УКРАЇНСЬКИМ МЕТЕОРОЛОГАМ ПІД СИЛУ ПРИБОРКАТИ НЕБО

Вони розсіюють хмари і тумани, зупиняють град і викликають дощі, регулюють кількість опадів… Це не анонс сучасного фантастичного блокбастера, а реальність — процеси активного впливу на метеорологічні процеси вивчають науковці з Українського науково-дослідного гiдрометеорологiчного iнституту. Зараз українським “метеорологічним шаманам” під силу і збурювати, і заспокоювати небо.
Про те, як можна вплинути на метеорологічні процеси, наскільки ефективно можна впливати на небо і чи не шкодить це навколишньому середовищу, читачам “Слова Просвіти” розповідає старший науковий спiвробiтник вiддiлу фізики атмосфери, автор технології розсіювання хмар і туманів Борис ЛЄСКОВ.

— Борисе Никаноровичу, розкажіть, що таке активні впливи?
— Три найголовніші з них такі: проблема регулювання кількості атмосферних опадів, боротьба зі стихійними явищами, насамперед із градом і розсіювання хмар і туманів.
Одна з найпекучіших проблем людства — проблема води. На величезних просторах земної кулі колосальний дефіцит води. На планеті багато пустель — Гобі, Каракуми, Кизилкум, Калахарі, Сахара… Згадаймо, наприклад, Атакаму — найсухішу пустелю світу, де роками не випадає жодної краплини води.
Із розвитком людської цивілізації все більше води потрібно на зрошування, промислове виробництво. Окрім того, зросла кількість населення: майже сім мільярдів людей використовують багато води. Тому проблема збільшення опадів — проблема активних впливів № 1. Над розробкою технологій збільшення опадів наш інститут працює з 1959 року.
Інше — боротьба зі стихійними явищами. Найбільш розроблений напрям — боротьба з градом. Він наносить колосальні збитки, знищує сільськогосподарські культури.
Третє — розсіювання хмар і туманів, що було особливо актуальне всередині XX століття. Тоді літаки не були такими досконалими як зараз, не мали спеціального обладнання, і якщо нижня межа хмар була на рівні 300—400 метрів, аеропорт уже був зачинений. У Радянському Союзі іноді аеропорти не працювали тижнями.
1964 року ми підготували інструкцію із розсіювання хмар і туманів над аеродромами. І відразу того ж року була створена ціла мережа аеропортів, де використовували цю технологію. Були створені групи із розсіювання туманів і хмар у Шереметьєво, Внуково, Києві, Мінську, Дніпропетровську, Ташкенті, Свердловську.
У 1968-му ці групи почали зникати, бо літаки ЛІ-2 відпрацювали свій ресурс, а іншими нас не забезпечили.
Розсіювання хмар і туманів — це підвищення регулярності польотів, забезпечення комфортності пасажирів, бо їм не потрібно чекати на ясне небо, підвищення безпеки авіаційного сполучення. Також розсіяти хмари можна на якесь свято, забезпечивши гарну погоду.
— У Росії є фірми, які займаються розсіюванням хмар на замовлення. Чи є така незвична послуга в Україні?
— Ми розсіювали хмари минулого року для забезпечення комфортних погодних умов під час святкування 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Технічних засобів для роботи вже ніяких не було, бо спеціально обладнані літаки давно були продані. Однак Міністерство оборони надало три літаки, і ми впоралися з цим завданням.
— Ми, мабуть, пасемо задніх у сфері активних впливів?
— Якщо брати до уваги науковий потенціал, то ми нікому не поступаємося, а в деяких векторах активних впливів випереджаємо всіх. Але в практичному використанні дуже відстали, бо в нас немає засобів впливу, коштів не виділяють.
Маленька Молдова витрачає на активні впливи (протиградовий вектор) 2 млн доларів на рік, а Україна, і то зусиллями Кримської автономії, виділяла тільки 2 млн грн. Ще Одеська і Кримська служби в урізаному режимі дожили до цього року. Хоча на 2011 рік Кримська служба не отримала фінансування.
У період 1959—1973 рр. у нас був експериментальний етап у розробці технології збільшення опадів. Було встановлено, що регулярні впливи можуть збільшити кількість опадів на 30—35 %. У місяці січні з 1974-го по 1980 рр. за цією технологією були проведені науково-виробничі роботи. Результат — збільшення опадів у різні роки становило 29—63 %.
Із 1985-го до 1992 рр. на експериментальному метеорологічному полігоні в Дніпропетровській області спеціально створена Дніпропетровська воєнізована частина проводила регулярні впливи на зимові хмари з метою збільшення кількості опадів. Незважаючи на неповне технічне забезпечення цього проекту, збільшення опадів на території площею 500 тис. га досягало 15—20 %. Ця технологія, яку ми розробили, досі не має аналогів у світі.
За кордоном більше уваги приділяють впливам на літні хмари. На 20 % можна збільшити кількість опадів, якщо регулярно працювати зі всіма хмарами.
— Яка ефективність робіт з активного впливу?
— Ефективність активних впливів щодо розсіювання хмар і туманів над аеродромами становить 1 до 5, тобто можна отримати 500 % прибутку. Якщо ж говорити про збільшення атмосферних опадів шляхом активних впливів, то це пропорції 1 до 3 та 1 до 5. Щодо протиградових заходів, то це 1 до 10.
— Отож можемо сказати, що ми — володарі неба?
— Ні. Наприклад, ми можемо подолати не всі градові процеси. Ефективність градозахисту становить 90 %, тобто 10 % градових процесів повністю перервати не можемо, а лише трохи послабити.
Минулого року 22 червня у Криму був градовий процес. За ним уважно слідкували, ракетні пункти були напоготові. Хмара проходила трошки збоку від тієї території, що захищається, і вся увага була звернена на неї. Ніхто і не помітив, що збоку, але в межах території, що захищається, виникла невелика хмара. Вона розвивалася вибухоподібно — від моменту, коли вона з’явилася на екрані радіолокатора, до моменту, коли в ній уже був град, пройшло 9—10 хвилин. Для таких вибухоподібних процесів у нас не вистачає часу, щоб на них ефективно вплинути.
Причина цього така: для встановлення ймовірності переходу хмари у градову стадію потрібно не менше 5—6 хвилин після її появи на екрані радіолокатора. На оцінку ситуації, прийняття рішення і передачу команди на ракетний пункт піде 1 хвилина. Запуск ракет — ще хвилина. Політ ракет до хмари — 30—40 секунд. Час розповсюдження реагенту в переохолодженій нижче -6 оС частині хмари — приблизно 3 хвилини. І ще близько трьох хвилин піде на утворення конкурентоспроможних (відносно природних) штучних зародків градин. Усього — більше 14 хвилин. Маємо нестиковку близько 4-х хвилин, а з хмари вже сипле град. Але таких вибухових градових об’єктів дуже мало, за 10 останніх років ми знайшли лише два.
— Які засоби використовуєте для приборкання небесних стихій і чи не шкідливі вони для екологічного стану довкілля?
— Використовуємо йодисте срібло (AgJ). Цей реагент не токсичний і не шкідливий для екологічного середовища, тому його використовують у всьому світі. Колись використовували ще ефективніший реагент — йодистий свинець, але він був дуже токсичний, тому згодом ми відмовилися від його використання.
Використовуємо також твердий двоокис вуглецю (СО2). Його застосування ніякого впливу на склад атмосфери не має, бо ми вводимо під час впливів 1 кг СО2 на 5—10 км3 повітря, а в атмосфері є природний СО2 в кількості більше 400 т на 1 км3.
У нашому інституті у 80-х роках під керівництвом Р. А. Баханової була розроблена оригінальна технологія використання рідкого азоту (N2), який скидався в хмари в гранулах аеросилу або деревного вугілля. Експерименти показали, що ця технологія навіть ефективніша, ніж та, що використовує твердий CO2.
За кордоном також використовують рідкий азот (наприклад, у Росії), але наша технологія аналогів не має. Однак зараз вона не використовується, бо впливи за допомогою літаків ми не проводимо із-за відсутності фінансування. Не знаємо, чи дочекаємося, коли наш уряд побачить, як це вигідно. Хоча є невелике досягнення: Україна два роки тому почала виробляти свій реагент — йодисте срібло у м. Шостка.
— Про зміну клімату говорять у всьому світі, чому ж Україна не приділяє цьому питанню достатньо уваги?
— Через недостатнє розуміння важливості проблеми нашими можновладцями. Україна — це вершник без голови. Як ми можемо рухатися вперед, коли не маємо чим думати?
Батько кібернетики, лауреат Нобелівської премії Норберт Вінер одного разу сказав: “Усі науки можна розташувати між двома полярно-протилежними: з одного боку — найпростіша наука, бо те, що вам треба знати, можете розрахувати хоч на тисячу років уперед із будь-якою точністю — це астрономія”.
Справді, якщо ви знаєте масу небесних тіл і вектори їх руху, то за допомогою сучасних математичних технологій та обчислювальної техніки на мільйони років уперед можете дізнатися, яким буде небо.
“Із протилежного боку, — говорив Вінер, — метеорологія. Це найскладніша наука, де кожний фізичний параметр залежить практично від нескінченної кількості інших параметрів, які також від чогось залежать. Але метеорологія також неоднорідна. Це багатовекторна наука і в ній є відносно прості і дуже складні напрями. Найскладніші з них — динамічна метеорологія, синоптична метеорологія і активні впливи”.
— Борисе Никаноровичу, які Ви пам’ятаєте незвичайні погодні явища?
— Із дитинства пам’ятаю, як у Хмельницькій області, звідки я родом (це село Кальна Деражнянського району), 5 липня 1951 року пішла злива із градом. Град йшов 30 хвилин. Я тоді вибіг надвір, схопив дві градини, завбільшки з волоський горіх, і побіг до хати. Поки сховався, то мене дві градини з такою силою вдарили по голові, що через хвилину з’явилися величезні ґулі.
Тоді град покрив землю суцільним шаром до 15 сантиметрів. Уся наша городина була втоптана у землю, нічого не залишилося. Град випав дуже локально — пройшовся селом, та недалечко від нашого городу були місця, де його не було.
Пам’ятаю градобиття 20 травня 1965 року в Молдові. Надзвичайно велика хмара прийшла з Румунії і, перетнувши всю Молдову, увійшла в Україну. Ширина градової смуги була до 30 км, але град був не дуже сильний. Проте 18 липня 1965 року на півдні Молдови був градобій — це було щось страшне: у смузі завширшки 3—5 км абсолютно все було знищено, випав град розміром із куряче яйце і більше.
Я ніколи не забуду грозу 29 травня 1969 року в Тбілісі. Там проходив Міжнародний симпозіум із фізики хмар і активних впливів на атмосферні процеси. Увечері побачив блакитне сяйво над Тріалетським хребтом, яке стало наближатися до міста. Такої грози я більше ніколи в житті не бачив і про таке не чув! Блискавки били безперервно, сяйво стояло над містом, і не переривався гуркіт, від якого закладало у вухах. За моїми підрахунками, на секунду було шість блискавок. Коли почалася злива — з неба вода лилася просто суцільним водопадом. Я подумав, як пощастило цим делегатам із різних країн, що вони на свої очі побачили таку неймовірну картину в Грузії!

Спілкувалася Наталія АНТОНЮК

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment