Як і все українство “в Украйні та не в Украйні”, патріотична громадськість Луганська 9 березня урочисто відзначила 197-му річницю від дня народження великого національного поета, художника, мислителя Тараса Григоровича Шевченка. Ініціатором і головним локомотивом святкових заходів стало обласне об’єднання товариства “Просвіта”, а розпочалися вони більш ніж за тиждень до знаменної дати.
Так, уже 1 березня у стінах Луганського національного університету, що вже понад сімдесят років носить високе Шевченкове ім’я, в рамках ювілейних заходів до 90-річчя ВНЗ було урочисто відкрито пам’ятник Кобзареві, майстерно виготовлений із білого мармуру знаним українським скульптором Миколою Шматьком. А вже через день просвітяни університету спільно з кафедрою української літератури й методики її викладання (завідувачка — доктор філологічних наук, професор Віра Фоменко) організували й провели святковий концерт за участю студентів цього факультету.
Наступного дня в тому ж таки Шевченківському університеті зусиллями факультету української філології та Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” проведено V Регіональну студентську науково-практичну конференцію “Творчість Тараса Шевченка в контексті доби”, під час якої майбутні словесники-українознавці не лише з Луганська, а й Донецька, Полтави, а також студенти інших спеціальностей (серед них і курсанти Луганського державного університету внутрішніх справ) представили своє бачення найрізноманітніших аспектів творчості Тараса Шевченка, проблем шевченкознавчих досліджень кінця ХІХ — початку ХХІ сторіччя та значення постаті й поезії Кобзаря в піднесенні національно-визвольних устремлінь українців і їхньої сьогоднішньої боротьби за утвердження національної державності й духовності.
5 березня у приміщенні Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти відбулася церемонія нагородження переможців і призерів обласного туру всеукраїнського учнівського конкурсу на краще знання української мови, участь у якій узяли провідні просвітяни краю — доктор педагогічних наук, професор, завідувачка кафедри української мови Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Олена Горошкіна та член Правління обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”, кандидат географічних наук, доцент Юрій Кисельов.
Одним із центральних Шевченківських заходів був обласний учнівсько-студентський конкурс “Іду з дитинства до Тараса”, який зібрав чимало учасників. Справді, до наших найменших земляків Тарас Шевченко приходить, за їхніми ж поетичними та прозовими творами, з родинного “Кобзарика”, який читають у дитинстві батьки, бабусі чи дідусі, з перших днів навчання у школі, коли вчителі розповідають про великого українського поета й митця Тараса Шевченка, і вже тоді, коли десь у старших класах усвідомлюють його як філософа, громадянина, пророка нації.
Творчий конкурс “Іду з дитинства до Тараса” завдяки старанням просвітян області відбувається на теренах Луганщини вже п’ятнадцять років. Цьогоріч він проводився за шістьма номінаціями: свої роботи — поетичні та прозові — про Великого Кобзаря надіслали з п’ятнадцяти міст і районів учні шкіл різних вікових категорій від восьми до сімнадцяти років. Розкрили свої творчі здібності юні художники, аматори декоративно-ужиткового мистецтва. А вже безпосередньо 9 березня свої таланти показували читці поезії Кобзаря, композитори та виконавці музичних творів на слова Тараса Шевченка. Участь у конкурсі взяли й студенти Луганського політехнічного коледжу та Луганського коледжу будівництва, економіки і права. А загалом участь лише у фінальній частині творчих змагань взяли до двохсот учасників — представників юного покоління луганців.
Проте дуже прикро, що недостатню активність виявили місцеві державні органи освіти: лише в половині районів і міст Луганщини освітянські управління дієво посприяли проведенню конкурсу на місцях. Як наслідок слабкої організації, на конкурс надходили недостатньо творчі, компілятивно-епігонські роботи, траплявся навіть і відвертий плагіат.
Ціла низка Шевченківських акцій відбулася 9 березня біля пам’ятника Великому Кобзареві, що в центрі Луганська. Вже давно повелося за сумною традицією, що перші керівники краю та обласного центру, з виходу яких починаються урочистості просто неба, нашвидкуруч, мовчки покладають вінок до підніжжя монумента й одразу ж ідуть собі геть. На жаль, не став винятком і цей рік: “батьки” Луганська та області, що всюди так багато говорять про “Україну для людей”, не знайшли часу для спілкування з людьми, які прийшли цього знаменного дня на площу, мов на прощу, до Тараса Григоровича. Прикро також, що не було цього дня біля пам’ятника Кобзареві студентів інших університетів Луганська на чолі зі своїми очільниками, крім справді національного, що носить горде ім’я Великого Кобзаря.
Після офіційної (покладання квітів високопосадовцями Луганщини) та напівофіційної (виступ студентів-шевченківців) частин свята ініціативу взяла на себе патріотична спільнота краю під керівництвом просвітян, провівши громадсько-політичну акцію — близько 50 осіб (а це немало, з огляду на далекий схід України та робочий час), що представляли різні партії й громадські організації (крім “Просвіти”, це — “Батьківщина”, КУН, “Свобода”, Українська партія, УНП, а також ОУН (д), “Луганці” та інші) зібралися на мітинг, щоб виразити свій протест проти антинародної, антинаціональної політики діючої влади. Слово на мітингу мали голова Луганського міського об’єднання ВУТ “Просвіта” Юрій Принь, представники ВО “Свобода” Сергій Коваленко, Олександр Кобзєв, Микола Лисенко й Денис Шуліка, просвітяни Юрій Кисельов та Андрій Слюсаренко, які, проводячи продиктовані Шевченковим “Кобзарем” історичні паралелі, доводили його актуальність у наш час і невмирущість Тарасових закликів до боротьби за “святую правду-волю”.
На превеликий жаль, не обійшлося без провокацій: якісь молодики саме під час святкування на площі намагалися роздавати людям брудний пасквіль на Тараса Шевченка, складений кілька років тому луганськими українофобами, серед яких — і колишній депутат Луганської міської ради, а тепер — міський голова одного з міст області. Свою “ложку дьогтю” додав і нинішній депутат обласної ради (голова профільної освітянської комісії !!!), ректор Луганського державного інституту культури і мистецтв Валерій Філіпов, якому вже давно не дають спокою геростратові лаври Бузини й Табачника. Цей колишній комсомольський ватажок, а тепер горе-педагог на державному телеканалі “ЛОТ” заперечував всенародну любов і шану до Тараса Григоровича, обзиваючи його “посередністю”, “містечковим поетом”, запевняв, буцімто в Україні немає власної високохудожньої літератури, закликав до зміни державних символів України, пропонуючи зробити державним прапором триколор, подібний до російського. По суті, цей виступ був явно антидержавницьким, і в будь-якій цивілізованій країні такий “промовець” був би зігнорований суспільством.
Прикметно, що святкові заходи, присвячені Великому Кобзареві, після 9—10 березня не закінчилися. Луганський міський шкільний конкурс-фестиваль учнівських колективів обласного центру “Іду з дитинства до Тараса”, ініційований директоркою середньої спеціалізованої школи-гімназії № 42 м. Луганськ Олександрою Шевченко та проводиться на базі керованої нею школою в чотирьох номінаціях, триватиме до 17 березня. Вагому підтримку в організації та проведенні конкурсу-фестивалю надає обласне просвітянське об’єднання, а його голова Володимир Семистяга традиційно відкрив цей захід.
Окремий захід, присвячений Шевченковим роковинам, провела луганська обласна організація однієї з політичних партій національно-демократичного спрямування. Прикро писати про цю чергову спробу розмежувати українських патріотів (яких так небагато на Луганщині!). Та й спосіб відзначення свята Великого Кобзаря — спалювання ляльки-зображення сьогоднішнього президента В. Януковича — навряд чи можна вважати вдалим. Тим більше, що це “на рівному місці” породило питання з боку міліції, яких можна було б уникнути навіть при цілком відвертому висловленні мітингувальниками у звичайний спосіб власної думки про суть сучасних подій в Україні. Не дивно, що спостерігати за цим “автодафе” прийшло якихось півтора десятка людей.
Просвітяни Луганщини переконані, що не дрібні амбіції окремих партійних лідерів, а загальне єднання суспільства навколо української національної ідеї здатне мобілізувати народ до рішучих дій, що спонукали б найвищу владу держави до зміни політичного курсу в український бік, а в разі її нерозуміння та відмови — до усунення такої влади й утвердження нових патріотичних проводирів, що за ними “правда… слава і воля святая”.
Прес-центр Луганського обласного об’єднання
ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка
