ВІТЧИЗНЯНИЙ КНИЖКОВИЙ ЗНАК

Дмитро СТЕПОВИК,
доктор мистецтвознавства, професор

Український книжковий (бібліотечний) знак — екслібрис — це своєрідний світ духовної і матеріальної спадщини, цікаве явище національної культури пов’язане з давньою традицією. Адресований особистості чи бібліотеці громадського користування, екслібрис допомагає визначити склад колекції, зібрати розпорошені бібліотеки, отримати уявлення про особистість збирача, простежити розвиток художніх смаків різних епох. Як символічний знак власника книг екслібрис свідчить про належність людини не лише до цивілізованого суспільства, а й до вибраного середовища — інтелектуального. Книжна особа в цьому середовищі завжди була в пошані, і, власне, з цієї пошани народилося бажання засвідчити своє книголюбство відповідним символічним знаком. Але символіка — багатолика; це поліфонічна мова багатьох видів мистецтва. Особливість же екслібриса як символу полягає в його високій естетичній пробі, витонченій манері виконання, притаманній мистецтву мініатюри. Адже одне з визначень екслібриса — це високомистецький ярличок або віньєтка з ім’ям власника і зображенням чогось такого, що характеризує особу цього власника, його інтереси, улюблену справу.
Саме таке ознайомлення із особою власника книг, наявність “символічного портрета” власника робить дослідження екслібриса захопливим науковим заняттям. Хоч український екслібрис є майже ровесником української книжки — і рукописної, і пізніше, друкованої, — одначе це своєрідне мініатюрне мистецтво в нас практично не було досліджено на науково-мистецтвознавчому рівні. Я не випадково написав “науково”, тому що невеликих статей у газетах і журналах про екслібрис в останні роки було багато. Але не було цілісної праці про таке цікаве мистецьке явище в його історичному розвитку в Україні. І ось праця мого колишнього аспіранта, нині кандидата наук Петра Нестеренка — заповнює цю білу пляму.
Вихід ґрунтовної монографії П. Нестеренка “Історія українського екслібриса” (К.: Темпора, 2010, 328 с.) — визначна подія в культурному житті України. Це результат 25-річних досліджень автора, який здійснив значну аналітичну роботу в напрямах хронології, стилістики, образності, типології та інших “зрізів” мистецтва екслібриса. Наукове видання розкриває перед читачем історію розвитку книжкового знака, що бере початок від сивої давнини, коли давні цивілізації зберігали інформацію на глиняних табличках. Досліджуючи стародавні екслібриси, науковець не лише ретельно вивчив і описав їх, а й зібрав інформацію про їх власників. Паралельно відбувалося збирання сучасних екслібрисів, листування з художниками і колекціонерами України та далекого й близького зарубіжжя. Поставлена мета вимагала від дослідника не лише великої ерудиції й широти кругозору, а й глибоких фундаментальних знань у багатьох галузях гуманітарних наук, зокрема, в бібліотекознавстві, документознавстві, геральдиці, фалеристиці, палеографії тощо. І треба зазначити, що це йому вдалося, Петра Нестеренка можна вважати вченим-енциклопедистом, що вже говорити про його подвижництво, — він організував понад 20 міжнародних, всеукраїнських та інших виставок українського екслібриса — і на батьківщині, і за кордоном (Німеччина, Великобританія, Данія, Швейцарія, Канада), опублікував багато досліджень з історії екслібриса, присвячених творчості художників. Вагома праця, викладена на 328 сторінках і щедро проілюстрована (близько 700 екслібрисів), дає яскраве зорове уявлення про предмет розповіді. Те, що колись було під забороною, те, що було заховано в спецхранах або опинялося в приватних колекціях, що було розпорошено по нечисленних музейних колекціях України та інших держав, тепер стало доступним для споглядання і подальшого вивчення широкому загалу. Ілюстративний матеріал органічно пов’язаний із текстом і висвітлює розвиток екслібриса — від глиняних табличок фараонів, рукописних записів на сторінках давніх книг до виникнення друкованих європейських екслібрисів, розповідає про історію українського екслібриса.
Книгу приємно взяти до рук. Вона приваблює чудовою обкладинкою, дизайном макетування. Одразу відчуваєш цінність і значущість цієї праці. Вона вражає своєю інформативною насиченістю, стрункою системою і цілісністю теоретичної концепції.
Екслібрис привертає увагу шанувальників книги ось уже понад століття, проте лише в роки незалежності стало можливим об’єктивно висвітлити, як виявилось, майже півтисячолітню історію українського книжкового знака. Важливим є висвітлення творчості майстрів екслібриса, про які замовчували в радянські часи або які опинилися в еміграції. Нині вони посіли гідне місце в загальній картині вітчизняного книжкового знака й засвідчили художнє розмаїття.
Значну увагу приділено питанням класифікації, художньо-стильових особливостей, обґрунтуванню належності екслібрисів до українського набутку. За кількістю представлених у виданні екслібрисів, висвітленням творчості багатьох поколінь художників, ґрунтовністю опрацювання матеріалу монографія не має аналогів. Велика частина книжкових знаків представлена вперше.
У розділі “З історії вивчення українського екслібриса”, крім традиційного огляду спеціальної вітчизняної наукової літератури та багатьох зарубіжних видань, які стосувалися предмета дослідження, проаналізовано й значні бібліотечні та музейні приватні колекції Києва, Львова, Одеси, Харкова, Дніпропетровська, Луцька та інших міст України.
Українські екслібриси розглянуто в руслі розвитку графічного мистецтва на тлі загальної картини історії української книги. Автор уперше ставить завдання з’ясувати мистецьку актуальність книжкового знака, відтворити цілісну картину еволюції його художніх тенденцій, прослідковує типологію. Важливе значення має аргументація належності розглянутих екслібрисів до української культури, висвітлення постатей власників маєтків на наших теренах. Дослідником послідовно проаналізовано розвиток екслібрисів, починаючи з рукописної і давньої друкованої книги.
Заслуговує на увагу структура наукової роботи. До неї входять такі важливі розділи як “Екслібрис в українській рукописній та давній друкованій книзі”, “Протоекслібрис — ознака культури рукописної книги”, “Суперекслібрис як засіб індивідуального оздоблення книги”, “Становлення українського екслібриса у XVII ст. і подальший розвиток у XVIII ст.”, “Особливості розвитку екслібриса XIX ст.”, “Український екслібрис XX ст.: феномен творення” та “Типологія українського екслібриса”. До кожного розділу можна додати слово “вперше”, особливо це стосується терміна “протоекслібрис”, якого не було представлено навіть у такому авторитетному виданні, як “Словник іншомовних слів”, укладеному Україномовно-інформаційним фондом НАН України при Національному університеті ім. Тараса Шевченка, та у “Великому тлумачному словнику сучасної української мови”. Тепер протоекслібрис вперше належно висвітлено в “Історії українського екслібриса”. Вищезазначені розділи розкривають трансформацію книжкового знака в часі, визначають періоди його розвитку.
Свою довголітню історико-дослідницьку роботу П. Нестеренко вдало поєднує з педагогічною діяльністю, з творчістю арт-критика. Починаючи з 1994 року, від часу реєстрації в Міжнародній федерації товариств любителів екслібриса, під час проведення XV Міжнародного конгресу екслібрисистів у Мілані (Італія), президент Українського екслібрис-клубу П. Нестеренко організував і експозицію трьох десятків різноманітних виставок екслібриса і малої графіки.
Виходу у світ “Історії українського екслібриса” чекали давно, тому її поява одразу отримала належний резонанс. Її помітили й оцінили в Європі: виконавчий секретар Міжнародної федерації товариств любителів екслібриса (F.I.S.A.E.) Вільям Е. Батлер з Лондона, який координує і сприяє діяльності організації, вручив П. Нестеренку за багаторічну плідну діяльність у світовому екслібрисі та за видатний внесок в екслібрисний рух сучасності медаль “Пам’яті Удо Іваска”. Він став першим науковцем, удостоєним цієї нагороди в Україні. Зазначимо, що Удо Іваск — один із перших дослідників російського (а разом з ним і українського) екслібриса початку ХХ століття. Численні вдячні відгуки також надходять із Києва та різних регіонів України. Це свідчення того, що Петро Нестеренко блискуче впорався із поставленим завданням, хоча й стикався з чималими труднощами в процесі роботи.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment