«…І ВЕЛИКИЙ ЧОРНИЙ ХРЕСТ НА 10-Б!»

Шкільні конфлікти — нерідкісне явище. Занадто тонка й делікатна це річ — атмосфера шкільного життя. Здебільшого вона таки наповнена добротою й терпінням вчителів, радістю спілкування з однолітками, а через роки навіть якісь незначні конфлікти й непорозуміння є милим, можливо, дещо іронічним спогадом. Та протистояння, яке закрутилося навколо 10Б класу Кіровоградської загальноосвітньої школи № 26 І—ІІІ ступенів навряд чи пригадуватиметься сьогоднішнім школярам саме так.
Власне, певне нерозуміння між директором школи Оленою Яровою та дітьми намітилося ще кілька років тому, коли новопризначена керівниця припинила діяльність шкільного гуртка домашніх тварин (для чого нам цей клопіт?), діти ж бо відомо як люблять домашніх кішечок і собачок. Після того припинили свою діяльність ще кілька гуртків, але тоді нинішній 10Б ще ріс.

Світлана ОРЕЛ,
м. Кіровоград

Йому пощастило з класним керівником. Відомий у Кіровограді вчитель, відмінник освіти України Віра Соколова належить до тих, хто не лише любить і знає свій предмет, уміє ним зацікавити і захопити, а й із повагою ставиться до будьякого учня, підтримує і словом, і ділом. Тому в її класі немає цинічної, байдужої молоді, як ми звикли характеризувати нинішнє підростаюче покоління. Саме на 10Б тримаються більшість шкільних вечорів, концертів, вони беруть участь у міських, обласних заходах.
Учні класу під час літніх канікул зібрали матеріал і підготували довідник про пам’ятники Кіровограда, куди, крім фотографій кожного з них і детального опису, ввійшли також розповіді про історію появи пам’ятників у місті. Цей довідник, звісно, міг би стати в пригоді не лише школярам, а й широкому колу знавців та поціновувачів краєзнавства. А “Альбом родинної пам’яті”, підготовлений цим класом, був презентований в обласному краєзнавчому музеї і став прикладом патріотичного виховання старшокласників.
Не відстають ці діти й у навчанні. Євген Золотих, наприклад, неодноразовий учасник і переможець міських, обласних та всеукраїнських олімпіад із географії, біології, математики, фізики. До того ж хлопчина захоплюється малюванням, вишивкою (на міському конкурсі завоював перше місце!) і навіть плете. Юля Черкас любить і добре знає українську мову та літературу, вона також займає призові місця на олімпіадах із цих предметів. Яна Веслер — переможець міських та обласних олімпіад із права. А Дмитро Дробот дійшов до фіналу на міжнародному конкурсі англійської мови.
У цьому класі багато і спортсменів: Констянтин Бесіда має чорний пояс із теквондо, а Володимир Петренко, Євген Тахтай, Дмитро Бульдович відвідують секцію рукопашного бою. Руслан Діденко займається спортивним орієнтуванням і минулого року відзначився на змаганнях у Криму. А Олександра Крикун вже вісім років є членом кіностудії “Кураж”, Наталя Синенька бере участь у багатьох обласних і всеукраїнських фестивалях, конкурсах сучасної пісні.
Переважна більшість учнів цього класу мають гарні оцінки практично з усіх предметів. Тому коли вчитель історії та права Сергій Ворона вирішив застосувати якусь особливу методику оцінювання, за якою вчорашні відмінники й хорошисти одержали середні, а то й низькі семестрові оцінки, 10Б із цим не погодився. І на столі директора школи з’явилася заява про заміну вчителя. До неї Олена Василівна спочатку поставилася цілком толерантно. Але через деякий час у неї склалося враження (чи воно й справді так було?), що під заявою розписалися не батьки, а самі десятикласники. Якщо це навіть і так, то цю формальність можна було легко залагодити, але дітей вразила реакція директора: “Якщо когось щось не влаштовує, хай іде в іншу школу!”
Батьки тим часом звернулися у міське управління освіти, звідки прибула комісія, яка визнала застосовану Вороною методику оцінювання сумнівною, а дирекції порекомендувала провести перерозподіл годин історії та права. Тепер у 10Б ці предмети викладає інший вчитель. Конфлікт нібито вичерпаний, тим більше, що у Сергія Олексійовича вистачило мудрості розійтися із 10Б без скандалу і непорозумінь.
Та, на жаль, мудрості не вистачило в директорки. Уже коли цей конфлікт було майже вичерпано і зрозуміло, що вчителя мають замінити, Олена Василівна зайшла до 10Б із вимогою негайно йти на урок до Ворони (принаймні діти так це сприйняли). Пізніше, вже під час зустрічі членів батьківського комітету класу з керівником гуманітарного департаменту Кіровоградської міської ради Ларисою Андреєвою, Олена Василівна пояснить, що вона мала намір представити дітям іншого вчителя. Але ж чому тоді про це спокійно не сказати старшокласникам? Натомість директорка скомандувала: “10Б! Встали і пішли!” Реакції — жодної. Це й не дивно. Будьякий психолог вам скаже, що в подібній ситуації, та ще й близькій до конфліктної, таку команду виконає хіба що дуже безвольна і керована людина. 10Б ж був впевнений у собі. А Ярова не вгавала: “То ви так? То знайте, на вас тепер великий чорний хрест!”
Хрест — не хрест, але, за словами Віри Соколової, директор перестала вітатися з учнями цього класу, школою поповзли чутки, що його розформують, знову ж, на думку класного керівника, відчувався тиск на батьків і дітей. Голова батьківського комітету класу Галина Бехтер упевнена, що таке ставлення до їхнього класу саме адміністрації школи.
Батьки знову написали листа в міське управління освіти, звідки довго не надходило жодної відповіді — Олена Ярова пішла у відпустку і поїхала в санаторій. Врешті конфліктом зацікавилися журналісти місцевих ЗМІ, але начальник управління освіти міської ради Лариса Костенко зробила все, аби матеріал не побачив світ, та цим спровокувала ще більший резонанс. Керівник гуманітарного департаменту міської ради Лариса Андреєва, до якої теж надійшло звернення батьків, вирішила розставити всі крапки над “і”, вислухавши обидві сторони. Позиція Ярової полягала у тому, що вона, вважаючи 10Б справді сильним і активним класом, не бажала йому зла, про хрест сказала, маючи на увазі зовсім інше — їхню невихованість, яка проявилася в тому, що вони не прореагували на її звернення.
Лариса Костенко одразу ж під час зустрічі передала батькам письмову відповідь управління, де йдеться про те, що Олені Яровій винесено догану.
Знову ж — конфлікт ніби вичерпано. А в чому він, власне, полягав? Його могло б зовсім не бути, аби директор мала трохи інший, вищий рівень культури. Аргументація на рівні “Я цього не казала!”, “Це було не так!”, хоча врештірешт доведено, що це було саме так, а її покручена то російська, то українська мова дуже вирізнялася навіть на тлі мови батьків, які мають різні професії і не очолють великий колектив української школи. До речі, дехто з 10Б неодноразово робив зауваження Яровій щодо її мови.
Лариса Костенко запевняє, що Ярова — середній директор, мовляв, конкретних критеріїв діяльності таких керівників не вироблено, тож управління атестує їх як звичайних вчителів, щодо цього, мовляв, до Олени Василівни претензій немає. Ярова — вчитель початкових класів і фактично у школі, якою керує, як педагог, нічим себе не виявила. Призначена вона на посаду директора 2004 року, напередодні вирішальних для тодішнього керівництва містом виборів. Саме тоді в Кіровограді масово змінювали керівників бюджетних закладів, незважаючи на жодні професійні якості, основним критерієм було — свій чи чужий. “Свої” повинні були забезпечити максимальний результат на виборах. Як тепер відомо, цей хід не виправдав себе — результати довелося масштабно фальсифікувати, весь світ дізнався про беззаконня сотого округу, а результати обох турів голосування у Кіровограді суд визнав недійсними.
Це історія, яка сьогодні нікому не цікава. Але тоді з посади директора школи № 26 було знято досвідченого педагога Віктора Онуфрієва, який не один рік будував цю школу. Тепер Віктор Семенович виводить у передові сусідню школу № 34. Тоді ж місце відомого в області педагогановатора, засновника української гімназії, заслуженого вчителя України Віктора Громового, незважаючи на відчайдушний спротив громадськості, замінила у директорському кріслі доти нікому невідома логопед Галина Война.
Дивно, що в міському управлінні освіти досі всіляко підтримують кадри, призначені явно не за ознакою високого професіоналізму. Доки так буде, доти на таких, як 10Б можна ставити великий чорний хрест, бо ж ні їхні успіхи, ні їхня позиція не почуті, не потрібні…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment