«ЛІСОВА ПІСНЯ» ЛИНЕ ОБОМА БЕРЕГАМИ ДНІПРА

Станіслав СЛОБОЖАНСЬКИЙ
м. Одеса

Уже ціле століття шанувальників красного письменства в усьому світі зачаровує і бентежить фантастичний образ Мавки, який створила Леся Українка у драмі-феєрії “Лісова пісня”. Це не лише поетичний образ, оповитий народними легендами, а й філософське узагальнення всього прекрасного.
Перша постановка “Лісової пісні” відбулася восени 1918 року в Київському драматичному театрі, відтоді до цього твору постійно звертаються всі сценічні колективи України. А ще є чудовий фільм Віктора Івченка та опера Віталія Кирейка, створені за мотивами “Лісової пісні”. А однойменний балет написав 1936 року композитор Михайло Скорульський, що створив чимало шедеврів. Однак прем’єра його відбулася лише в лютому 1946 року, після визволення Києва. Півстоліття тому співавтор лібрето, танцівниця й хореограф Наталя Скорульська поставила цей балет у Донецьку. І ось тепер, у ювілейний Лесин рік, його знову можна побачити на сцені Донецького академічного театру опери і балету ім. А. Солов’яненка.
Із великим піднесенням працювали над твором хореограф-постановник і художник із костюмів — народна артистка України Євгенія Хасянова, диригент-постановник — Віктор Олейник, художник-сценограф — Сергій Спевякін. У виставі разом із балетною трупою й оркестром узяли участь також учні школи хореографічної майстерності, якою опікується художній керівник театру Вадим Писарєв, і навіть артисти оперної трупи, які виконують чарівні веснянки, написані самою Лесею Українкою. Відмовившись від усталених трактувань балету М. Скорульського, театр запропонував оригінальне й сучасне прочитання твору, акцентувавши свою увагу на протиборстві високих людських чеснот і жадібності, гордині, заздрості, ревнощів, невірності, жорстокості. У фіналі вистави Мавка знову відроджується як життєдайне джерело краси, творчого натхнення й любові.
Балет надзвичайно динамічний, усі три дії виконуються ніби на одному подиху. Він має дуже високу драматичну напругу. Не поступаючись у майстерності драматичним акторам, виконавці балетних партій, і не лише головних, засобами пластики створили повнокровні художні образи. В цьому безперечна заслуга Вікторії Димовської (Мавка), Артема Аліфанова (Лукаш), Світлани Бедненко (Килина), Володимира Фоменка (лісове чортеня). Як зізнаються самі виконавці, працювати їм було дуже складно, але надзвичайно цікаво, особливо в драматичному плані. Матеріал для постановки вони мали благодатний, адже за кількістю сольних партій із твором М. Скорульського не може конкурувати жоден балет світової класичної спадщини.
Якнайкраще показав себе у новій виставі й оркестр, який із великим задоволенням виконував досить складну та багатобарвну партитуру музичного шедевра. Як зазначив диригент-постановник Віктор Олейник, музиканти кожної оркестрової групи мали змогу вповні продемонструвати свою виконавську майстерність, адже у творі багато сольних партій для скрипки, флейти, кларнета, труби. Ця музика — джерело прекрасних мелодій з українським національним колоритом. У ній використані й нотні замальовки, написані самою Лесею Українкою, її веснянки, мелодія, яка звучить, коли Лукаш грає на сопілці.
Без перебільшення зазначу, що у виставі “грають” в унісон із драматичним дійством і декорації, створені головним художником театру Сергієм Спевякіним. Зображений на сцені ліс живе і дише, оберігаючи своїх казкових мешканців. Як і любов Мавки, ліс розцвітає у весняну пору, наприкінці літа символізує згасання почуттів Лукаша, осіння природа плаче разом із лісовою русалкою, а снігова зимова заметіль хоронить сліди колишнього щастя. Постановочна група ретельно вивчила величезний фольклорний і етнографічний масив Волині, і ці дослідження дуже допомогли у створенні костюмів, атрибутики та обрядових танців.
Детальніший аналіз цієї роботи чи не найкращої нашої балетної трупи я залишаю за мистецтвознавцями. Покладаючись на міжнародний авторитет Вадима Писарєва, я підтверджую його слова, що нова постановка стане своєрідною візитівкою не лише донецького театру, а й усього українського хореографічного мистецтва. Вона, безперечно, буде показана у багатьох країнах. Уже є домовленість про гастролі у Вроцлаві (Польща), де відбудеться культурна презентація шахтарської столиці, як міста, що прийматиме Євро-2012. Але спершу балет буде представлено землякам Лесі Українки. Гастрольний тур “Лісової пісні” розпочнеться у день народження поетеси й драматурга, 25 лютого, на її батьківщині — у Луцьку. Потім виставу побачать мешканці Івано-Франківська й Чернівців. Спектаклі стануть по-справжньому спільною роботою Заходу і Сходу, в якому беруть участь танцюристи з Донецька та оркестранти з Івано-Франківської обласної державної філармонії.
Гастролі пройдуть у рамках проекту “Схід — Захід” Благодійного фонду Вадима Писарєва “Творчий Олімп”. На думку заступника голови правління фонду Владислава Дрегера, ця програма допоможе Сходові й Заходу країни зблизитися, сконцентруватися на тому спільному й прекрасному, що ми маємо, — на мистецтві. Так і полине “Лісова пісня” обома берегами Дніпра.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment