У ФРАНЦІЇ ДОБРЕ, А В УКРАЇНІ КРАЩЕ…

Василь КЛАПІЙ,
письменник,
Вінницька обл.

Їхав якось із Вінниці “Деміївським” автобусом. Як ведеться в дорозі, слово за слово — так і розговорилися з моєю подорожньою “сусідкою”. Оля їхала в Чечельник і виявилася на диво щирою та цікавою співрозмовницею. Я дізнався, що вона багато поїздила світами, деякий час жила в Росії, потім у Франції, а коли стався нещасний випадок і її чоловік — француз за національністю — загинув, вирішила повернутися в Україну. Зараз жінка живе та працює в Чечельнику лікарем.
— Чому не лишилася у Франції, адже багато хто з українців мріє потрапити туди не те що на постійне місце проживання, а хоча б на будь-яку роботу? — поцікавилася я. Обеззброїла мене своєю усмішкою і відповіла.
— Я багато їздила по світу і багато бачила. Напевне, уже щось і зрозуміла в цьому житті, маю досвід і знаю, Україна просто приречена на успіх!
— А чому Богом забутий провінційний Чечельник?
— Ви не знаєте Чечельника! Там гарна природа, а які фрукти, ягоди та овочі, налиті ніжним сонцем! І все це вирощене та доглянуте дбайливими руками, на присадибній ділянці, з любов’ю та ніжністю виплекане. А ріки та озера, а чисті джерела? А вода, а гриби, а вранішні роси? Який сприятливий клімат, яка багата історія, а які люди… А ще в містечку тиха та спокійна річка Савранка, пам’ятник засновнику — козацькому атаману Чечелю, Свято-Михайлівський собор, стародавній костел… Чечельницький район — найпівденніший у Вінницькій області. Виявляється, все це ще реально існує: білі хатини, розмальовані квітами та червоними півниками, села вздовж річки — по п’ять-шість кілометрів, голосисті молодички в різнокольорових хустинках. Одного разу довелося йти кілометрів шість- сім по справжній кам’яній дорозі, вимощеній із граніту. Такі дороги мостили ще римляни. Уявляєте, скільки їй років? А їй хоча б що! Як нова, ще може слугувати і слугувати…
А поруч у Ольгополі нещодавно відкрили прекрасний пам’ятник Пушкіну. Ви знаєте, що в Ольгополі був Пушкін?
…А ще Оля переконувала мене, що щастя не залежить від грошей — і даремно сьогодні українці вирушають у мандри в пошуках кращої долі по світу…
Потім мені Оля ще довго розповідала про прекрасний старовинний Чечельник, аж поки я не зійшов на зупинці, у Кирнасівці, а вона поїхала далі.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment