«ПОКРАЩЕННЯ ЖИТТЯ» КОЛИСЬ ТА БУДЕ…

Рік діяльності нової влади, схоже, став одним із найбільш насичених періодів за роки незалежності. За короткий час сформовано владну вертикаль, від Адміністрації Президента до органів місцевого самоврядування. Доволі сумнівно з точки зору закону “переформатовано парламент”, практично ревізувавши результати останніх парламентських виборів, утворено нову правлячу коаліцію і уряд. Влада задекларувала і частково почала здійснювати кілька масштабних реформ — адміністративну, бюджетну, податкову, пенсійну. Можливо, вони сприятимуть виконанню основних виборчих гасел переможця президентських перегонів: “Україна — для людей” і “Покращення життя — вже сьогодні”, бо поки що до реалізації їх доволі далеко. На запитання газети відповідає лідер партії “Громадянська позиція”, голова Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони Анатолій ГРИЦЕНКО.

— Пане Анатолію, преса широко обговорює рік президентства Віктора Януковича. Спробуймо й ми проаналізувати діяльність президента, загалом влади. У якому напрямі йде Україна?
— Точно не в європейському. Скоріше, не ображаючи жодної з держав, у напрямі Африки минулого тисячоліття. Формально держава Януковича є сильною, монолітною, де відсутні скандали між першими особами, що було притаманно владі протягом останніх років. Начебто “плюс”. Але якщо розібратися, то цей “плюс” перетворюється на “мінус”. Чому?
Мабуть, ніхто не очікував від Віктора Януковича якогось надзвичайно інтелектуального прориву, генерації якихось новітніх напрямів розвитку, серйозних зусиль із консолідації суспільства. Але багато людей, які спостерігали за становленням Януковича і за його роботою в Донецькій області, в Уряді, парламенті, сподівалися, що він буде таким собі міцним господарником, людиною слова. Який “повідбиває руки” (як він каже) чиновникам, що не виконуватимуть його рішень. Зараз бачимо, що навіть цього не трапилося. Янукович видає Укази, обов’язкові до виконання всіма виконавчими структурами, але… Ці Укази не виконуються. І за це жодної відповідальності у середовищі його власної команди.
Наприклад, минулого року Янукович видав два Укази щодо важливих питань національної безпеки, у червні і грудні. Він визначив терміни підготовки та прийняття Стратегії національної безпеки, Воєнної доктрини, Державної програми розвитку Збройних Сил. І ось усі терміни зірвані, завдання не виконані, до відповідальності нікого не притягнуто.
У червні президент видає Указ, яким чітко визначає терміни переходу на безкоштовне харчування контрактників, визначає кількість квартир, які мають збудувати для сімей військових, терміни і відсотки для збільшення посадових окладів для офіцерів. І все це теж не виконується. І жодної відповідальності. Це приклади лише до профілю нашого парламентського Комітету.
— Що можна сказати про виконання виборчої програми тоді кандидата, нині президента?
— Чи побачили громадяни України в президентові людину слова? Пройшов рік — не побачили. Його президентська виборча програма (офіційний документ, зареєстрований ЦВК, кожен може подивитися, хто не ознайомився) — це документ, із яким Янукович ішов на вибори. Це те, що він обіцяв, а отже, мав зробити.
Люди пам’ятають борди по всій країні, де також від імені Януковича було багато обіцянок. Вони не виконані. Ось приклади.
Янукович обіцяв статус державного службовця для лікарів і вчителів. Коли цей законопроект ставився на голосування в парламенті, його ж провладна більшість цей закон не підтримала. Обман. Янукович обіцяв 5 років податкових канікул для малого бізнесу. Коли і цей законопроект внесли в парламент, його більшість також не підтримала. Обман. Янукович обіцяв із 2011 року (а вже пройшли два місяці) професійну контрактну армію в Україні. Немає, обман. Можна продовжувати… Це накопичується і поглиблює недовіру, що відобразилося на падінні особистих рейтингів Януковича.
Обмани почалися невдовзі після інавгурації президента. Згадаймо скандально зрадницьку ратифікацію сумнозвісного Харківського пакту. Фахівці назвали його так: флот в обмін на суверенітет. Коли парламент був у “диму”, коли країна “розкололася” навпіл, тоді, щоб заспокоїти (він так думав), Янукович пообіцяв публічно, і це почули десятки мільйонів наших громадян, що ратифікація Харківської угоди дозволить не підвищувати ціну на газ для населення. Пройшло кілька місяців і всі побачили, що це обман. Ціну на газ підняли на 50 відсотків! Не на 0,5, не на 5, а на 50! Тобто абсолютно вірну оцінку в квітні (коли підписували цю Харківську угоду) дали представники опозиції і я включно: це — зрада національних інтересів і це — обман.
Скажу більше. Зараз Уряд узгоджує з МВФ подальше підвищення цін на газ для населення ще на 50 відсотків. Нехай не одразу, але поетапно, протягом року ціну на газ піднімуть. Про це публічно говорили і Азаров, і Тігіпко, й інші урядовці. Тому, на превеликий жаль, перший рік виявився роком обману й подальших розчарувань.
— Нова влада гучно задекларувала курс на проведення реформ. Вони йдуть чи ні?
— Заради об’єктивності визнаймо, що країна потребує системних реформ. Тому що є багато проблем, які накопичувалися роками, а деякі — десятиліттями. І ця влада, як і будь-яка інша, приречена на те, щоб здійснювати системні реформи. Чи робить це Янукович? Декларує? Так! Оголошує плани? Так! А от реальних кроків поки що немає. Все завершується або словами, або незграбними діями, які породжують подальшу недовіру.
Янукович оголосив, що він проведе 21 реформу. У фахівців, які розуміються в питаннях розбудови держави, мають змогу об’єктивно оцінити інтелектуальний і менеджерський потенціал команди Януковича, такі заяви, скажу відверто, викликають просто іронію. Жодному, навіть найталановитішому правителю в будь-якій країні світу, ще не вдавалося протягом 5 років провести 21 реформу. На мій погляд, треба було б зосередитися на 2—3 ключових, системних реформах, які були б спрямовані на протидію корупції, на підйом економіки і підвищення соціальних стандартів. І це б дало результат для 46 мільйонів громадян і додало політичного капіталу управлінській команді, яка б успішно провела ці реформи.
Натомість іде екстенсивний шлях. Чи не щотижня оголошується нова реформа, не підкріплена ні інтелектуально, ні організаційно, ні ресурсно.
Я вже переконався і, думаю, не тільки я, що (нехай це жорстоко звучить) жодної реформи Янукович не проведе. І ключова причина в тому, що немає довіри до цих реформ у суспільства, немає підтримки. Ті іноземні радники, які працюють на Банкову і готують Януковичу плани реформ, чітко, в письмовій формі зазначали йому, що будь-яка реформа має шанс на успіх лише тоді, коли її підтримує більшість суспільства. Чи підтримує більшість суспільства Податкову реформу, Пенсійну реформу, Судову реформу, будь-яку іншу? Ні! Чому? А тому, що влада може відновити довіру розчарованих людей і переконати громадян у проведенні реформи лише тоді, коли цій владі притаманна моральність і її складова — аскетизм. Коли навіть підозри не виникає у людей, що влада робитиме реформу за рахунок мільйонів бідних, а сама в цей же час жируватиме.
Зараз, на превеликий жаль, саме така ситуація. Команда Януковича абсолютно безкарно, демонстративно, з викликом збагачується: скуповує все, що ще не скуплено, або відбирає те, що комусь належало. Максимально використовує бюджетні ресурси у своїх цілях. Навіть не приховує панських замашок, які проявляються чи то в дуже дорогих вертольотах, чи в непристойно дорогих для такої бідної країни віллах, замках, літаках… Все це підриває довіру до влади і довіру до реформ.
Звідси висновок: не вдасться Януковичу провести жодної реформи з позитивним результатом. І від того стає сумно. Тому що, перебуваючи в опозиції, я не радію від того, що у команди Януковича не виходить. Якби в них вийшло, то це було б позитивно для 46 мільйонів людей, враховуючи мою сім’ю, колег і друзів. Якщо не виходить, то, значить, не виходить у всієї країни. Тоді втрачається шанс, втрачається час, втрачаються ресурси і ще більшою стає прірва між владою — “ними” і народом — “нами”.
— Може, реформам, пожвавленню економіки допоможуть, як дехто заявляє, іноземні кредити?
— В економічному сенсі уряд Януковича показав, що він не спроможний контролювати економіку країни навіть в її нинішньому стані. Тим більше, не спроможний надихнути її на модернізацію. Чому? Тому що, як і в попередні роки, коли розгорталася світова криза, такими ж темпами, якщо не більше, продовжують брати кредити, накопичувати боргові зобов’язання. Вони вже, навіть за оцінками самих урядовців, того ж Тігіпка та інших, виходять за межі критично небезпечних. І лише на обслуговування боргів, які набираються, уже зараз ми витрачаємо третину державного бюджету. А від того потерпають усі, хто фінансується з бюджетної сфери, починаючи від освіти, медицини, силових структур, до пенсіонерів. За такого великого боргу не залишається ресурсів на розвиток в інтересах наступних поколінь. Ми фактично “доїдаємо” те, що було створено за часів Радянського Союзу. Але з кожним роком старіє інфраструктура, житловий фонд, зростає небезпека техногенних аварій. І тоді можемо дійти до ситуації, коли, як кажуть, скупий платить двічі: витрачатимемо кошти замість розвитку економіки й попередження надзвичайних ситуацій на ліквідацію їх наслідків,  а це завжди дорожче, за оцінками експертів, мінімум у десять разів.
— Як прокоментуєте ситуацію в гуманітарній сфері? А також заяви влади про наміри “консолідації суспільства”?
— Якщо подивитися на ті руйнівні наміри і дії, які команда Януковича проводить у гуманітарній сфері, у царині освіти, культури, то бачимо подальший розкол суспільства. Замість об’єднання нації українську історію, культуру, освіту, мову заганяють у таку собі резервацію в межах кількох західних областей. Усе українське витискається силоміць із різних сфер життя. Починаючи від мови, якою проводять засідання уряду, до державних телерадіоканалів, до демонстративного російського варіанта проведення будь-яких святкових заходів, включаючи новорічні телевізійні програми та досить привабливі різноманітні шоу. Все більше тут російського і все менше — українського.
— Як голова парламентського комітету, які Ви бачите загрози національній безпеці держави?
— Ключовими загрозами національній безпеці, які стали ще актуальнішими за перший рік правління Януковича, вважаю такі явища: по-перше, тотальна корупція, хабарництво; по-друге, безробіття, яке зростає навіть за даними офіційної статистики, а неофіційно — кожен із нас відчуває, в якому стані економіка; по-третє, подальше падіння соціальних стандартів, яке вимірюється насправді в людських життях. Тому що коли кошти спрямовуються не за цільовим призначенням або не ефективно, як зараз, то відсутність цих коштів у соціальній сфері — це, без перебільшення, загибель людей. І коли в цей же час люди бачать, як демонстративно жирує влада, отут найбільша недовіра. І це — найбільша небезпека.
— Влада вимагає, щоб опозиція була “конструктивною”. Ви, один із представників політичної опозиції, можете щось конструктивно порадити президенту держави?
— Я радив би Януковичу кардинально змінити склад Уряду, якщо справді вірить у те, що хоче провести якісь реформи, тому що з цим Урядом він доброї справи не зробить.

Спілкувався
Петро АНТОНЕНКО

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment