Найромантичніша професія — метеоролог! Саме так вважає начальник відділу метеорології Центральної геофізичної обсерваторії, кандидат географічних наук Наталія Швень, яка пішла працювати в метеорологію через те, що страшенно любить спостерігати за хмарами, годинами насолоджуючись повільною грою небесних баранців.
Наталія Швень розповідає про особливості спостереження за хмарами: “Є багато видів хмар, для їх розрізнення навіть використовують спеціальні атласи. В Україні свого ще не видали, тому ми користуємося російськими. Хмари поділяються на три рівні: нижнього ярусу, що ближче до землі, середнього — від 2 до 6 кілометрів і верхнього ярусу — вище 6 кілометрів.
Для синоптиків дуже важливо, які види хмар спостерігаються на землі. Метеоролог навіть без мапи, спостерігаючи за хмарами, може спрогнозувати погоду.
Дуже красиві хмари при сході й заході сонця. На жаль, найкрасивіші хмари — сріблясті та перламутрові — спостерігаються на дуже великій висоті — 80 кілометрів від землі.
Хмари бувають різних кольорів залежно від освітлення сонця. Найнудніші хмари взимку.
Небесні баранці, на відміну від морських хвиль, повільно змінюються, вони неначе застигають у небесному просторі”.
Наталія Швень пише вірші, ось деякі з них.
Літо у розпалі. Полудень. Спека
Праскою все притиска до землі.
Тільки над обрієм в небі далекім
Ходять хмаринок легкі кораблі.
Їхня домівка — широкі простори.
Здавна оспівана їхня могуть.
Їх не зупинять пунктири кордонів.
В небі народжені — там і помруть.
Долею вище од світу піднесені,
Їм невідома кохання безодня.
Вічно мандрують крізь осені й весни,
Вільні як мрія, мов горе — самотні.
* * *
Сто перший доказ приходу весни —
Це небо, відбите в очах
тендітного проліска,
небо, яке на коромислі веселки
гойдає пухку хмаринку,
наповнену водою по вінця,
і розльопує
у підставлені долоні городів
божественний напій життя.
Спілкувалася Наталія АНТОНЮК
