою зросійщення, роздержавлення та неоколоніалізму. Як зазначено у зверненні за підписом Голови Товариства, народного депутата України Павла Мовчана, “сила цієї влади у нашій слабкості та у нашій роз’єднаності”.
А ще, на мою думку, в силоміць укоріненому століттями у менталітет українців почуттям меншовартості, малоросійщини, холопства. Злочинна влада сіє міжнаціональну ворожнечу й потирає від задоволення руки, коли “западенці-бандерівці” б’ються лобами зі “східняками-совками”. Люмпени рвуться “бити морди” іншим люмпенам. Управляти таким суспільством, як стверджують досить проникливі аналітики, — суцільне задоволення. Навіть не треба створювати потужний репресивний механізм, адже його функції можна успішно покласти на “добровольців-активістів”. Як примирити таких заангажованих непримиренних?
На заклик рятувати Україну на 20-му році незалежності дехто з так званих “пересічних” громадян лише здивовано запитає, мовляв, а що я можу вдіяти. Тож і сидітимуть такі за своєю совковою звичкою у “хаті скраю”, примовляючи: ми люди маленькі, наше діло теляче. З численних запальних коментарів із засудженням і виправданням вчинку Олександра Швеця, я зустрів лише один чи два виважені висловлювання про те, що найперше кожен із нас має відродити Україну в собі. А один із цих авторів дуже співчутливо поставився до Олександра. Обізвавши все ж його телепнем, він звернувся до нього поетичними словами Василя Симоненка: “Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні”. Усім би такого розуміння слова “людина”, яке спонукає жити наповнено і лишити по собі добрий слід на землі.
Щоб дещо розвіяти гнітюче враження від перелічених вище неподобств, розповім епізод зі своєї журналістської практики.
Коли замолоду мені випало працювати на Одеському радіо, одного разу нині відомий поет Микола Палієнко, а тоді кореспондент “новин”, привіз записане на плівку інтерв’ю з передовою дояркою. Стали ми слухати й розреготалися. Невдоволений її суржиком, Микола каже: “Ви б краще українською все це розказали”. — А доярка у відповідь: “А менє по-руськи какось здобнєй”. Та фраза затурканої компартійними політінформаторами колгоспниці з українського села біля Балти стала у редакції крилатою. А словечко “какось” і тепер нерідко спадає на думку, коли чую тих, хто аж запінився, захищаючи бозна від чого російську мову, а сам не знає до ладу ніякої.
Від редакції. 12 лютого, приблизно о 3-ій годині ночі, працівники ДАІ м. Одеси зупинили автомобіль активіста Дмитра, який зняв на відео даішника. Після трьох годин перебування у РВВС, активіста “Дорожнього контролю” доставили до районного суду, де йому присудили п’ять діб арешту за ст. 185 КУпАП. Більш того, за “непередачу документів” водієві виписали штраф. Таким чином, автомобіліст за одне “правопорушення” отримав два покарання.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment